Сторінка
15
Ці твердження щодо особливостей характеру поведінки хлопчиків та дівчаток перегукуються з багатьма висновками дослідників щодо диференціації психології молодших школярів.
Інколи хлопчики, зовсім необґрунтовано і неусвідомлено, налітають на дівчаток, що граються, наносячи їм образи і непристойні зауваження. Багаторазове повторення таких дій може сприяти закріпленню способу поведінки, коли дівчинку, жінку ображають мимоволі через потяг до "чоловічого перевантажання”. В уявленнях дівчинки про майбутнє звучать мотиви сім’ї, емоційної прихильності, бажання бути гарною і коханою. Життєві плани хлопчиків більш спрямовані на саморозвиток і самореалізацію. Психіку молодшого школяра характеризує пізнавальність. Звідси бажання до всього доторкнутися, взяти в руки, потреба в наочності. Також в цей період продовжують закладатись основи моральної поведінки і свідомості. Молодші школярі хочуть на когось бути схожими. І тому, яким буде приклад, так дитина і буде діяти. Перед дорослими постає завдання: виявити первинний стимул до наслідування і очистити його від усього небажаного. Ту позитивну поведінку, про яку говорять дорослі, їм потрібно підкреслювати своїм власним прикладом.
Довгий час вважали, що молодший шкільний вік статево нейтральний. В психоаналізі він розглядався як "латентний" період. В багатьох літературних джерелах можна знайти узагальнений, безстатевий характер психології і поведінки молодших школярів. Проте, це не зовсім так. Із загальноприйнятого факту дружби з представниками своєї статі як важливої риси цього періоду не можна вивести положення про статеву латентність - воно відноситься більш до гетеро статевої активності, ніж до статевих інтересів, і не означає зупинку психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток.
Розширення знань про стать молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові між статеві відносини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння статевої поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сталевості крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку. Між особистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Психологи зазначають, що невпевненість у між статевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природного одностатевого і між статевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10 років до нових якісних змін.
Вік 9-10 років - це період статевої гомогенізації: наслідування і прив’язаність хлопчиків до батьків, дівчаток - до матерів. І для хлопчиків, і для дівчаток це період формування оцінки себе як представника певної статі. Поляризація статей - природна закономірність розвитку, що зовнішньо проявляється дітям агресивної або захисної поведінки, котра відображає внутрішній інтерес до іншої статі.
Діти цього віку або не усвідомлюють, або приховують свої статеві інтереси і їх прояви. Це приховування може значно посилюватись і підтримуватись вихованням в дошкільному віці. В молодшому шкільному віці дітей цікавлять питання про різницю між статями, подробиці зачаття і народження, питання стосунків чоловіків і жінок. Переважаючим джерелом інформації дітей про стать є ровесники і література або ж мама - у дівчаток і батько - у хлопчиків. Відсутність уваги з боку батьків, педагогів, психологів, лікарів статевого виховання, переважання думки про асексуальність молодших школярів призводять до того, що статеве виховання здійснюється таємними співвихователями. Це призводить до забруднення уявлення про сексуальність, сталевість, до неадекватної статеворольової ідентифікації дітей, яка контрастує із закономірним її розвитком, оформленням чоловічих і жіночих соціальних ролей, що призводить до виникнення конфліктно-невротичного напруження. Психосексуальні характеристики молодших школярів знаходяться на етапі формування, і навіть незначні впливи в цей час можуть призводити до значних ефектів в наступному періоді. В цей період рекомендується розповісти дітям про функції тіла, про початкові питання статеворольової ідентифікації. Слід пояснити моральний бік будови тіла і тілесного аспекту сталевості.
Почуття краси, що з’являється в цьому віці, створює нові можливості впливу на психіку хлопчиків і дівчаток. Важливо підказати, допомогти знаходити гарне в житті, в людині протилежної статі. Досвід показує, що якщо в дошкільному віці психіка дитини не була обтяжена почуттям сорому і страху у зв’язку із сексуальністю, а в молодшому шкільному віці статеве виховання було адекватною частиною виховання в цілому, то підлітковий період звільняється від багатьох труднощів.
Специфіка розвитку статевої системи у хлопчиків до 9 років проявляється незначною мірою. В цей період в психологічному плані і хлопчикам і дівчаткам властиві потяг до пізнання, до спілкування з іншими дітьми. Дитячий період у дівчаток (до 8 років) характеризується повним спокоєм статевих залоз. Хлопчики і дівчатка в цей період залюбки товаришують між собою без особливого статевого розподілу. Період 9-11 років характеризується у дівчаток поступовим продукуванням гормонів, що стимулюють функцію жіночих статевих залоз.
Виконання правильного режиму допомагає нормальному фізичному розвитку і закріплює у дитини умовно-рефлекторні навички, котрі в майбутньому складуть певні риси характеру. Те, що діти до 8-9 років є безстатевими, про що вже йшлось вище, є вірним лише з точки зору ендокринних і статевих залоз. Діти цього віку або не усвідомлюють, або приховують свої статеві інтереси і їх прояви. Ця прихованість може значно посилюватись і підтримуватись дещо неуважним вихованням в дошкільному віці. Саме в цьому віці закладається фундамент характерологічних рис людини, в тому числі тих, що визначають в майбутньому статеву поведінку. Треба зазначити, що статеве виховання не повинно бути ізольованим від загального виховання. У школі лише в тісному взаємозв’язку, взаємодії і взаємозалежності всіх форм виховання можна досягнути гармонії у фізичному, психологічному і статевому розвитку людини.
Вік від 7 до 10-11 років прийнято називати віком "округлення”, оскільки в цей період швидко розвиваються переважно великі м’язи, і також цей вік перехідний. Перехідний в тому значенні, що саме з 7 (6) років дошкільник стає школярем, переходячи до нової соціальної категорії. Провідна діяльність - навчання, і тому у дитини змінюються мотиви поведінки. Діти цього віку мають потяг до пізнання нового, вони поводяться емоційно, неопосередковано, щиро. Їх психіка ще повністю не сформувалась, і тому це благодатний вік для виховання інтелектуальних вольових і моральних якостей. Взаємодія в цей період між хлопчиками і дівчатками будується на почутті дружби - дітей об’єднують спільні інтереси, ігри, книги. І ці почуття необхідно підтримувати батькам, вчителям.