Сторінка
1

Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку

Особлива роль у формуванні особистості хлопчика або дівчинки належать гендерним установкам. Гендерні установки у взаємодії із ціннісними орієнтаціями як відомо зумовлюють характер засвоєння гендерних ролей. Гендерна роль виступає не лише як механізм формування уявлень особистості про себе як представлення певної статі, але й є способом фіксації на суб’єктивному рівні цінностей між статевих взаємин. Статево-рольові цінності орієнтації, як складова самосвідомості та основа гендерних установок безпосередньо впливає на когнітивну, афективну і регулятивно-поведінкову сфери конкретного індивіда. Тому формування належного ціннісного підґрунтя гендерних установок щодо власної та протилежної статі є важливим завданням виховання особистості молодшого школяра.

Отже, значущість молодшого шкільного віку для формування гендеру у структурі особистості спонукає дослідити психологічні чинники даного процесу, конкретизувати виховний ресурс сім’ї, школи в оптимізації статевого виховання дитини.

Актуальність і недостатня вивченість проблеми гендерного розвитку особистості молодшого школяра зумовили вибір теми дипломної роботи "Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку”.

Об’єктом дослідження є процес статевої соціалізації особистості.

Предметом дослідження - психолого-педагогічні чинники та вікові особливості засвоєння гендерних установок молодшими школярами.

Мета роботи - систематизувати та узагальнити психологічні фактори гендерної соціалізації та перевірити їхній вплив на формування гендерних установок дитини 6-10 р. в експериментальних умовах.

Завдання дослідження:

Вивчити ступінь розробленості проблеми статевої соціалізації у молодшому шкільному віці.

гендерний установка школяр особистість

Дослідити відмінності у засвоєнні гендерних ролей хлопчиками та дівчатками молодшого шкільного віку у контексті впливу сім’ї і школи.

Підібрати та апробувати методики діагностики, корекції та оптимізації гендерного становлення учня початкової школи.

Конкретизувати діючі, напрями та психологічні резерви гендерного виховання в умовах сучасного освітнього простору.

Теоретичну основу дослідження склали:

загальнотеоретичні положення гендерної психології та педагогіки Ш. Берн, В. Є. Каган.

теоретичні принципи і положення підходу до аналізу статевої соціалізації та її становлення у дитинстві, визначені І.С. Коном , В. Є. Каганом та інші;

принципи гендерного виховання, запропоновані Т.В. Говорун, О. Кікінеджі, В.М. Кравцем, І.С. Коном ат інші.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз та зіставлення змісту наукового доробку вітчизняної та зарубіжної психології; емпіричні-спостереження, експеримент (констатуючий, формуючий, розвиваючий), опитувальний (анкетування, співбесіда); математичної статистики; інтерпретації отриманих даних.

Практичне значення дослідження: підібрані методики проведення гендерного виховання молодших школярів, засоби підвищення гендерної освіченості вчителів та батьків, що дозволяє оптимізувати становлення ціннісних засад гендеру, сприяє процесу статевої соціалізації дитини в умовах сучасної початкової школи. А відтак використання розроблених рекомендацій та підібраних методик для батьків та вчителів сприятиме більш гармонійному розвитку дитячої сексуальності.

Апробація дослідження відбувалась в межах наукової звітної студентської конференції [2008р., березень, Коломия].

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків на 4-х сторінках та 5-ти додатків. Зміст видруковано на 2-ій сторінці. Список використаної літератури включає 83 найменувань. У дипломній роботі належні 3 рисунки, 3 таблиці. Повний об’єм дипломної роботи (з додатками) _ сторінок машинописного тексту.

Стан дослідженості гендера як соціокультурної характеристики особистості

У контексті завдань нашої роботи необхідно проаналізувати наукові погляди на співвідношення понять "стать”, "гендер”, "соціалізація” та їхньої взаємодії у процесі онтогенетичного розвитку.

Як відомо, соціалізація особистості - це акумулювання нею у процесі життя і діяльності досвіду соціального розвитку і поведінки, нагромадженого людством, який передається за посередністю виховання й суспільства. До найбільш поширених визначень соціалізації, на думку українського дослідника Л.Е. Орбан-Лембрик, належить таке: "соціалізація - це процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві".

Отже, в основі психологічного розуміння соціалізації особистості (в т. ч. молодшого школяра) лежить характеристика соціально-психологічного типу особистості як специфічного утворення, продукту соціально-психологічного відображення соціального життя, соціальних відносин. Щодо статевої соціалізації, то йдеться про входження у суспільство і активну взаємодію із соціумом чоловіків і жінок. Цей процес розпочинається ще у дитинстві і передбачає підготовку включення хлопчиків та дівчаток у соціальне життя шляхом активного засвоєння його норм, цінностей, установок, ролей та ідеалів.

Відходячи із тлумачення статевої соціалізації як результату засвоєння людиною умов соціального життя та активного відтворення нею соціального досвіду, Л.Е. Орбан-Лембрик, С.Л. Лембрик пропонують розглядати її як типовий та одиничний процеси. Перший визначається соціальними умовами, залежить від класових, етнічних, культурних та інших відмінностей, пов'язаний із формуванням типових для певної спільноти стереотипів поведінки. Другий як одиничний процес передбачає індивідуалізацію особистості у контексті вироблення нею власної чоловічої чи жіночої лінії поведінки, набуття особистого життєвого досвіду. Загалом фактори статевої соціалізації особистості поділяються на 3 групи: мікрофактори, мезофактори та макрофактори. До основних позасімейних агентів (факторів), в т. ч. інститутів статевої соціалізації особистості у цій структурі, належать насамперед школа, товариства однолітків, засоби масової комунікації, реклама, "значущі інші" (сусіди, учителі, друзі, кумири), етнос, регіональні умови, країна, держава, культура тощо (Див. додаток 1). Соціалізація кожної особистості (в т. ч. молодшого школяра) здійснюється за допомогою механізмів соціалізації та з використанням адекватних засобів.

Зокрема, гендер - поняття, яке використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої приналежності людини; насамперед це - соціальна організація статевих відмінностей та культурологічна характеристика поведінки відповідно до статі. В англійській мові поняття гендер має два тлумачення: секс (sех) - "стать" гендер - "соціостать". Секс і гендер знаходяться на різних полюсах в житті людини. Стать є стартовою позицією, з нею людина народжується, вона детермінована біологічними факторами: гормональним статусом, особливостями перебігу біохімічних процесів, генетичними відмінностями, анатомією. Гендер - конструкція іншого полюсу. Це своєрідний підсумок соціалізації людини в суспільстві в відповідності з її статевою приналежністю.