Сторінка
2

Перспективний досвід музично-естетичного виховання дітей

Особливості естетичного виховання в молодшому шкільному віці

Естетичний розвиток особистості починається в ранньому дитинстві. Щоб доросла людина стала духовно багатою, треба звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку. У молодшому шкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

Однією з особливостей молодшого шкільного віку є перехід дитини до школи. У неї з'являється новий провідний вид діяльності – навчання. Головною людиною для дитини стає вчитель. Для дитини у початковій школі вчитель – найголовніша людина. Все для неї починається з учителя, який допоміг подолати перші важкі кроки в житті. Через нього діти пізнають світ, норми суспільної поведінки. Становлення духовного досвіду особистості безпосередньо пов'язане із розвитком суб'єктивності, що є обумовленою віковою динамікою організації внутрішнього світу молодшого школяра та його відношень із зовнішньою дійсністю.

Молодший шкільний вік є періодом входження в соціальну зрілість. На цьому етапі активно формується світогляд, розвиваються емоційно вольова, пізнавальна сфера дитини, набувається досвід спілкування, закладаються основи відповідальної поведінки.

Творчий потенціал особистості засобами мистецтва розкривається у процесі: споживання творів мистецтва; надбання мистецтвознавчих знань; власної творчості в сфері мистецтва. Естетичне виховання в молодших класах реалізується, перш за все, на уроках мистецтва, музики, трудового навчання.

Під час естетичного виховання треба враховувати й те, що важливою є фіксація самого факту включення учнів в ту чи іншу художню діяльність. Якщо діти спілкуються з мистецтвом досить випадково і без внутрішньої потреби, то така художня діяльність небагато чого дає особистості. Художньо-естетична підготовка передбачає оволодіння системою загально мистецтвознавчих понять, що необхідно для оцінки художніх явищ. У окремих класах у дітей вже з першого року навчання зникає інтерес до прекрасного, знижується багато критеріїв естетичного розвитку. У той самий час спеціальні дослідження доводять, що за відповідної роботи у молодших школярів вдається сформувати досить високий рівень музичного сприйняття, тонке розуміння краси художнього слова, здатність бачити у картині предмет мистецтва. Усі ці факти дозволяють нам сказати, що причиною низького рівня естетичного розвитку дітей 1-3 класів є не особливості їх віку, а малоефективні методи роботи педагогів, класних керівників. Таким чином, у сфері естетичного виховання можливості учнів 1-3 класів явно занижуються. Підміна теоретичних знань розрізненими відомостями призвела до того, що любов учнів до мистецтва не розвивається, не стає глибшою рік за роком. Отже, образотворче мистецтво, музика, співи, а в значній мірі і читання досі залишаються предметами, головна задача яких полягає у прищеплені відповідних навичок. Формування естетичних умінь і навичок виявляється в такій організації навчання, при якій учні могли б відтворювати у своїй пам'яті вивчений раніше матеріал та користуватися їм як з навчальною, так і з практичною метою.

Особливе місце в організації художньо-естетичного розвитку особистості належить принципу наочності. Як відомо, у початковій школі використовується різний наочний матеріал: від натуральних предметів та їхніх зображень до графічних моделей процесів і явищ. Наочність - обов'язкова умова повноцінного навчання та виховання, що сприяє пізнанню суті явищ, виявленню його характерних властивостей і закономірностей. Вона покликана поєднувати адекватне відображення і простоту сприймання творів мистецтва, за допомогою моделі суттєвих їх рис забезпечити чуттєве сприймання пізнавального матеріалу. Педагогічна модель естетичного виховання вимагає відповідного узгодження мети, завдань та змісту предметів естетичного циклу на основі синтетичного підходу з широким використанням міжпредметних зв'язків.

На відміну від традиційного підходу – від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики, "синтетичний" принцип вимагає у навчальному процесі йти від цілого, від розуміння суті та смислу. Таким чином, як підкреслює В. Орлов, у процесі пошуків смислу учень мислить, рухається "від однієї вершини естетичного пізнання і самопізнання до іншої".

Вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку

Однією із цілей музичного виховання є музичний розвиток дитини. Музичний розвиток, вважала Н. Ветлугіна, - складне явище. Між його компонентами встановлюються різноманітні взаємозв'язки: між природними задатками і сформованими на їхній основі музичними здібностями; між внутрішніми процесами розвитку й досвідом, який передається дитині ззовні; між засвоєнням досвіду й розвитком, що відбувається при цьому, тощо. Таким чином здійснюється поєднання різноманітних внутрішніх процесів і зовнішніх впливів на них.

Врахування вікових особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби і види діяльності найефективніші для музичного розвитку дитини того чи іншого віку.

За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дитини він шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід від ігрової до учбової діяльності, яка стає провідною.

Вступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.

У практичній діяльності (співи, малювання, ігри-драматизації, танці) розвиток іде від наслідувальних дій дитини до спроб відшукати виражально-зображальні засоби, самостійно переносити набутий на заняттях художній досвід у повсякденне життя, проявляючи при цьому творчу ініціативу.

Успіх музичного навчання і виховання залежить від урахування вчителем вікових особливостей дітей, їх готовності до навчальної діяльності.

Готовність до навчання в школі — це передусім допитливість і вміння керувати своєю поведінкою, підпорядковувати її вимогам організації пізнавального процесу, колективної навчальної діяльності. О. Ростовський вказує, що переважна більшість дітей, прийшовши до школи, володіє такою готовністю. Їм властиве бажання і прагнення вчитися, вони охоче приймають нові правила поведінки й діяльності, виконують вимоги вчителя. У них яскраво виявляється наслідувальність — важливе джерело успіхів на початковому етапі навчання, також гострота і свіжість сприймання, допитливість, яскравість уяви.

Досліджуючи вікові особливості сприймання музики молодшими школярами О. Ростовський відзначає що вони визнаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного приймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характер музичного сприймання. Вони віддають перевагу музиці веселій, моторній, особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр, темброву палітру музики, запитальний, стверджувальний і розповідний характер музичного висловлювання, ніжність і різкість, м'якість і жорсткість, дзвінкість і ліричну наповненість звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають зміст музики. Специфічна музична виразність — мелодизм, ритмічна організація, емоційна узагальненість інтонаційного розвитку — на перших порах не виділяється більшістю учнів.