Сторінка
1
Кожна людина має свободу вибору в різних аспектах життєдіяльності. Але кожен повинен розуміти, що найважливішим виявом такої свободи є відповідальність: за своє слово, дію, вчинок, за близьку людину, державу, усю планету. У таких умовах дуже важливо навчитися усвідомлювати та корегувати свої мотиви, дії, вчинки. Психологічну основу зазначених здібностей складає інтелектуальна діяльність людини. Тому розумове виховання обдарованих дітей є актуальною проблемою сучасності, адже саме обдарованим дітям доведеться вирішувати проблеми ХХІ століття.
Нашій державі необхідні молоді, порядні і висококваліфіковані управлінці-професіонали, спроможні мислити стратегічно, творчо, нестандартно, інноваційно і здатні прискорити започатковані в Україні реформи на шляху до європейського співтовариства за Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада».
На сьогодні в Україні сформовано розуміння важливості проблеми підтримки талановитої та обдарованої молоді як національної, про що свідчить зацікавленість органів влади різних рівнів, широких кіл громадськості, вчених в діяльності творчих об’єднань, малих академій наук на базі загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. З метою створення механізму добору та залучення обдарованої молоді до впровадження у державі економічних та соціальних реформ. На часі створення системи пошуку та розвитку обдарованих дітей та молоді, які стануть надійним поповненням Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації».
Вивчення проблеми обдарованості завжди було в центрі уваги педагогів, психологів, учителів-практиків, методистів. Про це свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні конференції. Серед вчених, що вивчали проблему обдарованості, можна назвати як зарубіжних (Ф. Гальтон, С. Стернберг, Дж. Фрімен, К. Хеллер), так і вітчизняних (О. Антонова, Ю. Бабаєва, Д. Богоявленська, Н. Волкова, О. Кульницька, В. Моляко, Ю. Гільбух, Г. Костюк, Н. Лейтес, С. Науменко, О. Стеценко, Б.Теплов, Д. Ушаков, М. Холодна, В. Шадриковтаін) дослідників.
Отже, дослідження питання розумового виховання обдарованої дитини є досить актуальним у наш час.
Мета дослідження: дослідити психологічні особливості обдарованих дітей і їх урахування у процесі розумового виховання.
Завдання дослідження:
Дослідити сутність понять розумового виховання та обдарованості.
Визначити завдання, зміст і засоби розумового виховання.
Дослідити психологічні особливості ранньої обдарованості та розумове виховання обдарованих дітей у сім’ї .
Розробити добірку задач, яка допоможе виявити обдаровану дитину.
Об’єкт дослідження: процес виховання обдарованих дітей.
Предмет дослідження: форми і методи розумового виховання обдарованих дітей.
Практичне значення курсового дослідження: дана курсова робота може бути використана вчителями, студентами педагогічних вищих навчальних закладів, для виявлення обдарованих дітей за допомогою шкільної математичної олімпіади, для написання статті або для підвищення загального розвитку.
Поняття і визначення розумового виховання
Ключовою проблемою в процесі всебічного і гармонійного розвитку особистості є розумове виховання. Тільки завдяки розуму людина виділилась із тваринного світу як суспільна істота, створила всі багатства матеріальної та духовної культури й забезпечує безперервний соціально-економічний прогрес.
Розумове виховання — це цілеспрямована діяльність педагогів, батьків, громадськості, самого учня щодо розвитку розумових сил і мислення, прищеплення їм культури розумової праці.
Розумове виховання – важлива складова всебічного розвитку особистості, підготовки її до життя і праці. Воно передбачає розвиток мислення й пізнавальних здібностей людини. Основними факторами, що визначають ефективність розумового виховання, є науковість і різноманітність засвоюваних знань, застосування такої методики навчання, яка забезпечує активність і самостійність пізнавальної діяльності, стимулювання інтересів, створює позитивний мікроклімат навчання.
Розумове виховання необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити й бути розумною повинна кожна людина, бо розум конче необхідний у всіх без винятку видах людської діяльності. Тому й справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя у всій його складності, в усьому його багатстві.
Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її громадянську активність та інтереси.
Розум – одна з найкращих людських якостей («Не краса красить, а розум»). Від інтелектуального розвитку особистості залежить рівень її підготовки до життя («Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати»), особисті доля й щастя («Щастя без розуму – торбина дірява»). Різні складні перипетії і тяготи життя найчастіше долаються не силою, а розумом.
За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці".
У психолого-педагогічній літературі вживають також термін "розумовий розвиток" - розвиток, удосконалення інтелектуальної сфери і здібностей людини.
Розумове виховання зазвичай пов'язується з накопиченням у свідомості особистості міцного фонду наукових знань, з оволодінням навчально-пізнавальними уміннями і навичками та їх вдосконаленням, з проявом кмітливості, гнучкості думки, гарної пам'яті як при засвоєнні нового матеріалу, так і при його застосуванні в різних життєвих ситуаціях.
Мета розумового виховання полягає в забезпеченні засвоєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогляду. Його зміст охоплює систему фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Безперечно, освічена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури, її знання мають бути систематизовані, постійно поповнюватися.
Отже, розумова діяльність є провідною в житті людини. Це найважливіша передумова соціального становлення особистості та її морально-духовного збагачення.
Завдання, зміст і засоби розумового виховання
Під час розумового виховання відбувається накопичення певного фонду знань: термінології,символів, імен, назв,понять, існуючих між ними зв’язків і залежностей, відображених у правилах, законах, закономірностях, формулах.
Результативність розумового виховання визначається тим, на скільки вихователь чітко розуміє завдання розумового виховання. До них належать:
забезпечення умов для розвитку розумових сил і здібностей школярів;
озброєння запасом знань, що відповідають досягненням сучасної науки і соціально-економічного прогресу суспільства;