Сторінка
21

Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку

Ще А.С. Макаренко застерігав батьків, що статеве виховання не повинно бути тільки "фізіологічним". Фізіологічні, біологічні знання повинні органічно поєднуватися із соціально-етичними. Найголовнішим, на думку В.П. Кравця, в статевій освіті дітей має бути формування позитивного ставлення до шлюбної поведінки, до закоханих, до весілля, народження дітей як до подій, що в житті кожної людини завжди є великим святом.

Якщо дорослі невміло коментують характер міжстатевих взаємин і механізм народження дітей, це може негативно позначитись на подальшому розвитку статевих установок дитини. Тому природна поведінка дорослих, звичний тон спілкування - одна з найлегших і, одночасно, найважчих умов статевої освіти дітей. Природність поведінки дорослих, атмосфера готовності вичерпно відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми без сорому і страху - необхідний принцип правильного статевого виховання.

Освітній компонент гендерного виховання молодшого школяра спрямовується на задоволення його цікавості щодо репродуктивної функції дорослої людини, виховання ролі батька-матері. Педагогічно спрямоване статеве виховання дітей дозволяє виробити у них стійкий імунітет проти "вуличної” просвіти, сформувати уявлення про відмінність правил чоловічої і жіночої поведінки. Така виховна робота сприяє засвоєнню нормативних основ дівчачої, хлопчачої поведінки, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, нагромадженню певного емоційного досвіду між статевого спілкування з однолітками. Як результат виховних зусиль сім’ї та дошкільних закладів формуються особливості поведінки, адекватні статевій належності чоловіка і жінки в сім’ї та суспільстві.

Враховуючи актуальність проблеми, нами була проведена просвітницька психолого-педагогічна робота з батьками та вчителями Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що складалася з циклу лекцій стосовно досліджуваної проблеми, заключним етапом якого був круглий стіл на тему "Хлопчики та дівчатка як майбутні чоловіки та жінки”.

З метою підвищення педагогічної культури батьків учнів початкової школи як фронтальна, так і диференційована робота з окремими сім’ями, в ході якої ми застосовували тематичні доповіді, лекторії, рекомендації для батьків. Підвищення педагогічної культури батьків складається з двох аспектів:

1. повідомлення їм певного кола знань, які могли забезпечити розуміння важливості гендерного підходу до диференційованого виховання різної статі в сім’ї;

2. озброєння батьків конкретними методами цього виховання і вмінням їх реалізовувати на практиці. Враховуючи ці аспекти, нами були розроблені рекомендації для батьків стосовно статевого виховання молодших школярів.

На заключному етапі просвітницької діяльності між батьками відбувся обмін досвідом зі статеворольового виховання учнів 1-4 класів; вони зазначили, що почали відбуватися певні зміни: діти почали допомагати, змінилося ставлення до батьків, вони стали уважніші до інших, а спільна діяльність татусів і синів та матерів і дочок сприяє ще більшому зближенню з дітьми. Отже, проведена нами робота з вихователями та батьками по підготовці їх до статевого виховання молодших школярів, виявилася ефективною.

Діагностика та корекція гендерних установок та статеворольових стереотипів молодшого школяра

Поведінка кожної людини є органічно статевою. Чоловіки (хлопчики) і жінки (дівчатка) ніколи не виступають як поза статеві істоти. Не може бути повноцінної особистості поза статевою належністю, а статева належність визначає ставлення особистості до себе і оточуючих. Є певні психологічні якості, які більше виражені в представників тієї чи іншої статі, та все ж більшість цих якостей є бісексуальними, тобто, притаманні обом статям. Загальнолюдські риси, якості і властивості ширші і перекривають специфічні статеві особливості, тому можна говорити лише про переваги якихось з них в індивідів чоловічої чи жіночої статі. Загалом, обидві статі психологічно рівноцінні, але мають взаємні переваги в певних ситуаціях або відношеннях.

Зазвичай розрізняють процес формування психологічної статі і статеву ідентифікацію. Формування психологічної статі (статева типізація) - це реальне опанування атрибутів поведінки, особливостей емоційних реакцій, установок, уявлень, пов’язаних з чоловічою чи жіночою статевою роллю. Статева ідентичність (статева самосвідомість) - це думка індивіда про себе як представника певної статі порівняно із статевим еталоном. Отже статева приналежність індивіда окреслюється як складна багаторівнева система, яка складається в процесі індивідуального розвитку.

Об’єктом нашого аналізу стали методи, які надають можливість дослідити такі елементи статево-рольової ідентифікації дітей, як система статево-рольових оцінок і переваг, статево-рольові стереотипи і їх особливості, гендерні установки. Зрозуміло, що дослідження цих структур у дітей викликає багато труднощів, і тому ці методи повинні бути відносно простими, доступними, викликати зацікавлення і не втомлювати дитину.

Пропонується низка вправ, рольових ігор, методик та тестів, що допоможуть батькам (вихователям, вчителям) пізнати динаміку формування ставлення дітей молодшого шкільного віку до себе, як до представників певної статі, оптимізувати процес психосексуального розвитку, допомогти вирости нашим дітям психологічно здоровими та гармонійними особистостями.

Особистість розвивається не сама собою, а в процесі руху, переживання, мислення. Наші рухи, мова, мислення є ніби проекцією нас самих. Проте, ми можемо свідомо керувати нашими психічними процесами, свідомо вдягати маски, за якими нас важко буде впізнати. На противагу деяким психологічним методам, саме проективні методики дослідження особистості послідовно розкривають глибинні, неусвідомлювані детермінанти самовираження, які не можуть відкрито проявлятися в прямій комунікації. Багаті і концентровані переживання при малюванні людської фігури свідчать про тісний зв’язок між малюнком фігури і особистістю, що виконує цей малюнок. При малюванні починається процес відбору, що включає ідентифікацію шляхом проекції та інтроекції. Тіло і "Я" є найважливішою точкою відліку любої діяльності. Отже, малювання людини, включаючи "схему тіла”, являє собою природній засіб вираження тілесних потреб і конфліктів людини, що виконує малюнок. Більшість наших бажань, конфліктів, компенсацій і соціальних установок соматично закріплені. Цей факт знаходить підтвердження у феномені самопроекції в малюнках людської фігури. Малюнок - це певним чином уявлення індивідом самого себе, тому при інтерпретації також враховується розмір фігури, її розташування на аркуші, натиск, послідовність малювання окремих частин тіла, форми та розміри частин тіла, забарвленість, поза фігури, використання фону, малювання рук, ніг, намальована фігура у профіль чи анфас. Також джерелом психічних даних є символічні цінності що проектуються у малюнку (капелюх, цигарка, взуття, прикраси і т.п.)

Тому тест "Намалюй людину” (Draw-a-person test, dap) пропонується для дослідження статево-рольової ідентифікації дітей. Методика "Намалюй людину” не є спеціально розробленою для діагностики статево-рольової ідентифікації, проте, в ній є окремі елементи діагностики статевої ідентифікації особистості. При інтерпретації даної методики враховуються зауваження авторів, що вже працювали з нею, - К. Маховер, Л. Бурлачук, Ю.С. Савенко. методика "Намалюй людину” дозволяє діагностувати у в першу чергу неусвідомлювану статево-рольову ідентифікацію дітей. Оскільки статево-рольова ідентифікація складається на основі статево-рольових уявлень (як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних), то фемінна, маскулінна, андрогінна орієнтація свідчить про відповідні змістовні характеристики даних уявлень, тобто, їх фемінну, маскулінна, андрогінну спрямованість.