Сторінка
12

Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

Заїнько

Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний «заїнько» ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, вийди к нам,

Сіренький, сіренький, зайди к нам.

Ой да, кося, зайди к нам.

«Заінька» виходить з кущів і стає серед кола. Тоді діти знову співають:

Заїнько, заїнько, лягай спать.

Заїнько сіренький, лягай спать.

«Заїиька» лягає Тоді знову приспівують:

Заїнько,вставай, Сіренький, вставай, Ой да, кося, вставай.

«Заїнько» встає Тоді його просять умитись, взутись, причесатись. «Заїнько» робить усе, що йому загадують Діти кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка,

Сіренький, вдар тропачка. Ой да, кося, вдар тропачка.

«Заїнько» танцює й вибирає іншого на свою роль, а сам стає в коло.

Зайчик

Діти стають у коло, беруться за руки, а між ними - «зайчик» (обов'язково хлопчик). Діти ходять і співають:

Городили зайчика

Тинком, льонком,

Та нікуди зайчику

Та не вискочити.

Та не виплигнути.

А в нас ворота

Позамикані,

Жовтим піском

Та нікуди зайчику

Позасипані!

При цьому «зайчик» починає бігати, щоб де-небудь вискочити, а діти стають щільніше, щоб не пропустити. Коли вже «зайчик» якось вискочить, тоді всі діти його ловлять.

Хто піймає - сам стає «зайчиком». Якщо піймає дівчинка, то заміняють хлопчиком, бо за правилами гри дівчинка не може бути «зайчиком».

Дід

Запрошується хлопець, що гратиме роль «діда». На відстані 10 м від хатинки «діда» - стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде, дід, дід,

Несе, несе міх, міх,

Ось такий дідище,

Ось такий старище,

Ось такий окатий,

Ось такий вусатий,

Такий бородатий,

Ось такий плечистий

Тьху його нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.

Крем'яхи

Це суто дівчача гра. Кожна учасниця її повинна мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором.

Гравець підкидає кремічники догори і в тому місці, де вони мають впасти, наставляє над землею руки. Ті крем'яхи, що впали на кисті, підкидають знову і намагаються зловити їх на льоту. Якщо кількість камінчиків виявиться непарною, гравець відкладає один із них, а решту підкидає знову. Може статися, що він при цьому не зловить жодного. Тоді він передає решту крем'яхів і право грати іншому. Вважається: той, хто грається, стратив і тоді, коли зловить парну кількість або разом з іншими камінцями зловить і міченого.

Коли всі камінці розійдуться по руках, підраховують, кому скільки дісталося. Ту, у якої виявиться їх найбільше, називають першою.

Дзвіночок

Із тих, хто бажає гратися, обирається «дзвіночок». Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього. «Дзвіночок» грудьми з розгону або, налягаючи на руки будь-яких двох сусідніх гравців, вагою власного тіла намагається розірвати «ланцюг», що оточує його. Розірвавши, він тікає, а інші учасники гри ловлять його. Той, хто спіймає, стає «дзвіночком».

Якщо ж гравців набереться лише троє, то двоє з них стають один проти одного і міцно беруться за руки. Третій намагається розчепити їх, налягаючи на руки грудьми. Якщо «замки» не витримують і розриваються, то один із гравців тікає, а «дзвіночок» ловить його. Потім вони беруться за руки, утворюючи нове зчеплення, а гравець, який залишився на місце, намагається розірвати його.

Гра в калача

Збирається кілька дітей. Гравець лягає ниць, а всі інші присідають навколо нього. Кожен кладе один палець на спину лежачого так, щоб вийшов кружок. Хтось з дітей злегенька торкається перетнем руки кожного і приспівує:

Угадай, Ганно,

Пристойна панно,

На чиїй руці

На мереженці

Перстень упав.

І запитує лежачого: «На чиїй?» Як не вгадав, то знову торкається по черзі пальців гравців і співає:

Не вгадала Ганна,

Пристойная панна,

На чиїй руці

На мерженці

Перстень упав.

Бух, бух та калач,

Та встань, та не плач.

На слова «Бух, бух!» усі легенько б'ють у спину лежачого, а він намагається піднятися. На його місце лягає той, кому на руку впав перстень. Усі знову сідають навколо нього і співають, як і раніше.

Чабан

Ведучий гри - чабан. Діти зображають овець, а кілька з них - вовки. Чабан зі словами:

Ой у лісі, у лісу Я овечки пасу - вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, «пасуться». Чабан стереже їх. Зі словами:

День кінчається, Овечки додому вертаються.

Через ліс біжать, А там вовки сидять жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва.

Чабан знову жене свою отару пастися.

Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші «вівці», які після трьох-п'яти разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби. Після цього обирається новий чабан і вовки. Гра триває.

Цурка

Для гри потрібно дві палиці: одна-завдовжки 1 м, друга- 20-З0 см. Довга - кий, коротка - цурка. На землі креслять квадрат, у центрі викопується ямка. На неї кладуть цурку. Кий лежить поряд з нею у квадраті. Діти обирають ведучого. Він підходить до квадрата, бере кий і за словами дітей

Лети, лети цурко, Кому вона попаде Той і гру поведе! підкидає києм цурку вгору. Діти намагаються спіймати її, щоб цурка не впала на землю. Хто зловив, одержує 50 очок. Після цього він вкидає цурку у квадрат з того місця, де зловив її. Якщо попав - одержує ще 100 очок і стає ведучим.

Якщо не попав у квадрат, гру продовжує попередній ведучий. Якщо ведучий підкинув цурку і її ніхто не зловив, він одержує 10 очок. Знову повторює свій кидок.

На баштані

Діти-гравці обирають сторожа лічилкою:

Гоп, гоп, кавун.

Малайди-драйди, кавун.

Мацики-брики, не спіши,

Наш баштан стережи!

Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів та динь. У цей час школярі ховаються неподалік від баштану за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

Крадем, крадем кавуни,

Нема діда вдома,

Поїхав по дрова.

Дрова погоріли,

Діда вовки з'їли!

Вони удають, ніби рвуть кавуни, їдять їх. Сторож помічає дітей, кидається їх ловити. Кого він спіймав - той стає ведучим-сторожем.

Школяри обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком та дерев'яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і «варить» кашу, «вимішує» її ложкою. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і речитативом промовляють:

Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику

У новому горщику.

Тобі каша, а нам - борщ.

Щоб густіший ішов дощ.

Учні зупиняються, а кашовар, заплющивши очі, обертається, піднявши руки з горщиком догори. Потім прямує до дітей. Комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром, веде гру далі.

Коли гра набридає, школярі зі словами:

Дощику, дощику, перестань!

Ми. поїдем на баштан,

Та візьмемо диньку,