Сторінка
14
Біла паличка
У цій грі всі учасники діляться на дві команди та вибирають із свого середовища двох капітанів. Це зазвичай найсильніші та найспритніші гравці, які вміють відстояти свою команду. У кожної команди своя паличка. Вона має довжину 40—50 см і товщину 2—3 см. Зовні палички однакові, але кожна має свій розпізнавальний знак, який повинні знати всі члени команди. Суддя, який слідкує за правилами гри, шикує обидві команди з капітаном попереду та подає сигнал.
За першим сигналом капітани міняються своїми паличками. За другим сигналом вони кидають паличку якомога далі. Суддя ж слідкує за тим, щоб ніхто не виходив за лінію і не вибігав раніше.
Після того, як палички кинуті, гравці обох команд біжать уперед, стараючись швидше добігти до своєї палички.
Задача капітанів — якомога далі закинути палички, щоб гравці команди «суперника» не встигли раніше доставити їх судді.
Команда, яка змогла першою віддала паличку, вважається переможцем. Але передавати її судді може тільки капітан. Тому той, хто перший піднімає паличку, повинен встигнути її передати як естафету капітанові, а той уже біжить із нею до судді.
Бій півнів
На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.
Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.
Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.
Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.
Лис
Побравшись за руки, всі стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається та вправо, то вліво з піснею:
«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!
Зловись Лис у капкані,
Качки, кури, голуб'ята,
Злодій Лис в капкані!
Ой, ой! Вирвавсь - утікайте,
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з'їсть.
Коли проспівають всю пісню, то хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і гра починається знову.
Маринка
Двоє дівчаток викреслюють невелике коло і за ним втикають дві палички. Стають кожна біля своєї і одна починає:
- Де ти стоїш?
- На ринку
- Що продаєш?
- Маринку
- Що хочеш?
- Сім кіп галушок
Із сливами пиріжок.
При цьому оббігають коло, хто швидше повернеться на своє місце, починає знову.
Жили у бабусі
Діти – «гуси» сидять або стоять у шерензі з одного боку кімнати, серед них «бабуся» — няня або старша дитина. Посередині кімнати розставлені стільчики спинками до «гусей». Це — «канавка». На слова:
Жили у бабусі, Білі, білі гуси.
Діти встають і проговорюють: «Га-га-га».
На слова: «Пішли гуси від бабусі» діти йдуть до «канавки», проговорюючи: «Га-га-га». На слова:
Мили гуси лапки
У воді канавки.
Довго вони милися
а туди й спустилися.
Діти -»гуси» присідають навпочіпки і удають, що миють свої «лапки», а потім сідають на килимову доріжку обличчям до сидіння, проговорюючи: «Га-га-га .»
Після слів «Ой кричить бабуся» «бабуся» голосно проговорює:
Де ж це мої гуси?
Ой пропали, ой пропали
Білі мої гуси.
Діти встають.
На слова:
Виходили гуси,
Кланялись бабусі
діти підходять до «бабусі» і роблять глибокий уклін, проговорюючи: «Га-га-га». Бабуся радо зустрічає дітей і танцює з ними.
Гуси
Вибирають за допомогою лічилки вовка, «пастуха» і «матір». «Мати» дома. «Пастух» жене у поле «гусей» пасти. «Вовк» засідає між «матір'ю» і полем, де «гуси». «Мати» кличе:
—Гуси, гуси, додому!
—Чого?
—Вовк за горою!
—Який?
—Сірий, білий, волохатий!
—Тікайте прудко до хати!
«Гуси» тікають,— «вовк» ловить. Кого впіймає, приводять додому. «Мати» недораховується гуски і до «пастуха»:
—Де гуска?
—Продав.
—Що купив?
—Люльку.— Або каже: — Булку.
—Де вона?
—Скурив.— Або: — З'їв.
«Мати» поб'є і знов посилає пасти. Так, поки переловить «вовк» усіх «гусей». За останнім «гусаком» «пастух» признається, що «вовк» забрав гусей.
—Гайда, одберем! — каже мати. Ідуть до вовка.
—Чи ви не бачили наших гусей?
—Ні, не бачив А гуси ґелґотять у вовка.
—А що то ґелґотить?
—Та то борщ кипить. А гуси шиплять.
—А що то шипить?
—Каша біжить.
—Ану, я побачу,— каже мати,— може, то наші гуси.
—Ідіть.
«Мати» пізнає «гусей», розтулює їм руки, які вони тримають міцно стуленими. В кого не розтулить, той буде «вовком». Гра починається спочатку.
Кіт і миші
Діти стають в коло, беруться за руки. В колі «кіт» і «миша». Діти йдуть по колу і співають. Після останніх слів «кіт» ловить «мишу», вона втікає. Якщо «кіт» доторкнеться до «миші» рукою, то вона доторкнеться до іншою дитини, а сама стає в коло. Інша дитина стає «мишкою». Гра продовжується.
Мишка в полі
До золотої комори,
А котонько за нею
Скоро мишеньку догонить,
Та й ніженьку зломить.
Нема і нема
Полетіла в поле
Утікай, мишко, до нори,
Бо тебе злапа кіт бурий.
Мишка
Діти обирають поводиря, або «кота», полічивши:
У зеленому садку
Сидить котик в холодку.
Лапкою чеше вус,
Язиком лиже пуз,
Хвостиком круть-верть.
Сіру мишку хап!
«Мишки» стають у ряд. За чотири кроки одна від одної. «Кіт» підходить до першої і каже:
-Мишко, продай місце
- Не продам.
Іде далі, питає так само другої. Коли почує у відповідь: «Обернись задом», - то відступить на два кроки й стане до «мишки» спиною. В цей час «мишки», які поряд, швидко міняються місцями. А «кіт» намагається раніше вскочити на місце, яке звільняється. Той, хто забарився, стає «котом».
Киця і баранець
З-поміж гравців обирають «кицю» та «баранця», які стоять в центрі Діти взявшись заруки, ідучи по колу при тому промовляючи :
- Ішла киця з міста
- Та й купила ринку тіста
- Надійшов баранчик
Баранчик промовляє:
- Ходи кицю в танчик !
Вони між собою починають діалог:
- Ой не піду в танчик
- Чого ?
- Болить мене пальчик.
- А що ж тобі в пальчик ?
- Мушка мене вкусила
-А де ж тая мушка?