Сторінка
1

Перспективний досвід музично-естетичного виховання дітей

За останні роки зросла увага до проблем теорії та практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості.

Про формування особистості і ролі в цьому естетичного виховання наголошує багато хто з письменників, педагогів, артистів (Д.Б. Кабалевский, О.С. Макаренко, Б.М Неменский, В.А. Сухомлинський, С. Науменко, К.Д. Ушинський). Вони звертають увагу на важливості сприяти розвитку особистості у найсприятливішому для цього – молодшому шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює у дитини особливий емоційно-психічний стан, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю та інші психічні процеси. Навчити бачити прекрасне навколо себе, у навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягла поставленої мети, Б.М. Неменский виділив таку її особливість: «Система естетичного виховання мусить бути, передусім єдиною, об'єднуючою всі речі, всі позакласні заняття, все громадське життя школяра, де кожен предмет, кожен вид заняття має власне чітке завдання у справі формування естетичної культури та особистості школяра». Але в будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Таким підґрунтям у системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр та інші види художньої творчості. Привід цьому нам дали ще Платон і Гегель. На їх погляд, аксіомою стало те, що головним змістом естетики як науки є краса – основне естетичне явище. Мистецтво укладає великий потенціал у розвиток особистості.

Із усього вищесказаного, можна припустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства, накопиченому в мистецтві, можна виховати високоморальну, освічену, різнобічно розвинену сучасну людину.

У даній роботі розглядається конкретна галузь мистецтва – музика, що і визначає тему дослідження: «Естетичне виховання молодших школярів засобами музичної педагогіки». Предмет дослідження – вплив надбань музичного мистецтва на естетичне виховання молодших школярів.

Об'єкт дослідження - естетичне виховання молодших школярів.

Мета дослідження - проаналізувати вплив музичного мистецтва на розвиток особистості молодшого школяра.

Гіпотеза: морально-естетичне виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва буде ефективним за умов:

1) створення атмосфери зацікавленості та умов для захоплення музичними творами;

2) формування в учнів розуміння морального та естетичного змісту музичних творів;

3) забезпечення поетапності у вивченні та емоційно-образному сприйнятті музичних творів;

Для досягнення поставленої мети та доведення гіпотези висунуто такі завдання:

1. Визначити зміст і значущість естетичного виховання у розвитку молодшого школяра;

2. Виявити особливості цього виховання для дітей молодшого шкільного віку.

3. Вивчити вікові особливості музичного розвитку дітей в початковій школі.

4. Відзначити різні форми та методи формування естетичного смаку у молодшого школяра на уроках музики.

Методи дослідження:

1. Теоретичний метод, який полягає у вивченні, відборі та систематизації матеріалу з даної проблеми.

2. Емпіричний метод, що містить елементи педагогічного спостереження.

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання молодших школярів

Сутність естетичного виховання

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. «Краса, — писав В.О. Сухомлинський, — могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі — вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе».

XX ст. було наповнене соціальними потрясіннями — революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишнього світу і насамперед краси людського духу. Наміри будувати вільне демократичне суспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної довершеності особистості, де чільне місце має зайняти духовна краса людини. І коли Ф.М. Достоєвський писав, що краса врятує світ, то мав на увазі насамперед красу моральну. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси є передумовою ефективного естетичного виховання.

Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. 3 одного боку, воно відображує надбання культури, а з другого — стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги й приязні, товариськості та дружби.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак — здатність людини правильно оцінювати прекрасне,відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне,на що рівняється.

Естетика поведінки — риси прекрасного у вчинках і діях людини (уставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і непотворне. Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів.

Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.