Сторінка
17

Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку

Відомо, що чим точніше будуть стереотипні уявлення про "справжніх" чоловіків і жінок, тим скоріше звичайний споживач повірить в рекламуючому (або в рекламуючий) товар, а значить і скоріше купить вироблений продукт або скористається послугою.

Так, традиційні "чоловічі" і "жіночі" ролі (які закріпляються в підсвідомості споживачів як і стереотипи) експлуатуються в телевізійній рекламі досить давно:

чоловіча самостійність в судженнях - залежність переконання жінки від її соціального оточення. Наприклад, чоловікові зовсім не потрібна порада друга про те, користуватися тим чи іншим дезодорантом для тіла, він сам може вам порадити будь-який засіб ("Jld Spice", наприклад); а от жінка обов'язково прислухається до поради подруги, аби спробувати який-небудь антиперспірант (наприклад, "Rexone"). Чоловік, як і любий тінейджер чоловічої статі, сам знає, що "Snickers" - з'їв і порядок", a "Lion" - сила лева"; жінка обов'язково обговорить "Т-молоко" з подругами або прислухається до дбайливої сусідки і спробує відмити раковину за допомогою "Comet". А хіба пустив би в дім чоловік такого вічно повчаючого друга, як тьотя Ася, не говорячи про те, щоб стелити в його честь святкову скатертину?

чоловік-супермен і герой, жінка - його обслуговує. "Якщо. чоловік суперагент.", то жінці доводиться чекати на нього і прати йому після звершених ним подвигів, "вона працює безшумно і не залишає слідів. (хоч і не сама, а з допомогою пральної машини "Indesit").

Навіть у сучасному шлюбі, де чоловік і жінка працюють, чоловіки виконують більшу частину ремонтних робіт у домі. Поведінка, приписує традиційну гендерну роль, проявляється і в рекламі, де дівчатка пускають "коріння”, а хлопчики "отримують крила”.

Отже, моральне становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:

Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.

Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.

4. Зміни характеру соціалізації дітей, в т. ч. молодших школярів, переважаюче

зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків.

Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

5. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

Водночас під впливом батьків гендерні установки молодшого школяра набувають таких ціннісних пріоритетів:

Батьки з раннього дитинства прищеплюють культуру (або невігластво) у між особистісних взаєминах чоловіка і жінки на подальше життя дитини.

Формування позитивної гендерної ідентичності та ціннісних засад гендерних установок відповідно до власної та протилежної статі значною мірою залежить від батьківських очікувань, моделі взаємин між батьками у сім’ї, типу складу сім’ї, взаємин між дітьми і батьками, між старшими і молодшими братами і сестрами.

У молодшому шкільному віці все більше використовуються набуті дітьми насамперед від батьків форми поведінки, що прямо чи опосередковано пов’язані із статевою роллю, з якою пов’язані другорядні рольові атрибути типу змагань і поєдинків у хлопців, інтересу до вбрання і домашнього господарства у дівчаток.

Спостерігається випереджуюче і більш персоніфіковане засвоєння статевої ролі дівчатками. Це пов’язане, насамперед, з потужним і неперервним впливом на них матері і порівняно слабшим батьківським впливом на хлопчиків. Адже через більшу (порівняно з матір’ю) відсутність батька у родинному колі у хлопчика існує менше можливостей для вироблення стійкої і персоніфікованої ідентифікації з ним. Це зумовлює їх більшу орієнтацію на загальнокультурний стереотип мужності, послаблює ототожнення майбутньої чоловічої поведінки з особистістю батька.

Як свідчать проведені експериментальні дослідження у значної частини батьків відсутні адекватні уявлення про психологічні засади статевої соціалізації, що зумовлює помилки й прорахунки у статевому вихованні дітей молодшого шкільного віку, у більшості досліджуваних сімей виявлено відсутність єдності у поглядах між дорослими членами сім’ї.

Простежується тенденція певної близькості дітей молодшого шкільного віку з представниками своєї статі у сім’ї, хоча матір продовжує зберігати позицію найбільш близької людини для дітей обох статей. Статевим вихованням дітей у сім’ї охоплюється:

А) морально-культурна функція, що сприяє оптимальним формам соціальної поведінки в цілому;

Б) емоційна функція;

В) сексуальна функція, яка запобігає формуванню статевих відхилень і сприяє адекватним формам спілкування з представниками протилежної статі;

Г) правова функція, що сприяє формуванню первинного соціального контролю.

7. Вивчення в умовах експериментального дослідження посвідчило диференційований підхід у здійсненні виховання доньок чи синів виявляється у характері заборон на дітей різної статі в особливостях заохочень і покарань. Так, дівчатка (75%) частіше ніж хлопчики (25%) отримують позитивне оцінювання та заохочення (62% - дівчатка, 38% -хлопчики); покарання, навпаки, частіше отримують хлопчики (58%).

8. Розподіл трудових обов’язків між батьком і матір’ю та доля їхнього дозвілля у сім’ї, за свідченнями обстежених 156 сімей, показали, що у більшості сімей основне для батька - доставка продуктів, ремонтні роботи, заняття з дітьми, для матері - приготування їжі, прибирання помешкання; чому на дозвілля мати (на відміну від батька) практично не має, тому читання газет, книг, перегляд телепередач тощо - також прерогатива батька. Отже, діти у сім’ї продовжують спостерігати традиційні патріархальні моделі розподілу домашніх трудових обов’язків, перевантаженість матері.

Гендерне виховання учня початкової школи у сучасному освітньому просторі

Традиційна педагогіка акцентувала увагу на явних біологічних відмінностях між хлопчиками та дівчатками, що на практиці оберталось універсалізацією і закріпленням соціально сконструйованих відмінностей, серед яких домінував маскулінний стандарт патріархальної культури. А відтак виховання у школах не давало учням відчути гармонійну основу відмінностей між чоловіком і жінкою, особливо у психології статі. Розвиток жіночої суб’єктивності та ідентичності був витіснений у традиційний педагогіці на периферію, не враховувався в складанні навчальних планів, методик і програм. Нині статеворольова соціалізація дітей, у якій активну участь бере школа, здебільшого продовжує відтворювати патріархальні стереотипи взаємодії статей у суспільстві і приватній сферах. Ці стереотипи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриття індивідуальностей, гендерного рівноправ’я статей, розвитку демократичних відносин. Не дивлячись на всі спроби виглядати "особистісно зорієнтованою”, така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацювати єдиний гендерний конструкт, підганяючи під нього всіх учнів. Така педагогіка позбавлена гендерного кругозору (чи гендерного виміру), нічого іншого запропонувати й не може. Теоретичні розробки статеворольового виховання за радянських часів торкались в основному не гармонії міжстатевої взаємодії в рамках моралей поведінки, а врахування особистостей хлопчиків та дівчаток у вихованні як представників їх статі. Для розуміння і професійної участі в процесі гендерної соціалізації дітей педагогу необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про гендер, педагогічні аспекти виховання й освіти як гендерні технології, фактори, умови і критерії ефективної гендерної соціалізації школярів. Для вивчення міри взаємодії педагогіки й гендерну як складних соціальних і наукових категорій вводиться поняття "хедерний вимір в освіті”, під яким розуміють оцінку наслідків і результатів впливу виховних зусиль педагогів на становище і розвиток учнів, усвідомлення ними свої ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей, статус дітей у шкільному колективі, групі однолітків, залежно від біологічної статі.