Сторінка
1
Наш час - це час змін. Зараз Україні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, що вміють творчо мислити. Нажаль, сучасна масова школа ще зберігає нетворчий підхід до засвоєння знань. Одноманітне, шаблонне повторення тих самих дій знищує інтерес до навчання. Діти втрачають радості відкриття й поступово можуть утратити здатність до творчості.
За твердженням науковців, інтереси дітей необхідно виховувати, розвивати, в іншому випадку - інтереси згасають.
В умовах відродження національної системи освіти позашкільні заклади стають невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, соціальній адаптації та самореалізації людини в суспільстві. Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України - творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країну.
Педагогічний процес позашкільного закладу - процес динамічний, який базується на інтересах дітей, співпраці вихованців, педагогів, сім'ї та школи, що проходить під час дозвілля, в максимально комфортних психологічних умовах взаємовідносин. Творчість є необхідним елементом кожного компонента позашкільного педагогічного процесу.
Сучасна психолого-педагогічна наука зібрала велике розмаїття досліджень з проблем підготовки творчої особистості учнів. Це такі вчені, як Д. Тхоржевський, Л. Виготський, І. Волков, В. Колотилов, Н. Лінькова, В. Моляко та інші.
інтерес учень декоративне мистецтво
Повне розкриття творчого та інтелектуального потенціалу особистості залежить від характеру та спрямованості педагогічного процесу, педагогічного середовища та педагогічних умов.
Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) визначає потребу широкого залучення учнівської молоді до освоєння народної художньої творчості з метою розвитку естетичного ставлення до природного, соціального та художнього середовища. Підкреслюється, що молоде покоління має з глибокою відповідальністю ставитися до національних джерел духовності, шанувати та всебічно примножувати прекрасне у повсякденному житті, праці, творчості.
В руслі поставлених вимог проблема художньо - естетичних інтересів підлітків є однією із актуальних. Адже, сучасні філософи Г.З. Апресян, М.С. Каган та ін. розглядають інтереси, в тому числі і художньо - естетичні у взаємозв'язку з духовним життям суспільства. В загальному, дослідникипояснюють велику різноманітність інтересів багатством уявлень людини про предмети навколишнього світу, та різноманітними емоційними враженнями, які виникають у процесі їх сприймання.
Художній інтерес є органічною складовою естетичного інтересу. Дане поняття досі остаточно невизначене в сучасних естетичних дослідженнях та мистецтві. Здебільшого стверджується, що художній інтерес спрямований на засвоєння прекрасного в мистецтві, формує естетичне ставлення до нього. П.І. Буцаєв, Є.В. Квятковський, Б.М. Теплов та ін. висловлювали думку, що він сприяє всебічному розвитку особистості, її творчої уяви, здатності співпереживати, розвитку естетичних почуттів та смаків.
Незважаючи на численні дослідження інтересу, складовими якого є естетичний та художній інтереси вивчені менше.
Тому темою даного посібника було обрано "Формування художніх інтересів учнів основної школи в процесі гурткової роботи".
Метою даного посібника було виявити й обґрунтувати ефективні педагогічні умови формування в учнів основної школи художніх інтересів, що виявляються у їх ставленні до мистецтва, художньої діяльності та творчості в процесі гурткової роботи.
В даному посібнику були поставлені такі завдання:
проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми формування інтересів підлітків;
дослідити педагогічні умови ефективного використання декоративного мистецтва у формуванні художніх інтересів учнів;
уточнити критерії та показники рівнів сформованості художніх інтересів учнів засобами декоративного мистецтва в процесі гурткової роботи.
У роботі застосовано комплекс методів дослідження відповідних меті та завданням дослідження: аналіз проблеми шляхом вивчення психологічної та педагогічної літератури; вивчення передового педагогічного досвіду загальноосвітніх шкіл з даної проблеми.
Засоби та етапи формування інтересу в учнів
Властивостями людини, що становлять суб'єктивний чинник інтересу, є її потреби. Це не що інше, як закладена в нас природою І суспільством програма життєдіяльності, це ставлення людини до природи, до навколишньої діяльності, до інших людей. Коли дитина починає розмовляти виникає потреба в самій мові як в найбільш доступному і зручному засобі розумінні дорослих людей і спілкуванні з ними.
У школі можливості дитини пізнати значно розширюються. З набуванням навичок самостійності виникає потреба в науковій творчості, яка поступово перетворюється в самостійну. З часом вона проходить досить складний шлях розвитку від елементарного дослідницького рефлексу „що таке?" до стабільної глибокої потреби в самоосвіті.
Спілкування дитини з дорослими та однолітками в подальшому дає їй змогу правильно оцінювати людей, їхні якості, а водночас і себе, орієнтуватися у власних якостях і можливостях.
Завдяки спілкуванню зростає інтерес до навколишніх, встановлюються різноманітні зв'язки між ровесниками, відбувається обмін знаннями і досвідом, думками. Коли дитина приходить до школи, потреба в самоствердженні виражається в бажанні зайняти в колективі помітну роль серед однокласників, товаришів у дворі.
Як відомо, важливе значення для збудження інтересу до навчальної діяльності мають форми її організації - як індивідуальні, так і колективні. Одна річ, коли дитина окремо, незалежно від товаришів, працює над навчальним матеріалом, інша - коли учень в процесі виконання навчальних завдань включається в багатопланову і безпосередню взаємодію, встановивши багатогранні стосунки: відповідальної залежності, контролю, взаємодопомоги. У першій ситуації створюється лише ілюзія колективної роботи. Кожний учень відповідає насамперед сам за себе. Взаємини і стосунки в класному колективі одноманітні.
У другій ситуації кожний школяр почуває себе частиною класного колективу розглядає свою діяльність як необхідну частину загальної праці. При цьому особисті успіхи або невдачі окремих учнів оцінюються на загальному фоні успіхів усього класу. Це привчає школярів дивитися на навчання як на спільну, колективну справу: твій успіх - це загальний успіх; твоя невдача - це невдача всього класу. Усвідомлюючи свої досягнення на фоні досягнень класного колективу, дитина включається в активне навчання, у неї створюється бадьорий робочий і життєрадісний настрій. Спільне переживання загальних і особистих успіхів справляє згуртуванню учнів у єдиний колектив, в якому зростає їхня активність. Вони вчаться не тільки в учителя, а й один в одного колективно мислити, спільно здобувати знання. Навчальний процес у молодших класах, як відомо, складається з багатьох різноманітних трудових операцій: письма, читання, опанування граматичних правил. Допомогти учневі оволодіти ними, перейти від одних операцій до інших, виробити вміння, навички може не тільки вчитель, а й товариш.