Сторінка
3

Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку

відмінностей психологічних рис чоловіків і жінок запропонований зарубіжними психологами Д. Вільямсом і Д. Бест в їхній праці "Вимірювання стереотипів, пов'язаних з статтю: дослідження тридцятьох народів". Вони виявили таку закономірність: в країнах, де інтенсивно розвивається економіка і збільшується кількість працюючих жінок, гендерно-рольова ідеологія стає більш ліберальною.

Таким чином, гендерні стереотипи виникають на основі гендерних ролей, виступають як норми для жінок і чоловіків і є моделями для гендерно-рольової соціалізації.

Проблематику гендерних відмінностей досліджувала також науковець Е. Іглі, яка у своїй монографії "Міжстатеві відмінності в соціальній поведінці" запропонувала теорію, що описує механізм взаємодії культури і біології у їх виникненні (Див.: рис.1.1).

Рис. 1.1 Соціально-рольова теорія гендерних відмінностей в соціальній поведінці.

Різні впливи, в тому числі дитячий досвід і біологічні фактори, наштовхують дітей як майбутніх чоловіків і жінок на вибір різних ролей. Власне, очікування, навички і переконання, пов'язані з цими різними ролями, і впливають на їхню подальшу поведінку як чоловіків і жінок.

В цілому світі люди зважають один на одного для задоволення фізичних і соціальних потреб, а також для того, щоб отримати інформацію, необхідну для розуміння соціуму. А тому не дивно, що як тільки діти усвідомлюють (адекватно віку) важливість і сутність гендера в їх культурі, то відповідно моделюють і свою статево-рольову поведінку. До речі, в багатьох культурах і нині дотримуються обряду ініціації дітей і підлітків, що підкреслює глибинно-історичне значення статевої соціалізації для суспільства незалежно від того, що це за суспільство, на якій півкулі знаходиться.

У контексті завдань нашого дослідження доцільно проаналізувати наукові підходи до статевої соціалізації дітей в умовах української етнокультури. Так, дослідники Т.В. Говорун, О.І. Забужко, О.М. Шарган підкреслюють, що українська етнокультура розкриває глибинні архетипічні уявлення про фертильність, чуттєвість, зближення, сутність парування та продовження роду. У свідомості українців стать є половинним буттям, а смисл сімейного життя українці вбачають не лише у пошуку іншої половини, але й у гармонійному спілкуванні з нею.

У статевій свідомості українців відсутні ригідні стереотипи щодо маскулінності-фемінності, дихотомічність яких притаманна більшості етносів. Адже витоками маскулінності українського жіноцтва від давніх до нинішніх часів є як освіченість, дієвість, рішучість княгині Ольги або нашої сучасниці Ю. Тимошенко, так і ідеї незалежності та вольностей, що особливо поширилися з часів Запорізької Січі. Як підкреслюють етнографи та історики, українська духовна традиція виробила своєрідний код характеру українки: розум, доброта, мужність та гідність.

Тому феміністичний рух в Україні боротьбу жінок за рівні права з чоловіками розглядає лише як часткове завдання, підпорядковане вищій меті: вивести жінку з позиції жертви, утвердити її права на рівні з чоловіком, можливості розвинути навички самостійного життєвого вибору.

Колективна підсвідомість українців містить чимало інших статево-рольових настанов, пов'язаних з національною історією та культурою. На різних щаблях підсвідомого домінуючого гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, індивідуалізація характерів позастатевою належністю, взаємна довіра і ніжність. Тим більше, що зараз набуває обертів поширення нового типу сім'ї та подружніх стосунків - партнерських, егалітарних, які ще іноді називають біархатними (від лат. bі - подвоєння та грецьк. орхn - влада).

Гендерна рівність і культурне різнобарв'я можуть інколи викликати протиріччя одне з другим при їхньому зіткненні, але повага культурного різноманіття не потребує безумовного прийняття всіх культурних звичаїв. Основу гармонійності кросс-культурної узгодженості складають передусім універсальні цінності: гендерна і рольова рівність. А відтак, постає проблема створення умов для саморозвитку підлітка у процесі статевого виховання незалежно від статі. При цьому слід враховувати, що дівчинка і хлопчик мають різні статеві можливості для самореалізації в сучасному суспільстві. А дія гендерних стереотипів робить цю різницю ще вагомішою.

Для аналізу гендерних підходів у психології доцільно в загальних рисах розглянути основи теорії гендеру. Перша з них - теорія соціального конструювання гендеру, або розуміння гендеру як соціальної конструкції. Розуміння того, що дихотомія статей змодельована і продовжує моделювання культурою, є ключовим положенням даної теорії, яке ставить під сумнів правомірність сучасного стану речей, який проголошує стать онтологічною категорією, а тим самим виправдовує і надання різних можливостей для розвитку чоловіків і жінок. З цих позицій дається визначення гендеру як " організованої моделі соціальних стосунків між чоловіками і жінками, що конструюється основними інститутами суспільства". Виділяють два постулати такого підходу:

1) гендер конструюється шляхом соціалізації, розподілу праці, системою гендерних ролей, сім'єю, засобами масової інформації;

2) гендер формується і самими індивідами - на рівні їх свідомості (тобто гендерної ідентифікації), прийняття заданих суспільством норм і підлаштування під них (в одязі, зовнішності, манері поведінки тощо). Робити гендер - означає створювати такі відмінності між хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, які не є природними, сутнісними чи біологічними.

Індивід засвоює певні правила поведінки та установки, які суспільство вважає відповідними до їх гендерних ролей, у процесі соціалізації. Твердження про те. що саме суспільство формує ті чи інші стилі буття чоловіків і жінок, дуже точно і лапідарно виражене Сімоною де Бовуар: " Тобто, в суспільстві існують певні структури, які спонукають людей дотримуватися тих чи інших соціостатевих ролей ".

Друга теорія - розуміння гендеру як мережі, структури чи процесу, тобто гендеру як стратифікаційної категорії в сукупності інших стратифікаційних категорій, розгляд гендеру в шерегу таких стратифікаційних категорій, як клас, раса, вік.

Третя теорія - розуміння гендеру як культурної метафори, за якою чоловіче і жіноче на онтологічному і гносеологічному рівнях існують як елементи культурно-символічних рядів: чоловіче - раціональне, духовне, божественне, культурне: жіноче - чуттєве, тілесне, гріховне, природне. Чоловіче, чи те. що ототожнюється з ним. вважається позитивним, значущим і домінуючим, а жіноче - негативним, вторинним, субординованим.

Нерідко під гендером розуміють просто проблему соціального статусу жінки чи чоловіка ("гендерних ролей"). При такому розумінні гендерна проблема виступає не як основна, а стоїть в ряду інших, більш чи менш важливих.

Є інша постановка проблеми, згідно з якою гендер - це так звана "соціальна стать", тобто система взаємин між чоловіками і жінками, створена через соціальні зв'язки (на відміну від природних взаємин). Таке розуміння забезпечене розглядом гендерних досліджень передовсім і здебільшого в соціології. Гендер стає тут категорією соціологічною, а гендерний розгляд розуміють як щось таке, що має відношення до питань соціального функціонування суспільства. Ця точка зору змістовніша, ніж просто міркування про статус статей, оскільки гендерні відносини тут можна представити як основні.