Сторінка
6

Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

Діти з задоволенням знайомляться також з традиційними атрибутами народних ігор, які використовувалися в давнину. З цією метою вихователі використовують публікації А.П. Матвєєва, в яких розповідається про спеціальні атрибути для українських народних ігор.

Для підведення підсумку гри вихователі використовують народні прислів'я та приказки: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружньо - не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок справляє на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.

Народні рухливі ігри в дитячому закладі проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними часто закінчуються заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без народної рухливої гри в ДНЗ не обходиться жодне народне свято чи розвага.

В ході ознайомлення з досвідом вихователів ДНЗ «Калинка» м. Нового Бугу ми дійшли висновку, що вміле звертання до народних рухливих ігор, майстерність вихователя та чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг забезпечує не лише виховний, а й пізнавальний і оздоровчий ефект, сприяє залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності, робить їхнє дозвілля веселим і яскравим.

Методичні рекомендації щодо використання народних рухливих ігор з фізичного виховання

Використання українських рухливих ігор у навчально-виховному процесі має свою специфіку. У першу чергу, при виборі народної гри необхідно враховувати всі вимоги, що стосуються вибору рухливої гри, зокрема: врахування педагогічних завдань, рухової підготовленості, рухового досвіду, інтересів та уподобань дітей, місця в режимі дня, пори року, температури повітря та умов проведення. Народні рухливі ігри – важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.

Народні рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою народних рухливих ігор у дошкільнят закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість, спритність, витривалість.

Також цінність народної рухливої гри полягає у тому, що вона викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний та фізичний розвиток дошкільника.

Значний вплив мають українські народні рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей, таких як товариськість, повагу один до одного, розвивають любов до народної творчості, національних традицій. Українські народні рухливі ігри впливають на розумовий розвиток дитини, розширення кругозору, розвиток спостережливості, кмітливості, уміння аналізувати, узагальнювати. Розвиваються здібності правильно оцінювати просторові, часові характеристики рухів і швидко реагувати на них. Використання різноманітних ролей сприяє розвитку організаторських здібностей. Народні ігри знайомлять з національними традиціями, культурою різних народів.

З дітьми раннього віку слід використовувати переважно індивідуальні ігри–забавлянки (чи з двома-трьома дітьми). Наприклад, з дітьми другого року життя розігрувати (індивідуально) українську народну гру-забавлянку «Горошок». Перебираючи пальчики дитини починаючи від мізинця, промовляють:

Горошок, Бобошок, Сивочка, Курочка,

А той старий когутисько

Не хтів іти до дітиська -

Та шуп з ним до песа!

З дітьми третього року життя українські народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5-6 чоловік. Вихователь грає разом з дітьми або виконує головну роль, водночас керує грою, стежить за дотриманням правил. Текст слів в іграх простий це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодная», «3озуля-кавуля», «Вийди, вийди сонечко».

У другій молодшій групі дітям доступні рухливі хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка».

Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила .», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки», «Жили у бабусі .». Цим дітям вихователь доручає виконувати головну роль. Обираючи дитину на ту чи іншу роль, слід враховувати її індивідуальні можливості.

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп . До першої групи належать рухливі ігри з текстом – діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне – біле», «Гуси», «У гусей», «Жмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» та інші.

До другої групи належать хороводні ігри зі співом, текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли .», «Мак», «Задумала бабусенька» та інші.

Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї . Це ігри «Я гілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городі», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито» та інші.

Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар. Народні ігри не вимагають складного обладнання. Інвентарями можуть бути камінці, шишки, горіхи, каштани, гілки, стрічки, хустинки. Доцільним є використання для українських народних ігор суто народних атрибутів: гілки-дерев’яної палиці для відбивання м'яча (для дошкільників-дощечки довжиною 80 см і шириною 10 см), ходунів, цурки (дерев'яної з обох добре загостреної палички довжиною 20-30см), швигалки (гнучкої хворостини, близько сантиметра заввишки і близько метра завдовжки).

Перш ніж запропонувати дітям нову гру, вихователю слід самому добре підготуватися: вивчити зміст гри, правила, вірш та пісні для супроводу, відпрацювати рухи, які він показуватиме дітям. Варто ознайомити дітей із походженням гри, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як цю гру грали колись. Якщо розучується хороводна гра, в якій є приспів, не слід заздалегідь заучувати з дітьми тексти. Несюжетну гру пояснюють коротко і лаконічно, фіксуючи увагу на ї змісті, послідовність ігрових дій, розміщенні гравці та ігрового інвентарю, правилах гри. При поясненні сюжетної гри коротко розповідають про хід та правила гри, пояснюють роль ведучого. Пояснювати зміст гри треба виразно, дохідливо, коротко, щоб не стомлювати дітей. Розповідь повинна викликати у дитини яскраве уявлення про дійових осіб, яких вони зображатимуть. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дошкільнятам краще уявити ігрову ситуацію й виразніше виконувати характерні для даного образу рухи . Щоб з'ясувати , чи зрозуміли діти правила гри, доцільно поставити їм одне-два питання на уточнювання. У ході гри роз'яснюється і уточнюється.

Для кращого засвоєння гри рекомендується, особливо в ранньому віці, найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Пояснюючи правила, виконання яких викликає труднощі у дітей, треба показати, як вони виконуються. Пояснивши гру в старших групах, вихователь перевіряє, запитань щодо змісту і правил. Гра проходить злагоджено й чітко, якщо діти зрозуміли правила та ігрові дії, які вони повинні виконувати.