Сторінка
2

Навчально-виховна діяльність німецького "Філантропіну" Й.Б. Базедова

У нашому дослідженні філантропізм виступає лише у педагогічній сфері, тобто навчальні заклади відкривались на кошти певного "спонсора", а саме філантропи втілювали свої ідеї у цих навчально-виховних закладах.

Філантропізм і все німецьке Просвітництво виникли в результаті зрушень в економічному житті суспільства і були вираженням потреб суспільного розвитку самої Німеччини. Філантропи приділяли велику увагу педагогічним думкам Дж. Локка і Ж.-Ж. Руссо. Дж. Локк, будучи ідеологом молодої англійської буржуазії XVII ст., поставив своїм завданням розробити таку систему виховання і навчання, яка б дозволила підготувати молоду людину із середовища буржуазії і обуржуазившоїся аристократії до успішної практичної діяльності. Аналогічні завдання постали і перед новими, буржуазними педагогами в Німеччині в кінці XVIII в. Природно, що представники нової педагогіки звернули свою увагу на те, що в цій області було вже зроблено їх попередниками, зокрема Дж. Локком і Ж.-Ж. Руссо. Не можна також не відзначити, що філантропи характером своєї діяльності значно відрізнялися від Ж.-Ж. Руссо. На противагу останньому, який відстоював права дітей тільки у своїх творах, педагоги-філантропісти займалися і практичними питаннями організації виховання і навчання дітей в спеціально створених освітньо-виховних установах.

Філантропізм панував не тільки в Німеччині, а і за її межами.

Великим філантропом Англії був Р. Оуен (1771-1858). Реалізацію своїх прагнень Оуен розпочав з філантропічних перетворень у Нью-Ленарку. Тут він покращив умови праці і побуту робітників, скоротив робочий день до 10,5 годин, підвищив заробітну плату. До 10-річного віку він взагалі заборонив працю дітей.

Р. Оуен виступив з пропозицією, за якою всі працюючі діти повинні навчатися у школах. У Нью-Ленарку він створив "Новий інститут для формування характеру" – систему з чотирьох освітньо-виховних закладів, куди входили: "школа для маленьких дітей" віком 1-6 років (тут були дитячі ясла, дитячий садок, майданчик для ігор); денна початкова школа для дітей від 6 до 10 років; вечірня школа для підлітків та молоді 10-17 років, які працювали на фабриці; для робітників і їх сімей проводились вечірні лекції, бесіди та культурні розваги.

Пропагуючи ідею гармонійного розвитку, Р. Оуен піклувався у своїх закладах про фізичне, естетичне, моральне, трудове, розумове виховання дітей і молоді.

Заслугою Р. Оуена було те, що він вперше у світі створив на практиці дошкільні дитячі заклади (ясла, садок). Тут поряд з іншими видами виховання з дітьми проводили елементарне навчання (бесіди вихователів про природу, розповідання казок, читання дитячих книг тощо).

Ним також було вперше створено початкову школу з розширеною освітньою програмою, куди входили читання, письмо, граматика, англійська мова, арифметика, географія, природознавство, історія. У галузі розумової освіти Р. Оуен прагнув, щоб діти отримували знання, які не суперечать здоровому глузду, узгоджені з дійсними фактами.

Боротьба з дитячою бездоглядністю в Англії кінця XIX-початку XX століть невіддільна від імені найбільшого і найвідомішого філантропа країни - лікаря Томаса Бернардо, "батька нічиїх дітей". У 1867 році він заснував свого роду виховно-освітній комплекс-колонію "степовий-Хаус". Колонія включала в себе школу початкову і середню, майстерні, самодіяльний театр, два оркестри, гуртки, пожежну команду і лікарню. У наслідок була відкрита колонія для дівчаток - Ільфорд. Колонії працювали за сімейним принципом - групи формувалися з дітей різного віку, часто з родичів, кожна група жила в окремому котеджі, дівчаткам дозволялося мати домашніх тварин. Режим у дівчаток був м'якшим, у хлопчиків - воєнізованим. Бернардо організовував різні типи закладів для бездоглядних дітей - притулок для підкинутих немовлят "Фортеця крихіток". Грудних дітей там підліковували, підгодовували і підбирали їм прийомні сім'ї. Широке поширення набули, так звані, "Кораблі-притулки" для дітей-правопорушників. Такі заклади призначалися для морального порятунку хлопчиків. Одночасно вирішувалися два завдання - попередження правопорушень та підготовка прекрасно навчених кадрів для морського флоту. Майбутнє цих хлопчиків надійно забезпечувалося.

Лев Миколайович Толстой (1828-1910) – видатний російський письменник, педагог, філантроп. У 1859 р. він відкрив у Ясній Поляні на власні кошти школу для дітей кріпосних селян, де намагався навчити їх елементам грамоти, лічби й закону божому.

У Яснополянській школі навчалось 40-50 дітей щорічно. У день проводилось 5-6 занять – вранішні і після обіду. Заняття будувались на основі вільних бесід вчителя і учнів. Зміст навчання визначався інтересами дітей. Вивчали 12 предметів: читання, письмо, каліграфія, граматика, історія (священна і російська), малювання, креслення, співи, математика, природознаство, закон божий. Сам Л.М. Толстой викладав математику й історію.

Школа була безплатною. Було запроваджено вільне відвідування школи, відсутні домашні завдання. Не було певного плану і розкладу занять. План складався на тиждень, хоч рідко виконувався.

Отже, на початку ХVІІ ст. Німеччина була феодально роздроблена, освіта була в неналежному стані, тому потребувала нових спеціалістів та нових педагогічних ідей. Саме такими спеціалістами стали філантропісти, які підняли освіту на певний рівень. Як результат, філантропізм поширився всім світом, зокрема в Росії, Англії, Франції та інших країнах Європи.

Сутність педагогічних ідей німецького філантропізму

У своїх теоретичних роботах і практичній діяльності філантропісти виходили з того, що поліпшення умов життя людей неможливе без попереднього поліпшення постановки роботи у освітньо-виховних установах. Мало цього, філантропісти небезпідставно вважали, що з числа існуючих тоді шкіл жодну не можна розглядати в якості зразка, бо жодна з них не відповідає потребам розвитку суспільства. Ґрунтуючись на цьому, педагоги - філантропісти дійшли висновку, що потрібно заново створювати всю систему виховання та освіти, відкриваючи школи нового типу, в яких працювали б нові вчителя.

Серед прогресивних аспектів роботи педагогів-філантропістів можна назвати:

1) удосконалення змісту навчання за рахунок його розширення і введення реальних предметів та нових мов: математика, природознавство, географія, історія, філософія, логіка, а також німецька, французька, англійська, іспанська мови;

2) у процесі навчання широко застосовувались підручники та посібники, складені в дусі ідей Я.А. Коменського та Й.-Г. Песталоцці;

3) застосування нових прогресивних методів та форм навчання і виховання, які були засновані на принципах наочності й активності; у навчальний процес вводились елементи досліджень; вивчення мов будувалось на принципах діалогічності, на відміну від поширеного тоді у школах граматико-перекладного методу; у початковому навчанні використовувалися елементи гри; широко практикувались рольові ігри, спектаклі морального змісту, розповіді про слухняність і т.д.