Сторінка
4

Розумове виховання обдарованої дитини

Психологи Карне, Шведел і Ліннемайєр (США, 1982) сформулювали принципи розробки навчальних програм для обдарованих дітей.

1. Кожна дитина неповторна. Одна може вийти вперед в арифметиці, інша у читанні, третя у музиці. Бувають діти з надзвичайно високим показником інтелекту, маючи загрозливо низьку самооцінку.

2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часто мають негативний "Я"-образ. Реакції близьких дорослих означають для них дуже багато. Невідповідність між високо розвиненим інтелектом і недосконалими руховими навичками блокує реалізацію дитиною своїх задумів (побудову конструкцій, створення малюнків тощо), що негативно відбивається на самоповазі. Так, чотирирічний малюк може скласти і добре розповісти якусь історію, а записати її не може. Дорослому слід підвищити впевненість дитини у своїх силах.

3. Сім'я повинна відігравати суттєву роль у вихованні обдарованої дитини. Програми для виховання обдарованих дітей слід реалізувати у тісній взаємодії суспільного й сімейного виховання.

4. Програма повинна включати різноманітний навчальний матеріал, що відповідає інтересам і потребам дитини.

5. Програма повинна бути збалансованою і сприяти всебічному розвиткові, передбачати розвиток емоційної та рухової сфер, а також спілкування і наполегливості у досягненні цілей

6. Обдарована дитина повинна мати можливість спілкування з такими ж обдарованими ровесниками.

7. Реалізація програм для виховання обдарованих дітей вимагає спеціальної підготовки вихователів та її постійне вдосконалення.

8. Програма повинна своєчасно забезпечувати поступовий і плавний перехід з рівня на рівень.

Якщо у малюка проявляться інтелектуальні чи математичні, моторні або образотворчі здібності тощо, то вихователь має звернути на це увагу батьків, порадити їм, як створити умови для їх розвитку. Наприклад, підібрати індивідуально посилену програму навчання, відповідну літературу, порадити цілеспрямовано поглиблювати знання дитини, її інтереси. Проте значні успіхи та переваги в інтелектуальному розвитку ще не свідчать про готовність до школи. Приймаючи обдарованих дітей до школи, необхідно враховувати не лише їхні інтелектуальні досягнення, а й рівень соціального та емоційного розвитку. Не можна ігнорувати й фізичне здоров'я малюків, наявність адаптивних механізмів, забувати, що обдарованість - це таке непередбачуване явище, з яким треба бути особливо обережним.

У дошкільному віці обдарована дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх ровесників. У процесі шкільного навчання вона може дуже швидко зрівнятися з рештою учнів. Інша дитина, навпаки, у дошкільні і ранні шкільні роки не відрізняється особливими успіхами, інколи навіть відстає від ровесників у навчальних досягненнях, а на якомусь з етапів розвитку починає швидко наздоганяти однокласників, а згодом і перевершує їх.

Розумове виховання обдарованих дітей у сім’ї

Зрозуміло, що найчастіше саме батьки першими помічають обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, так як не існує якогось стереотипу обдарованості - кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму.

Наївно думати, що виховання обдарованих дітей у сім'ї - заняття менш складне, ніж виховання дітей із середніми здібностями. Хоча, цілком природно думати, що дитина, випереджаючи однолітків за рівнем розвитку, не буде зустрічати труднощів у навчанні, і їй уготовано більш щасливе дитинство, а в подальшому і запаморочливий успіх у дорослому житті. У дійсності ж дітей з раннім розумовим розвитком можуть очікувати чималі складнощі і вдома, і в школі, часто приймають характер справжньої драми під час вікового розвитку.

Багато батьків вважають, що основне виховання дитина повинна отримувати в школі, забуваючи при цьому, що навіть найкращий вчитель, маючи справу з класом з 25-30 осіб, позбавлений можливості орієнтуватися на тих, хто за своїми особистими якостями на голову вище всіх інших. З іншого боку, більшості вчителів в силу завантаженості просто ніколи займатися обдарованими дітьми, та й винятковість дитини з надзвичайно високим коефіцієнтом розумових здібностей вимагає особливого до нього підходу, який не завжди адекватно оцінюється з боку батьків, у яких діти на загальному тлі однолітків нічим не виділяються .

Науці відомі два типи обдарованих дітей: альтруїстичний і егоцентричний, які по своїй суті являють собою як би два різноспрямовані вектори: один вектор йде в бік людини (егоцентрик), а інший - від нього (альтруїст). Образно кажучи, альтруїсти - це діти з високим рівнем духовності і свої «таланти і дари» вони спрямовують на благо інших, намагаються бути корисними суспільству. Наприклад, діти з високими інтелектуальними здібностями беруть активну участь у наукових конференціях, олімпіадах, вікторинах, культурних і спортивних заходах, тим самим захищаючи інтереси і честь своєї школи. Їм подобаються складні ігри, що вимагають кмітливості, гнучкості розуму, прояви логічних здібностей.

Діти з егоїстичними нахилами більш орієнтовані на самозбагачення за рахунок своїх здібностей. Мотивом до участі в проведених заходах служить фінансова або матеріальна винагорода. Даний випадок - випадок впливу батьків - це більшою мірою проблема сімейного виховання, ніж соціального. Таким чином, у вихованні сформульовані головні ціннісні орієнтації та установки, воно є важливою складовою гармонійного розвитку обдарованої дитини.

Батьківське відкриття обдарованості дитини повинно народжувати радісне очікування і готовність вирішувати пов’язані з цим проблеми. Задача батьків полягає втому, щоб для дитини вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади, формування здорового самосприйняття.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях і справа не в особливих генах геніальності, а в сімейній атмосфері, системі сімейних цінностей.

Оскільки здібності розвиваються у процесі певної діяльності, їх формування більшою мірою залежить від батьків, розуміння ними суті відповідних здібностей, бажання побачити їх прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Головний напрям впливу – сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, формування впевненості у своїх силах та можливостях.

Дорослі можуть помилятися у своїх оцінках, коли зустрічають у дитини прояв незвичайних здібностей. Тому, в питанні виховання обдарованих дітей велика відповідальність лежить на фахівцях: вихователів дитячих садів, учителів, дитячих психологів, які вчасно повинні направити в потрібне русло батьківське виховання. Важко переоцінити вплив батьків на побудову Я-концепції дитини. Найважливіший дар, який батьки можуть розвинути в дитині, - здорове самовідчуття людини, якій є що привнести в світ і якого світ зустрічає з радістю.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для подальшого успішного оволодіння знаннями. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).