Сторінка
1

Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

В умовах сьогодення фізичне виховання в дошкільних навчальних закладах спрямоване на досягнення фізичної досконалості, тобто високого рівня здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Але у процесі фізичного виховання здійснюється одночасно розумове, моральне, естетичне та трудове виховання.

Український народ своїм багатовіковим досвідом інтуїтивно відібрав найефективніші засоби гармонійного виховання підростаючого покоління, чільне місце серед яких посідають народні рухливі ігри. Традиційно у навчально-виховному процесі вони використовуються як засіб фізичного виховання. Проте розвивально-виховний потенціал українських рухливих народних ігор значно ширший. У культурологічних дослідженнях рухливі ігри визнані суттєвим елементом української національної культури.

Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, народні ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності.

Зміст дошкільної освіти в межах Базового компонента реалізується через програми та навчально-методичне забезпечення, що затверджуються Міністерством освіти і науки. На сьогодні при організації освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах, за рішенням педагогічної ради можна використовувати такі програми:

програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»; освітня програма «Дитина в дошкільні роки»;

програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина»;

регіональна програма розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля».

На сьогоднішній день, введення народних рухливих ігор передбачене у дошкільній програмі «Українське дошкілля» (укладачі О. Дідух та о. Білан) у розділі «Рідний край», а також у Концепції дошкільного виховання в Україні у змісті і засобах національного виховання. При цьому обов'язково враховуються умови роботи в даній віковій групі дітей: загальний рівень фізичного і розумового розвитку дітей, рівень розвитку їхніх рухових вмінь, стан здоров'я кожної дитини; період року, особливості режиму дня, місце проведення гри, а також інтерес дітей. Велике розвивальне та виховне значення надається народним рухливим іграм в програмі виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» (наук. кер. Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н.В.). Укладачами Програми особливий акцент робиться на тому, що народні ігри – це універсальна скарбниця духовних надбань українського народу, так як концепція українського національного дитячого садка може бути повною мірою реалізована за умови повернення до витоків народної педагогіки, обізнаності вихователів з її засобами, зокрема українським дитячим ігровим фольклором.

Щоб зберегти все багатство народної фізичної культури, або, точніше, надати нового імпульсу розвиткові народних рухливих ігор, потрібно ширше застосовувати їх у виховному процесі з дітьми дошкільного віку. Отже, окрім систематизованого опису й аналізу засобів народної фізичної культури, необхідно активізувати їх впровадження у різноманітні сфери життєдіяльності людей, особливо дітей та молоді, у систему народних релігійних свят, навчально-виховну роботу дошкільних закладів та шкіл, повсякденний побут. Поєднання необхідності зміцнення здоров’я дітей в умовах сьогодення з багатим досвідом українських народних рухливих ігор у минулому та недостатня розробка проблеми використання народного ігрового матеріалу в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, дозволить розв’язати протиріччя, що виникло між великим соціальним, освітнім і виховним значенням українських народних рухливих ігор та недостатньо розробленою методикою їх використання у фізичному вихованні дітей дошкільного віку.

Все це зумовило вибір теми курсової роботи – «Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей».

Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичній перевірці педагогічних умов, які сприяють ефективному використанню народних рухливих ігор у різних організаційних формах фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Під час нашої курсової роботи вирішувалися такі завдання:

1. Визначити особливість, місце і значення українських народних рухливих ігор в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку.

2. Обґрунтувати класифікацію українських народних рухливих ігор для дітей дошкільного віку.

3. Виявити специфіку методики проведення народних рухливих ігор з дітьми дошкільного віку.

4. Встановити вплив українських народних рухливих ігор на стан здоров’я, фізичний та моральний розвиток та рухову підготовленість дітей дошкільного віку.

5. Розробити методичні рекомендації щодо використання народних рухливих ігор з фізичного виховання.

Об’єктом для даної курсової роботи є народні рухливі ігри у фізичному виховання дошкільників.

Предметом роботи є дослідження впливу народних рухливих ігор на формування моральних та фізичних якостей дітей дошкільного віку.

Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення, спостереження, бесіда.

Видатні педагоги про народну рухливу гру

В сучасній оцінці навчання дітей дошкільного віку підкреслюється значущість використання ігрового методу та прийомів, що роблять навчання більш цікавим створюють передумови для підвищення довільної уваги, для більш глибокого оволодіння знаннями тому, що засвоєння матеріалу проходить у простій і цікавій формі. В концепції дошкільного виховання наголошується на тому, що пряме навчання не повинно бути домінуючою формою організації занять, а здійснюватися в контексті з ігровою діяльністю.

У всіх народів світу дитячим іграм і забавам відводилось у педагогіці почесне місце, їх вважають цінним надбанням народу, елементом національної культури, що оздоровлює побут дітей, урізноманітнює дозвілля, збагачує його зміст.

На великі виховні можливості народних рухливих ігор і забав у формуванні тіла та духу звертали увагу представники філософських і психолого-педагогічних шкіл. Теоретичні положення, розроблені в працях філософів світу (Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди), психологів (А. Виготського, Г. Костюка, Д. Ельконіна), педагогів минулого (І. Боберського, В. Верховинця, О. Осечинського, О. Суховерської, Т. і П. Франків, К. Трильовського, К. Ушинського) і сучасників (О.Вацеби, Л. Цьося), свідчать про значний вплив їх на виховання «фізичного здоров'я і духовно стійкої особистості дитини» на всіх етапах її онтогенезу.

Здебільшого в працях педагогів минулого основним засобом формування фізичного гарту виступали народні рухливі ігри і забави. Вони були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Завдяки їм формувались як духовні, так і фізичні якості, а саме: стриманість, кмітливість, наполегливість, організованість; розвивались сила, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість.

Особлива роль у практичному використанні народних рухливих ігор і забав з музично-пісенним супроводом належить прикарпатським педагогам минулого. Зокрема, О. Суховерська (1922) наголошувала на тому, що дітям дошкільного віку особливо «припадають до вподоби ті забави й ігри, які побіч виконання рухів дають їм ще змогу багато співати й лепетати»