Сторінка
5

Розумове виховання обдарованої дитини

Батькам належить особлива роль - сприяння розвитку. Своїм особистим прикладом, поведінкою ми повинні сприяти розвитку так, щоб підводити обдаровану дитину до кращого розуміння себе, своїх здібностей і можливостей, життєвих цілей і цінностей. Головна мета − сприяти інтелектуальному, емоційному і моральному зростанню індивіда; безперервному саморозкриттю, реалізації кращого в людині на шляху особистісного становлення. Обдарована дитина - насамперед нормальна дитина з високорозвиненим рівнем здібностей, якій також необхідна батьківська турбота і любов.

Обдарованість – це передусім високий рівень розвитку здібностей людини, який дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній діяльності.

Під обдарованістю учня розуміють більш високий рівень його досягнень в певній діяльності, порівняно з досягненнями інших дітей цього ж віку; більш високу, ніжу його ровесників, при інших рівних умовах, сприйнятливість до учіння і більш виражені творчі прояви; доволі стійкі особливості сааме індивідуальних проявів неабиякого інтелекту, що з віком зростає.

Отже, обдарованість – це явище, яке включає високу пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність тощо.

Характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей; багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість; їм властивий високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність. Обдарованість дитини найчастіше помічають саме батьки, але це не завжди легко зробити, так як не існує якогось стереотипу обдарованості - кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму.

Розуміння батьками суті обдарованості в усіх її проявах, своєчасне діагностування і допомога дитині роблять цілком ймовірним збереження в майбутньому можливого таланту.

Таким чином, правильне виховання обдарованих дітей у сім’ї сприяє розвитку їхніх здібностей та кращій соціальній адаптації.

Проблема розумового виховання обдарованої дитини сьогодні стає невід’ємною частиною нашого життя, нагальною потребою сучасного етапу розвитку людства, від вирішення якої певною мірою залежить і подальший розвиток нашої цивілізації.

Розумове виховання - це цілеспрямована діяльність педагогів, батьків, громадськості, самого учня щодо розвитку розумових сил і мислення, прищеплення їм культури розумової праці.

Це безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, отримування відомостей із книг, засобів масової інформації.

Завданням розумового виховання є озброєння учнів знаннями основ наук; формування наукового світогляду та національної самосвідомості; оволодіння основними мислиннєвими операціями; формування умінь і навичок культури розумової праці.

Зміст розумового виховання полягає у формуванні у дітей правильних уявлень про явища навколишнього життя, розвитку пізнавальних психічних процесів (відчуттів, сприймання пам’яті, уявлення, мислення, мовлення), розвитку допитливості, кмітливості і розумових здібностей, інтелектуальних умінь і навичок.

Засобами розумового виховання є широкий спектр предметів, які використовуються у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.

Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях.

Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність.

Вже в ранньому віці у дітей можна помітити найперші прояви обдарованості. Ознаками обдарованості в ранньому дитинстві є невгамована допитливість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий словниковий запас, розвинене мовлення, уживання складних слів та речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання, музики, лічби також свідчать про здібності дитини. В поведінці дитина демонструє нетерплячість і поривчастість, винахідливість та багату фантазію.

Водночас перелічені властивості обдарованих дітей призводять до труднощів у сфері спілкування: у знаходженні близьких друзів, у пошуку цікавих ігор з ровесниками; у появі конформності, за якої ці діти намагаються приховати свою оригінальність.

Серед обдарованих дітей вирізняють три категорії: діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку; діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук); діти, що відзначаються чимось особливим,певною рисою (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством).

Найчастіше саме батьки першими помічають обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, так як не існує якогось стереотипу обдарованості - кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму.

У сім'ї дітям з ознаками обдарованості важче, ніж звичайним. Важче незалежно від того, захоплюються ними без міри чи вважають дивними.

Таким чином, в питанні про виховання обдарованих дітей велика відповідальність лежить на фахівцях: вихователів дитячих садів, учителів, дитячих психологів. Вони повинні вчасно підказати, направити батьківське виховання.

Тому ми розробили добірку задач, яка допоможе вчителю виявити обдаровану дитину, яку після підготовки, можна запрошувати до II туру олімпіад з математики.