Сторінка
7

Соціально-педагогічна робота щодо розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів

Педагогічна дійсність - це та частина загальної дійсності, яка включена в педагогічну діяльність.

Педагогічна діяльність це особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопиченого людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку.

Педагогічна діяльність це також вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта і розвиток учнів (дітей різного віку, учнів шкіл, технікумів, училищ, вищих навчальних закладів, інститутів підвищення кваліфікації, закладів додаткової освіти і т.п.).

Таким чином, педагогічна діяльність в аспекті інтуїтивного підходу - це виховний процес, спрямований на формування знань, умінь, навичок особистості людини з урахуванням рівнів його свідомості і можливостей його несвідомого, в процесі якого відбувається усвідомлення вихованцями необхідних норм і правил, перехід знань у переконання, якими керується вихованець і формуванням почуттів.

Отже, підбиваючи підсумки, важливо відзначити той факт, що в педагогіці для підвищення ефективності освітнього процесу виникла необхідність розширення знань про можливості використання педагогами методів і форм інтуїції, а також виявлення психологічних підстав інтуїтивного використання вчителем у педагогічній діяльності цих методів.

Взаємодія інтуїтивних та імпровізаційних компонентів в професійній діяльності педагога

Модернізація сучасної освіти вимагає постійного підвищення якості навчально-виховної роботи в загальнообов'язкове освітнього школі. Зросли професійні вимоги до особистості вчителя, посилились потреби у формуванні творчої індивідуальності педагога, реалізації його творчих здібностей, розвитку індивідуального стилю діяльності.

Для реального виконання професійної діяльності людина повинна володіти рядом психологічних якостей, необхідних для даної професії. Професійно-важливі якості включають в себе як індивідуально-психологічні особливості (властивості пізнавальної, емоційно-вольової, поведінкової сфери), так і відносини особистості (до себе, інших людей, праці, своєї професії, тим чи іншим професійним завданням, соціальних цінностей і ін.).

Сукупність здібностей педагога, які виділяє в своїй роботі Н.В. Кузьміна, розглядаються як найважливіший чинник розвитку та формування здібностей учнів. У зв'язку з цим у структурі педагогічних здібностей вона виділяє два ряди ознак: по-перше, специфічну чутливість педагога як суб'єкта діяльності до об'єкту, процесу та результатів власної педагогічної діяльності, в якій учень виступає в ролі суб'єкта-об'єкта педагогічного впливу, по-друге, специфічну чутливість педагога до учня як суб'єкту спілкування, пізнання і праці, оскільки головними засобами виховання є види діяльності особистості, що формується (тобто самого учня) і способи їх організації з метою отримання шуканого кінцевого результату.

Успішність педагогічної діяльності великою мірою залежатиме від педагогічних здібностей вчителя. Серед основних здібностей до педагогічної діяльності виділяють:

• комунікативні – здатність до спілкування, до встановлення контактів і зв’язків;

• перцептивні – професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати та розуміти іншу людину;

• динамічні – здатність активно впливати на іншу особистість;

• емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації;

• оптимістичне прогнозування – передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній;

• креативність – здатність до творчості.

Крім цього, важливими можна назвати організаторські здібності, конструктивні (вміння відбирати та логічно вибудовувати матеріал), гностичні (здатність до пізнання нового), дидактичні (вміння навчати інших) та ін.

Професійно-важливими якостями педагога є безпосередньо педагогічна інтуїція та педагогічна імпровізація

Оволодіння вчителем системою засобів і способів вирішення педагогічних завдань формує у нього педагогічне (практичне і діагностичне) мислення.

Швидке і одномоментне прийняття вчителем педагогічного рішення з урахуванням передбачення подальшого розвитку ситуації без розгорнутого усвідомленого аналізу можливо тільки при наявності педагогічної інтуїції. Необхідність інтуїтивного способу педагогічного мислення обумовлена ​​різноманіттям і неповторністю реальних педагогічних ситуацій і обмеженим часом пошуку рішення, іноді точний раціональний розрахунок стає просто неможливим, і саме чуття, інтуїція дозволяють вибрати найбільш правильне рішення.

Педагогічна імпровізація - це негайна реалізація ідеї (в ході уроку чи виховного заходу) у відповідь на питання чи репліку учня. Вчитель одержує внутрішній імпульс, до нього приходить нова, незвична думка, і шлях її втілення вибирається як інтуїцією, так і логікою. Імпровізація - творчість вчителя (в ній присутні всі стадії творчого процесу), вироблення і втілення учителем в постійно мінливих умовах навчально-виховного процесу, в спілкуванні з дітьми, оптимальних і нестандартних педагогічних рішень .

Само слово імпровізація, як стверджує у своїй статтї Н.Н. Широглазова, заслужений учитель Республіки Хакасія, пішло від латинської "непередбачений", раптовий, несподіваний. Спеціальної літератури, присвяченої імпровізації вчителя на уроці дуже мало. Можливо, це одна з причин того, що педагогічна імпровізація донині залишається "білою плямою" в педагогіці. Тим не менш, вона є найважливішим складовим творчого процесу вчителя. Уміння легко імпровізувати - це шлях сходження до педагогічної майстерності .

Саме педагогічна імпровізація є найважливішим і необхідним компонентом у структурі професійних діяльності майбутнього педагога. Вітчизняні психологи Л. С. Вигодський, О. М. Леонтьєв, Б. М. Рунін виділять в ній логічну і психологічну модель творчого процессу.

Педагогічна імпровізація пов'язана з усвідомленням суб'єктом джерел її виникнення, яке схематично можна виразити таким чином:

- формування навичок спонтанної комунікації, тобто вміння подолати несподіванки у подальшій діяльності;

- розвиток емоційно-чуттєвої сфери вчителя, в якій значну роль відводиться його підготовчій роботі, особистому досвіду, переживанням;

- логічне осмислення власної творчої діяльності;

- взаємозв'язок понятійно-логічного та емоційно-чуттєвого;

- творчий пошук учителя, в якому важливу роль відіграє своєрідний механізм інтуїції.

Можливість здійснення педагогічної імпровізації є важливою характеристикою професійної компетентності вчителя. У педагогічній психології імпровізація розглядається як характеристика мислення педагога і під нею розуміється "знаходження несподіваного педагогічного рішення і його миттєве втілення, збіг процесів створення і застосування при їх мінімальному розриві".

Хоча імпровізація часто має інтуїтивний характер, в той же час основи її цілком реальні. Це загальнокультурна і професійна підготовка, що включає в себе глибоке знання предмета, педагогіки, психології, розвинені педагогічні вміння та навички, педагогічну техніку і педагогічний такт; творча домінанта, а саме: розвинене увагу, уяву, інтуїція, стан творчого-пошуку, натхнення, нарешті, спеціальні знання теорії та методики педагогічної імпровізації.