Сторінка
1
Актуальність розробки проблеми інтуїції в сучасній українській педагогіці обумовлена відбуваються якісними змінами в її методолого-теоретичних підставах, подоланням позитивістських і вузько сцієнтистського традицій, посиленням тенденцій гуманітаризації і виникаючій на цій основі можливістю об'єктивного, неупередженого і широкого розгляду та обговорення різних поглядів та концепцій в галузі дослідження інтуїції. Це, з одного боку, створює сприятливий грунт для проведення історико-психологічної рефлексії проблеми інтуїції в педагогіці, з іншого боку, визначає актуальність і значимість вирішення даної задачі.
Підготовка сучасних спеціалістів, здатних самостійно, стихійно знаходити й аналізувати нову інформацію, освоювати нові знання, самостійно вести пошук шляхів вирішення складних проблемних ситуацій, не можливо без розгляду синтезу інтуїтивної активності у професійній діяльності педагогів
Проблема об'єктивно зумовлена, по-перше, значенням інтуїції як важливої складової психічної реальності, її зв'язком з розробкою ряду ключових проблем сучасної педагогіки (творчості, мислення, розв'язання задач, здібностей і т.д.), по-друге, роллю інтуїції в розширенні пізнавальних можливостей і актуалізації внутрішніх ресурсів педагогів, по-третє, зростаючим практичним інтересом до проблеми інтуїції як умови формування та умовою професійної компетентності фахівців в педагогічній діяльності.
Особлива увага до даної проблеми на сучасному етапі розвитку науки визначається кризою раціональної методології, що підкреслюється в ряді наукознавчих робіт (В.Р. Ірина, А.А Новиков, А.С. Кармін, Ю.П. Азаров, М. Бунге та ін), і посиленням в зв'язку з цим уваги до раніше недостатньо вивченим питань інтуїтивного пізнання в педагогічній діяльності.
Мета дослідження – визначити педагогічні особливості інтуїтивного пізнання в професійній діяльності педагога на основі яких апробувати спеціальне заняття щодо розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів.
Завдання дослідження:
1. Провести аналіз соціально-педагогічної та психологічної літератури з проблеми дослідження.
2. З’ясувати й уточнити сутність понять: "інтуїція", "педагогічна імпровізація", "інтелектуальна інтуїція" "концептуальна інтуїція", "ейдетична інтуїція", та ін
3. Виявити рівень сформованості педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів;
4. .Розробити та експериментально апробувати спеціальне заняття пов’язане із формування педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів та провести аналіз отриманих результатів дослідження
Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх педагогів.
Предмет дослідження – процес розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів.
Гіпотеза дослідження: розвиток педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів буде доцільною, якщо будуть виконуватися наступні умови:
- наукова обізнаність студентів із особливостями поєднання професійних знань, умінь та навичок педагога із інтуїтивними вміннями;
- поєднання навчальних технологій із імпровізаційними моментами у навчально-виховному процесі;
- розробка спеціальних завдань на розвиток та формування інтуїтивних вмінь та поєднання їх основних властивостей і видів у педагогічному процесі.
Методи дослідження: теоретичного рівня: вивчення та аналіз соціально-педагогічної, педагогічної та психологічної, навчально-методичної літератури з метою визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми нашого дослідження; емпіричного рівня: анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування, обсерваційні методи (спостереження) з метою діагностики виявлення рівня сформованості педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів; соціально-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи) з метою перевірки дієвості програми; кількісно-якісний аналіз отриманих результатів дослідження.
База дослідження: Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського м. Одеси; Одеський обласний інститут удосконалення вчителів.
В експерименті брали участь близько 40 студентів інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти, а також близько 60 педагогів Одеської області.
Особливості інтуїції та її характерні риси в процесі наукового пізнання
Проблема інтуїції має багатющу філософську спадщину. Без урахування історико-філософських традицій неможливо було б осмислити складну еволюцію поглядів на природу інтуїції і створити наукове уявлення про неї.
Споконвіку інтуїцію пов'язували з таємничими явищами. Таємничість виявлялася в тому, що людину якась ідея "осявала" раптом (виникав інсайт). Вона була вражена несподіванкою виникнення ідеї і, не знаходячи ніякого прийнятного пояснення її походження, відносила це до невідомих сил. Що ж так вражало людину? Насамперед те, що ще за кілька миттєвостей до осяяння вона не відчувала ніяких його провісників.
Така ситуація радикально відрізнялася від звичайного шляху отримання рішення: коли людина могла свідомо, ретроспективно простежити весь шлях наближення до ідеї, віддаючи собі звіт в тому, що спочатку вона подумала так потім так і, нарешті, прийшла до такого-то висновку. Спроби ретроспекції інтуїтивного рішення не приводили до перегляду шляху його дозрівання - виявлялося, що згадувалося час, коли ще не було жодного рішення, потім розрив і момент, коли воно з'явилося в готовому вигляді. Оскільки осяяння виникає набагато рідше, ніж рішення, отримані традиційним шляхом, людині незвично його сприймати - воно "звалюється" на неї, як би, ні звідки без будь-якої підготовки .
У вітчизняній та зарубіжній марксистській філософії та психології проблема інтуїції стала міцно зв'язуватися з ідеалізмом і викликала серед учених-матеріалістів скептичне і неприязне ставлення. В їх уявленнях поняття "інтуїція" представляла собою середньовічне шарлатанство, відтворюю дух містицизму і ірраціоналізму.
До середини 30-х рр XX ст. уявлення про інтуїцію зникло з радянської психології та філософії.
Лише в 1957 р. в роботі І. С. Сумбаева поняття "інтуїція" знову з'являється як відображення підсвідомої діяльності, що переважає на початкових етапах творчості, а потім ця діяльність стала вивчатися й експериментально.
За більш ніж двотисячоліття філософської науки проблема інтуїції неодноразово отримувала вельми певні і конкретні рішення. Але всякий раз ці рішення несли на собі печатку історичної і логічної детермінованості тим чи іншим етапом розвитку людського знання.
Змінювала свою форму і сама проблема. Незмінним залишався тільки той факт, що всі відомі історії науки концепції інтуїтивного знання завжди виникали в безпосередньому зв'язку з постановкою нових гносеологічних проблем природничо-наукового пізнання і вирішувалися відповідно до завдань і рівнем розвитку самої теорії пізнання, а також рівнем соціально-теоретичного розвитку суспільства.
Звідси випливає й інший дуже важливий висновок: інтуїція ніколи не була приватною проблемою гносеології або психології. Залишаючись важливим і необхідним елементом пізнання, наочно розкриває діалектичністю і гнучкість людського мислення, його творчий характер, інтуїція в свою чергу як у фокусі збирала і відображала всю багатогранну і багатопланову картину розвитку наукового знання як продукту соціально-історичної еволюції людини і суспільства.