Сторінка
1
Реконструкція промисловості та сільського господарства в нашій країні, потреба в новій сировині, необхідність одержання нових видів рослин і порід тварин, проблема підвищення врожайності і багато інших питань сьогодення висувають перед природознавством нові завдання. Значне місце серед цих завдань посідає виховання практичної природоохоронної діяльності учнів початкових класів.
Формування екологічної культури та виховання мотивів практичної природоохоронної діяльності займає значне місце у процесі засвоєння природничих знань у початковій школі. Екологічна культура — це «особливе світорозуміння, що відображає такий стан соціально-природних залежностей, який характеризує гармонійну єдність» . При цьому у початковій школі екологічна культура формується переважно на основі практичної природоохоронної діяльності.
У початковій школі екологічне виховання здійснюється у напрямках:
виховання любові до природи;
виховання вміння поводити себе в природному середовищі;
встановлення екологічних взаємозв'язків у природі;
виховання активної життєвої позиції стосовно навколишнього середовища;
природоохоронна діяльність, тобто посильна участь у галузі охорони і збереження об’єктів природи.
Поняттям «природоохоронна діяльність» визначається єдина система заходів, направлена на формування тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства та природи.
У зв'язку з необхідністю практичного впровадження природоохоронної діяльності у школах вводяться нові альтернативні програми, підручники, посібники, які написані згідно з новими вимогами. Перебудова змісту навчання викликала небувале піднесення творчої активності вчителів, керівників різних типів шкіл, методистів. Викладаючи природознавство, учитель початкових класів має підготувати учнів до свідомого сприймання природничих наук у старших класах. А тому важливе завдання вивчення природознавства в початковій школі — це дати учням елементарні поняття про найпоширеніші предмети та явища природи, сформувати практичні уміння і навички догляду за рослинами, виховати у них наукове розуміння явищ природи.
Зміст навчальних програм, а також підручників з природознавчих дисциплін сприяє навчанню, вихованню і розвитку школярів. Знання з природознавства є основою для вивчення у середній школі таких дисциплін, як географія, біологія, фізика, хімія. На уроках учні повинні навчитися встановлювати най простіші взаємозв'язки між окремими явищами і предметами, що безпосередньо спостерігаються у природі.
При конструюванні змісту природничих знань для учнів 1—4-х класів у програмі з природознавчих дисциплін взято за основу принципи сезонності, краєзнавчий, батьківщинознавчий, систематичності і послідовності у навчанні та ін. Виходячи з місцевих умов і не порушуючи систематичності, логіки побудови програми, вчителеві дозволяється планувати час на вивчення тем і подавати матеріал блоками. Один блок (розділ) може включати 2—5 і більше уроків, пов'язаних однією ідеєю. Розбити блок, вивчивши, наприклад, спочатку властивості води, повітря, ґрунту, а через деякий час — їх склад і потребу в них рослин, нераціонально. Проте поміняти місцями блоки учитель може через те, що вони пов'язані між собою опосередковано.
Значне місце у програмі відводиться вихованню в учнів громадянської відповідальності за збереження природного середовища як важливого фактора існування людини. Зокрема, відмічено, що охорона рослинного і тваринного світу, водоймищ, лісів, ґрунтів тощо має стати провідним принципом навчання природознавчим дисциплінам. У програмі з природознавства визначено, які практичні роботи мають проводити молодші школярі, а також тематику екскурсій, предметних уроків, дослідів.
За змістом курс природознавства інтегрований, у ньому відомості багатьох наук (про неживу природу, тваринний і рослинний світ, організм людини) зведені у певну систему, що відповідає віковим особливостям молодших школярів та основним дидактичним принципам: науковості, доступності, систематичності та послідовності розкриття основних понять, сезонності, краєзнавчому та ін.
У змісті початкового навчання значна увага приділяється використанню та охороні природи людиною та формуванню мотивації до різних видів природоохоронної діяльності школярів.
Розробляючи структуру і класифікацію мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів, ми виходили з науково обґрунтованого положення, що основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів виступають:
а) пізнавальна діяльність учнів, що пов'язана із спостереженням навколишнього середовища. Характерною особливістю цього виду роботи є те, що в процесі її учні здобувають екологічні знання з безпосереднього оточення. Така діяльність розвиває інтерес дітей до природоохоронної роботи, формує позитивне ставлення до екологічної діяльності;
б) дослідницька діяльність передбачає не пасивне спостереження, а різноманітну активну природоохоронну роботу. Це практичний пошук, відкриття раніше невідомих фактів екологічної діяльності. У дослідницькій діяльності особливо яскраво виявляється активність учнів, вміння їх самостійно розв’язувати екологічні проблеми. Творчий пошук ведеться на високому рівні пізнавальної, практичної ініціативи, активності та емоційного настрою, що створює сприятливі передумови для розвитку високих моральних якостей особистості, у даному випадку екологічної культури. Кожний учасник подорожі, експедиції або екскурсії під керівництвом учителя може проводити спостереження та елементарні наукові дослідження впливу порушення рівноваги на життєдіяльність навколишнього середовища загалом чи конкретного природного об’єкта. Це підвищує увагу учнів до об'єктів дослідження, сприяє активізації процесу екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку.
в) практична (прикладна) діяльність виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку. Вона формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворює здобуті в процесі пошуку екологічні знання у переконання та практичні навички природоохоронної роботи у школярів.
Також ми враховували, що серед численних соціальних і пізнавальних мотивів, які діють у системі навчання, найбільш цінними є пізнавальні. Вони забезпечують подолання школярами труднощів у навчальній роботі, викликають пізнавальну активність, на їх основі розвивається бажання людини бути компетентною, відповідати вимогам свого часу.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми виділили такі види мотивів природоохоронної діяльності, як неусвідомлені і усвідомлені, реально діючі; також тривалі і короткочасні мотиви; соціальні та особистісні мотиви, широкі соціальні та вузько особистісні мотиви, а також мотиви конкретного виду діяльності. Також враховували, що внутрішні мотиви пов’язані з процесом та змістом діяльності, а серед зовнішніх мотивів виділяють мотиви широкі соціальні (обов’язок та відповідальність перед суспільством, соціальною групою, окремими людьми; самовираження і самовдосконалення), вузькоособистісні (прагнення отримати схвалення оточуючих; бажання зайняти високе соціальне положення (престижна мотивація)), а також мотиви уникнення неприємностей.