Сторінка
5

Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

Цьому дам і цьому дам .

А цьому не дам, бо цей буцман.

Він дров не носив,

Він діжі не місив,

Він печі не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

То я цьому не дам.

Змістом цієї гри – забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватись. Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:

Зозулю - кавулю, зозуле, голубонько,

Сім літ не кувала,

Закуй мені в цьому літі,

Скільки житиму на світі?

За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня.

В українських народних рухливих іграх часто використовується природний матеріал (шишки, гілочки, жолуді, камінчики тощо). Більшість ігор супроводжується віршованим текстом. Майже всі народні рухливі ігри граються в колі (замкненому чи розірваному).

Отже, українські народні рухливі ігри – це й безцінний скарб народу у справі виховання, який століттями збагачується, необхідно широко використовувати у системі дошкільної освіти, залучаючи дітей до витоків національної культури та духовності.

Аналіз діяльності вихователів щодо використання народних рухливих ігор в навчально-виховній роботі

З метою визначення основних сучасних тенденцій та методик використання народних рухливих ігор у фізичному розвитку дошкільників, проаналізовано педагогічний досвід роботи вихователів ДНЗ «Калинка» м. Нового Бугу.

З огляду на важливість використання традицій народних рухливих ігор в дошкільному віці було проведено соціологічне дослідження. Мета - визначення застосування народних рухливих ігор в системі дошкільного фізичного виховання.

За результатами дослідження та аналізу методичної літератури встановлено, що на заняттях з дітьми молодшої вікової групи 50% вихователів обмежуються використанням 2-3 ігор, у решти - цей показник не перевищує 5-6-ти. Дещо кращі показники у середній та старшій вікових групах, у заняттях з якими майже 50% вихователів використовує в середньому 5-6 ігор, 20% - 7-10 ігор і лише третина обмежується використанням 2-3 ігор. Найбільш широкий спектр українських народних рухливих ігор, запропонований вихователями для розвитку фізичних якостей та рухових вмінь і навичок у дітей - всього близько 60-ти.

Згідно з отриманими результатами проведеного дослідження, репертуар народних рухливих ігор, у які діти грають на дозвіллі самостійно, як правило, практично не відрізняється від того, що використовує вихователь в організованих формах занять. Як приклад в Таблиці 1 наводимо перелік народних рухливих ігор, які використовує в свої роботі вихователь молодшої групи Мельник Т.Б.

Таблиця 1.

Арсенал науково-методичного забезпечення вихователів ДНЗ з питань використання українських народних рухливих ігор налічує неповний десяток збірок народних ігор та методичних посібників. Серед них найбільш відомі «Весняночка» за редакцією В.Верховинця, «Горіхова скриня», цілий ряд методичних розробок і, особливо, періодичне видання «Дошкільне виховання» і, звичайно, навчально-методичне видання Є. Приступи, О. Смілаковського та М. Лук'яненченка «Українські народні рухливі ігри, розваги та забави: методологія, теорія і практика» тощо.

У навчально-виховному процесі вихователі в роботі з дітьми широко використовують ігри, які пропонує Г.В. Воробей. Насамперед, це сезонно-обрядові ігри типу «Кривий танець», «Горішок», «Подоляночка»; побутові «Гуси», «Нема пана вдома», «Коваль»; ігри-ловітки «Піжмурки», «Лапта», «Квач». Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони: стрибки на одній нозі (іншу тримає товариш), закидання м'ячів у рухому ціль, перетягування канату, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами - «Бій півнів», «Перетягування буку», «Пес».

Сезонно-обрядові ігри в ДНЗ приурочуються до календарних свят. Так, напередодні Івана Купала з малятами розучено народну гру «Горю-дуб»; перед Благовіщенням - «Перепілочка», «Кривий танець; на свято Стрітення - «Горобейко», «Ой летіла зозуленька»; на Новий Рік чи Різдво - гра «Калита» тощо.

Перш ніж запропонувати дошкільнятам певну народну гру, вихователі знайомлять дітей з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповідають, як у цю гру грали в давнину. Таку інформацію вихователі добирають до кожної гри, а також підшукують уривки оповідань, народних казок, загадки та прислів'я. Наприклад, ось яка загадка була запропонована дітям перед грою «Коза»: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться» (Коза).