Сторінка
9

Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

При цьому господарка намагається вдарити дiвчину лозиною, а та повинна втекти попiд руками iнших дiвчат i стати лiворуч. Гра триває, доки всi дiвчата не стануть у тому порядку, що й на початку гри. Тодi господаркою обирають iншу.

Свiчка

Свiчка - це вибитий у поле м'яч або кинутий високо вгору. Спiймати такого м'яча, перш нiж вiн удариться об землю, - значить зловити свiчку. Майданчик для цiєї гри дiлиться на двi частини: меншу - город i бiльшу - поле. Жеребкуванням визначають господаря городу. Господар залишається в городi, а всi iншi гравцi розходяться по полю. Викликаючи з поля одного iз гравцiв, господар пiдкидає м'яча вертикально вгору, а гравець б'є його гилкою якомога вище i далi в поле. Поляни намагаються спiймати м'яча до того, як вiн торкнеться землi. Той, кому пощастить це зробити, iде бити, а той, хто бив, iде на його мiсце в поле. Неспiйманий м'яч подається знову в город, i його знову б'є той, хто бив. Якщо ж господар спiймає поданий з поля м'яч на льоту, то вiн починає бити, а пiдгилює той, хто подавав. Той, хто бив до цього, повертається в поле. У разi промаху той, хто бив, тiкає в поле, а господар б'є його м'ячем. Пiсля цього вiн викликає з поля нового гравця - i все починається спочатку.

Довга лоза

Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзi.

Смик

На мiсцi гри проводять лiнiю, яка вiдокремлює город вiд поля. В городi на невеликiй вiдстанi вiд лiнiї у землю встромляють палицю i приставляють до неї «пастуха», якого визначають вимiрюванням на палицi або за допомогою лiчилки. «Пастух» залишається в городi, а решта гравцiв iде в поле. Польовi гравцi намагаються висмикнути палицю. Але тiльки-но хтось iз них перетне лiнiю городу, як «пастух», що стереже її, кидається йому навперейми i намагається поквачити, доторкнувшись рукою. Поквачений починає «пасти», а попереднiй «пастух» iде до гурту гравцiв у полi. Поквачити iншого гравця «пастух» може тiльки в межах городу. Для того, щоб заманити його у город, вiн навмисне вiдходить вiд палицi, а потiм стрiмголов мчить на смiливця. Брати участь у грi може необмежена кiлькiсть гравцiв.

Серед дитячих iгор багато таких, де персонажами є звiрi чи птахи.

Наприклад:

Сiрий кiт

У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, «сiрого кота», - «мишi». Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямiй, по колу чи по будь-якiй iншiй кривiй лiнiї. Першим у ланцюжку стоїть «сiрий кiт». Пiд час руху вiн запитує:

- А є мишi в копицi?

- Є! - вiдповiдають «мишi».

- А не бояться кота?

- Нi!

- Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить!

За цими словами «мишi» кидаються врозтiч, а «сiрий кiт» ловить їх. Спiйманий гравець стає «сiрим котом», а його попередник - «мишею».

Воробей (горобець)

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всi спiвають, плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрiбнi, зелененькi,

У вiрчики в'ються,

Самi не беруться,

Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову. Якi давнi i якi мудрi дитячi iгри! Вони вчать бути спритними, смiливими, розумними, рiшучими, дружними.

Щітка

Хлопці й дівчата стають один за одним і кдад'уть руки на плечі попереднього. Першим стоїть найменший. Ведучий ходить навколо цього ряду й співає:

- Ой щі-щітка маленька,

Скажи, скажи, де твоя ненька.

- На морковці сиділа, сиділа.

Дрібний мачок дзюбала, дзюбала.

Ой дзюб, дзюб, дзюбанець,

По три копи гебінець,

По чотири - щітки,

Кошелькові дітки.

При цьому ведучий бере останнього за руку і вже вдвох обходять ряд, співаючи. Так повторюється, аж поки залишиться найменший. Тоді всі гуртом підкидають його А ми просо сіяли, сіяли

Дівчата й хлопці розділяються на дві групи порівну. Перша група співає, друга відповідає.

І. А ми просо сіяли, сіяли, Ой, дід, ладо сіяли.

II. А ми просо витопчем, витопчем. Ой, дід, ладо витопчем, витопчем.

І. А чим же вам витоптать, витоптать? Ой, дід, ладо витоптать, витоптати?

II. А ми коней випустим, випустим, Ой, дід, ладо випустим.

І. А ми коней виловим, виловим, Ой, дід, ладо виловим.

II. А чим же вам виловить, виловить? Ой,дід, ладо виловить, виловить?

І. А шовковим поводом, поводом, Ой, дід, ладо поводом, поводом.

II. А ми повід викупим, викупим. Ой, дід, ладо викупим, викупим.

І. А чим же вам викупить, викупить? Ой, дід, ладо викупить, викупить.

II. А нам треба дівчинку, дівчинку, Ой, дід, ладо дівчинку.

І. А яку вам дівчинку, дівчинку? Ой, дід, ладо дівчинку.

II. А нам треба Галочку, Галочку, Ой, дід, ладо Галочку.

І. А в нас Галя дурочка, дурочка, Ой, дід, ладо дурочка.

II. А ми її виучим, виучим, Ой, дід, ладо виучим, виучим.

І. А чим же вам виучить, виучить? Ой, дід, ладо виучить, виучить?

II. А шовковим поводом, поводом, Ой, дід, ладо поводом, поводом.

І. До нашого гурту прибуло, прибуло Ой, дід, ладо прибуло, прибуло.

II. Від вашого гурту відбуло, відбуло Ой, дід, ладо відбуло, відбуло.

І. А в нашому гурті скачуть, скачуть, Ой, дід, ладо скачуть, скачуть.

II. А в нашому гурті плачуть, плачуть. Ой, дід, ладо плачуть, плачуть.

Горю-дуб

Усі стають по двоє - пара за парою. Один - «горю-дуб» - попереду на віддалі й співає:

Горю, горю, палаю

Кого схочу, спіймаю

Раз, два, три! Біжіть!

Перша пара біжить до «горю дуба» і, розірвавши руки, намагається оббігти його з двох боків і знов з'єднатися. Якщо «горю-дуб» когось спіймає, то стає з ним позад усіх, а хто залишився без пари - стає «горю-дубом».

Куці-баба

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав'язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чом стоїш?

- На глах-лободах

- А що ти їси?

- У мене каша на полиці.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси!

Тоді ударяють його рукою і всі тікають. Якщо «куці-баба» - когось упіймає - тому зав'язує очі. А якщо ні - продовжується гра.

- А чия-то, бабо, каша на полиці стоїть?

- Моя.

- А я виїм

- А я з києм!

- А я утечу.

- А я дожену.

- А я в ополонку.

- А я за головку.

І знов ударяють і розбігаються. Якщо «куці-баба» нікого не зловить, повертається на своє місце

- Бабо-бабо, чиє то поросятко по смітнику ходить?

- Моє.

- Коли ти його заколеш?

- Завтра.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси.

Якщо і цього разу «куці-баба» нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа?

- Сліпа, синочку, сліпа.

- Що ж тобі дать?

- Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає «куці-бабі» у жменю піску абощо.

Дуб

Грати в дуба можна на березi рiчки, на лiсовiй галявинi або в парку - там, де досить простору побiгати i де ростуть (але не дуже густо) дерева.