Сторінка
5
Інтуїція-здогадка - це пряме внелогіческое розсуд такого факту, який після певного часу буде обгрунтований і доведений суворо логічним шляхом.
Отже, місце інтуїції в науковому пізнанні визначається сферою взаємодії чуттєвого і логічного пізнання. Тут і виявляється дія інтуїції як процесу. Ця взаємодія інакше можна було б назвати інтуїтивним пізнанням. Правомірність виділення такого роду пізнання, так само як чуттєвого і логічного, обумовлена усією історією людського пізнання.
На нашу думку, також є за необхідне розглянути прояв інтуїції в педагогічній діяльності.
Теоретичні засади прояву інтуїції в педагогічні діяльності
Педагогіка багато століть розвивалася переважно як наука нормативна і являла собою збирання більш-менш корисних практичних рекомендацій і правил виховання та навчання. Одні з них стосуються елементарних прийомів роботи і не потребують теоретичному обґрунтуванні, інші випливають із закономірностей педагогічного процесу і конкретизуються в міру розвитку теорії та практики .
Підготовка сучасних наукових спеціалістів, здатних самостійно знаходити і аналізувати нову інформацію, освоювати нові знання, самостійно вести пошук шляхів вирішення складних проблем, неможлива без розгляду синтезу інтелектуальної та інтуїтивної активності у професійній діяльності.
В одержанні нового знання велику роль відіграють логічне мислення, способи і прийоми освітніх понять, закони логіки. Але досвід пізнавальної діяльності свідчить, що звичайна логіка у багатьох випадках виявляється недостатньо точної для вирішення наукових проблем. Важливе місце в цьому процесі займає інтуїція, повідомляючи пізнання новий імпульс і напрям руху.
Оскільки творчі компоненти присутні майже у всіх професіях, важливість розвитку інтуїції стає очевидною. Творче мислення полягає не в зведенні нових завдань до відомих способів їх вирішення, а вимагає вміння побачити задачу в цілому, піддаючи критиці всі відомі методи. Людина повинна побачити обмеженість, схематичність старого методу розгляду проблеми і вміти вийти за рамки звичних, схвалюваних логікою і здоровим глуздом уявлень. Саме такий новий, цілісний погляд на проблему досягається за рахунок інтуїції. У житті кожної людини необхідні інтуїтивні рішення, особливо в обстановці дефіциту часу та інформації, при пошуку нових підходів до старих проблем і для адекватної взаємодії з іншими людьми, особливо в системі педагогічної взаємодії.
Згідно, статті Є.М. Підгірного, на яку ми будемо опиратися в своїй роботі, слід зазначити, що "Обґрунтування ідеї інтуїтивного осягнення реальності як особливої форми пізнання і намічання орієнтирів її концептуального прочитання, дає змогу виділити основи інтуїтивного пізнання. З позицій філософсько-психологічного і педагогічного знання аналізувати функції, властивості, можливі структурні особливості інтуїтивності. Викласти доступні методи стимулювання інтуїції у професійній творчої діяльності педагога".
Важливо враховувати той факт, що педагогічна діяльність, нарівні з деякими іншими видами професійної діяльності, найбільш тісно пов'язана з інтуїцією.
Дослідження інтуїції на сучасному етапі розвитку психології є не зовсім вже новим. Але проблема полягає в тому, що досліджень, присвячених вивченню ролі інтуїції у професійній діяльності педагога, небагато .
Відомо, що в педагогічній діяльності вчителем використовується широке різноманіття педагогічних і психологічних методів. Серед них: методи, спрямовані на свідомість; методи, спрямовані на поведінку; методи цілеспрямованого формування якостей особистості, методи стимулювання природного саморозвитку особистості; методи формування позитивного досвіду поведінки в процесі діяльності; методи формування суспільної свідомості, методи стимуляції діяльності та ін.
Проте, практика показала, що, успішні педагоги досягають ефективності педагогічної діяльності: коли використовують творчість та інтуїцію; коли вони в освітньому процесі звертаються не тільки до свідомості учнів, але і їх несвідомому, важливою складовою якого виділяється інтуїція.
Інтуїція являє собою складне поняття, що має специфічну структуру, кожен компонент якої реалізується в освітньому процесі. Знання наукових основ інтуїції, її ролі та значення створює можливість для підвищення якості та ефективності раціональних, емоційних компонентів творчої діяльності педагогів і тим самим гарантує позитивні результати засвоєння знань, умінь навиків.
Назріло питання про перегляд ставлення до інтуїції, інший оцінці її ролі в прийнятті педагогічних рішень. Тим часом у педагогічній літературі можна часто зустріти заклики до вчителя перейти від інтуїтивного підходу до науково обгрунтованого.
Протиставлення інтуїції науковому обгрунтуванню спирається на уявлення про інтуїтивний підхід як про стихійне, випадковому виборі, а науковий підхід розуміється як гранично логічний, при якому чітко осмислено і обгрунтовано кожне рішення і дію. Таке подання не відповідає ні сучасному розумінню механізмів творчої діяльності і закономірностей мислення, ні фактичному стану справ.
Педагог найчастіше працює в умовах неповної інформації, багатозначності і варіативності визначають педагогічну ситуацію факторів, дефіциту часу для прийняття рішень. Все це визначає необхідність вивчення і використання інтуїтивного начала в роботі педагога.
Як зазначає В. А. Кан-Калик, в педагогічній діяльності відбувається постійне підпорядкування інтуїтивним задачам, свідомо поставленим перед учителем. Він зазначає, що педагогічна інтуїція - це евристична освіта, що дозволяє педагогу на основі його серйозної науково-педагогічної підготовки відчувати і передбачити те чи інше педагогічне явище, проектувати найбільш ефективні методи і передбачувані результати.
Визначення місця, ролі, функцій, особливостей прояву інтуїції дозволить, на наш погляд, розкрити можливості педагогів, підвищити ефективність, як навчання, так і виховання, сприяти формуванню професійної компетентності вчителів.
Вивчення особливостей використання інтуїції в педагогічній діяльності також може розширити область знань про інтуїцію (виділити наукові принципи, розкрити її механізм і ін.), збагатить практику, як в області вдосконалення педагогічної діяльності, так і сприяти розкриттю можливостей людини в цілому, так і його психіки, зокрема.
Дослідники відзначають, що інтуїтивна здатність педагога утворилася, мабуть, в результаті тривалого розвитку, внаслідок необхідності приймати рішення при неповній інформації про події, і здатність інтуїтивно пізнавати можна розцінювати як ймовірну відповідь на ймовірні умови середовища. З цієї точки зору, оскільки вченому для здійснення відкриття подані не всі посилки і засоби, остільки він здійснює саме ймовірний вибір.
Інтуїції буває достатньо для розсуду істини, але її недостатньо, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Для цього необхідно доказ.
Успіх інтуїтивного рішення залежить від того, наскільки досліднику вдалося звільнитися від шаблонів, переконатися в непридатність раніше відомих шляхів і разом з тим зберегти захопленість проблемою, не визнати її нездійсненним. відповідь приходить тільки тоді, коли є чітко сформульоване питання і тільки після наполегливої і довгого пошуку. Підказка виявляється вирішальною у визволенні від стандартних, шаблонних ходів думки. Для цього застосовуються, наприклад, досягнення сучасної психології - робота над подоланням підсвідомих бар'єрів та стереотипів.