Сторінка
1

Методика формування іншомовної компетенції учнів 8 класу у письмі

Письмо відіграє одну з важливих ролей на сучасному етапі навчання іноземній мові. Письмо тісно пов'язане з іншими видами мовленнєвої діяльності, які являють собою рецептивно-репродуктивний механізм відтворення іноземної мови.

Психофізіологічна характеристика письма як дії, в якій функціонують моторно-рухові, зорово-графічні і мовномоторні аналізатори, визначає можливості використання письма як засобу закріплення навчального матеріалу під час оволодіння говорінням і читанням.

У своїй навчальній функції письмо в навчальному процесі виступає у формі письмових вправ, які сприяють закріпленню в пам'яті учнів лексичного і граматичного матеріалу як на рівні його структурного опрацювання, так і на більш просунутому етапі під час засвоєння тем і опрацювання техніки читання вголос відповідного мовного матеріалу.

Навчання письма базується на навчанні каліграфії, орфографії і наборі письмових вправ, які є складовими частинами програм формування механізму сприймання та породження висловлювань, навчання усного мовлення і засвоєння техніки читання.

Ефективність процесу навчання письма залежить від правильного вибору вчителем методів та прийомів навчання письма, від правильного підходу до комунікативних завдань.

Наприкінці 20 ст. проблемою навчання письма займалися такі відомі методисти радянського періоду, як І.Л. Бім, С.Ф. Шатілов, Г.В. Рогова, Н.І. Гез, В.Н. Рахманінова, С.Ю. Ніколаєва.

Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства, тому йому належить визначна роль на зламі тисячоліть створювати та зберігати духовні, а через них і матеріальні цінності.

Основною метою роботи є дослідити, осмислити та проаналізувати наукові передумови та практичні методи навчання письма в основній школі, як основи подальшого навчання з метою оволодіння мовленнєвою діяльністю.

Об’єктом дослідження курсової роботи є предмет навчання письма в основній школі тому, що це питання представляє собою практичний та теоретичний інтерес.

Завдання роботи:

Дати визначення письму як виду мовленнєвої діяльності.

Дослідити психолінгвістичні механізми письма.

Визначити цілі та принципи навчання письма.

Проаналізувати етапи навчання писемного мовлення і дати характеристику навчанню техніки письма.

Розробити комплекс вправ для формування іншомовної компетенції учнів восьмого класу у письмі

Курсова робота складається з вступу, двох частин, висновків і списку використанних джерел.

У вступі визначається мета та об’єкт дослідження, основні завдання і структура роботи.

У першій частині розглядаються питання загальної теорії навчання письма в основній школі, етапи та навчання техніки письма.

У другій частині наведенні приклади вправ для навчання письма у восьмому класі.

У заключній частині підсумовуються результати проведеної роботи.

Письмо як вид мовленнєвої діяльності

В житті кожної людини письмо відіграє дуже важливу роль. Письмо – видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини , що оволодіває писемністю. Воно використовується в різноманітних галузях діяльності людини: в організації виробництва, в науці, культурі, засобах масової інформації та зв’язку, в міжнародних, політичних відносинах, у просвітницькій роботі. Історики вказують на те , що письмо – неперехідна пам’ять поколінь, яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і тисячоліть.

Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей. Письмо має інтернаціональний характер. Воно продовжує і розвиває те, що було створено іншим народом. Так було в далекій давнині, те ж саме спостерігається і зараз. Клинопис, який винайшли у давньому Шумері, використовувався у Вавилонському царстві, в Асірії, у стародавній Персії. Тобто клинописне письмо існувало протягом багатьох віків на великих територіях серед різних народностей. Багато сучасних систем письма створено на основі латинського алфавіту, який склався ще в античну давнину на основі західного різновиду старогрецького письма. Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користувались і користуються всі.

Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Рельєфне визначення письма можна дати, порівнюючи його не змовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення – це мова в дії. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість “слухати, чути” (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше – тексту мовлення. Написання – процес такої фіксації, письмовий текст – її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова – це система засобів спілкування та правил їх вживання. Аналогічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання.

В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін “письмо”, підкреслюючи його вузьке чи широке значення. Поділ цей пов’язаний з особливостями механізму письма, що складається з двох етапів :

- складання слів за допомогою літер,

- формування письмових повідомлень , до складу яких входять слова, словосполучення тощо.

Навчання письму (тобто навчання письму та письмовому мовленню) включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираження думок на мові , що вивчається (продукт письмового мовлення).

Графіка представляє собою сукупність основних начертальних засобів (букв, буквосполучень та діакритичних знаків) для зображення на письмі звуків та звукосполучень даної мови.

В будь-якій мові письмо являє собою сталу графічну систему й менш за все піддане змінам. Орфографія – це система правил вживання письмових знаків при написанні слів. Продуктивне писемне мовлення-це комплексне використання графічних, орфографічних, лексико-граматичних та стилістичних засобів для вираження думок та здійснення комунікації . Графічні та лексичні навички розвиваються на рівні лексичної одиниці. Об’єктами вивчення письмового мовлення є речення, абзац та зв’язний текст. Письмове мовлення використовується як самостійна форма спілкування, однак оволодіння ним відбувається на базі звукового мовлення. А. М. Мєшковський відзначає, що письмова мова ні для жодної людини у світі не може бути рідною мовою в буквальному розумінні, слова тому що завжди є друга мова, яка наслаюється на усну.

В учбовому процесі роль та місце письма визначається цільовою направленістю навчання іноземній мові.

Психолінгвістичні механізми письма

У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.

Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.

Вміти писати — це графічно правильно зображати літери алфавіту, трансформувати в букви звуки та звукосполучення, асоціюючи при цьому звуковий, графічний та кінестетичний образи слова з його значенням; орфографічно правильно писати слова, словосполучення, ставити знаки пунктуації; оперувати мовними структурами; вміти формулювати свої думки в письмовій формі.