Сторінка
1
Найважливішим завданням школи, інституту, університету на сучасному етапі є підвищення якості виховання і навчання молоді. Успішне вирішення цього завдання великою мірою залежить від учителя, його професійної кваліфікації.
Специфіка педагогічної роботи полягає в тому, що основним «знаряддям праці» вчителя є власна особа, професійна зрілість якої дозволяє знаходити оптимальні рішення в постійно змінюваній педагогічній ситуації і яка врешті-решт визначає результати всієї практичної діяльності вчителя.
Зростання масштабів та складності соціальних перетворень підвищує вимоги до особистості вчителя.
Учитель, який творчо працює, швидше сприймає нові ідеї та методи. Професіоналізм – це творче оволодіння спеціальністю, вміння домагатися найбільшого результату з найменшими витратами і в найкоротші строки.
Професійне становлення особистості вчителя – вдосконалення способів її включення в педагогічну роботу, здатність реалізувати себе в ній. Шлях формування особистості вчителя – не лише справдження себе в педагогічній діяльності, а й становлення і розвиток через цю діяльність.
Важливою рисою діяльності викладача є педагогічне мислення. Педагогічна творчість жорстко лімітована, обмежена в часі. Тому вчитель не може чекати, доки прийде „осяяння", він повинен знайти оптимальну методику заняття, яке відбудеться сьогодні, а найчастіше прийняти нове рішення на самому уроці в лічені секунди, якщо склалася не передбачена ним заздалегідь ситуація, можливе несподіване ускладнення. Тут потрібен негайний аналіз і негайна дія. Це спроможний зробити лише практично мислячий викладач.
Поняття «педагогічного мислення»
Проблема розвитку мислительної активності людини – одна з найбільш важливих у психології. Її вивчення має досить суттєве теоретичне й практичне значення.
Нові суспільні відносини (економічні, політичні, правові та ін.), що складаються в нашій країні, неможливі без формування відповідного типу особистості, якій були б притаманні такі особливості розумової діяльності, як системність знань, активність, гнучкість і самостійність розуму. У зв’язку з цим постає питання підготовки ініціативних, творчих учителів з розвинутим професійно-педагогічним мисленням.
Професійно-педагогічне мислення – це таке мислення, яке уможливлює проникання в причинно-наслідкові зв’язки педагогічного процесу, аналіз власної діяльності, відшукування наукового обґрунтування успіхів і невдач, передбачення результатів роботи.
Механізми педагогічного мислення розглядались та досліджувалися в багатьох працях, присвячених загальним проблемам професійно-педагогічної діяльності, зокрема в роботах О.О. Бодальова, Н.В. Кузьміної, О.В. Петровського, О.І. Щербакова та інших.
Поняття «професійне мислення» вживається в двох сенсах. В одному сенсі, вчені підкреслюють високий професійно-кваліфікаційний рівень фахівця, тут мова йде про особливості мислення, що виражають його якісний аспект. У іншому сенсі, відзначають особливості мислення, обумовлені характером професійної діяльності.
Слід зазначити, що в практичній діяльності найчастіше поняття «професійне мислення» вживається одночасно в обох цих сенсах. Так, Ю.Н. Кулюткин і Г.С. Сухобська визначають мислення вчителя як здатність використовувати педагогічні ідеї в конкретних ситуаціях діяльності, уміння бачити в конкретному явищі його педагогічну суть. У свою чергу, В.Е. Тамарін і Д.С. Яковльова визначають педагогічне мислення як особливий склад розуму, специфічна спрямованість якого адекватна суті виховної діяльності. В цьому випадку вид професійного мислення педагога зводиться до однієї області його функціонування. С.Т. Каргин вважає, що педагогічне мислення – це спрямованість розумових процесів на в особливостей об'єкту діяльності вчителя шляхом проникнення в явищ педагогічної дійсності.
Подібної точки зору дотримується І.Я. Лернер, який розглядає педагогічне мислення як діяльність осмислення певної точки зору будь-якого педагогічного явища.
На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури слід зазначити, що немає чіткого визначення педагогічного мислення. Деякі дослідники розглядають його як теоретичні акти педагогічних дій, педагогічну діяльність (В.О. Сластьонін, Я.С. Турбовський); як гносеологічну сторону педагогічної діяльності (О.А. Абдулліна, А.І. Піськунов); як уміння аналізувати педагогічні ситуації, спираючись на педагогічну теорію (М.А. Степінський, Е.Н. Поляков); як особливий склад розуму, що володіє ознак, якостей і властивостей, що дозволяють говорити про педагогічне «бачення» навколишнього світу (В.Е. Тамарін, Д.С. Яковлева).
Е.К. Осипова відзначає педагогічне мислення вчителя як сукупність властивостей, притаманних будь-якому практичному мисленню (невіддільність від реалізації і виконання, пізнання взаємодіючої системи, дієвість і так далі), так і специфічних для нього. Найважливішими з них є проблемність, рефлексивність, комплексність, конкретність, професійна компетентність, індивідуалізація мислення.
Е.К. Осипова запропонувала модель педагогічного мислення, яке засновано на описі наступних компонентів:
1) з'ясування сукупностей професійно-педагогічних завдань, що вирішуються вчителями;
2) опис процесів (етапів) вирішення педагогічних завдань;
3) виявлення основи мислення – складу знань;
4) опис рівня сформованості практично-дієвого фонду мислення – сукупності умінь;
5) виявлення способів вирішення педагогічних завдань.
М.М. Кашапов під професійним мисленням педагога розуміє сукупність характеристик, що мають значення для продуктивності і цілеспрямованості виконання педагогічної діяльності.
Слід зазначити, що функції професійного мислення педагога в контексті педагогічної діяльності виступають, як функції аналізу конкретних педагогічних ситуацій, постановки завдань у даних умовах діяльності, розробки планів і проектів вирішення цих завдань, регуляції процесу здійснення наявних планів, рефлексії отриманих результатів.
За походженням професійне мислення вчителя є системою розумових дій, що виникають на основі пізнання і перетворення складної педагогічної ситуації. Такі дії, змінюючись формою, зберігають свою специфіку, властивості і функції практичного мислення викладача.
Конструктивно-проектувальна функція забезпечує, по-перше, відбір і організацію змісту навчальної інформації, яка має бути засвоєна, по-друге, проектування діяльності учнів, в якій інформація може бути засвоєна. На думку С.М. Пілосян, найважливішим професійно значущим показником мислення педагога, що визначає роль в успішності його діяльності, виступають здібності, які дозволяють йому ефективно взаємодіяти в системі «діагноз – прогноз – планування – управління». Завдяки даній функції педагог передбачає характер труднощів учнів, що виникають процесі виконання навчальних завдань.
Отже, під педагогічним (професійним) мисленням розуміється багаторівневий процес самостійного ставлення і розв'язування вчителем завдань розвитку, навчання та виховання учня і шкільного класу.
Особливості цього мислення визначають стратегію і тактику професійної діяльності педагога (вибір цілей, ставлення, вибір засобів та способів їх розв'язання, врахування системи детермінант навчально-виховного процесу, забезпечення відповідних умов, які регулюють діяльність і спин кування вчителя).