Сторінка
1

Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників

З переосмисленням пріоритетів, цілей і завдань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку актуальною стає проблема становлення дитячої особистості, виявлення та розвиток її здібностей, набуття досвіду пізнання. Такий підхід висвітлений у державних документах, розроблених в Україні. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст. визначає головну мету діяльності дошкільних навчальних закладів, яка полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж життя. У законі “Про дошкільну освіту” та Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні визнається пріоритетна роль дошкільної освіти у формуванні особистості дитини, розвитку її творчих здібностей.

Концепція дошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створення дошкільних закладів, які б розв’язували низку завдань. Одним із них має бути формування творчої індивідуальності, яка буде жити активно, цікаво, відповідно до вікових потреб.

Концепція безперервної системи національного виховання передбачає в одному із своїх розділів: розумовий розвиток дітей, розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; започаткування основ трудового виховання; залучення дітей до культури, мистецтва; психологічну підготовку дітей до навчання у школі, забезпечення пізнавальної активності, розвиток творчих та художніх здібностей у різних видах дитячої діяльності.

Доцільно звернути увагу на те, що у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, закладено підхід до особистості як до суб’єкта власної діяльності. Дитина розглядається як цінність, як активна творча особистість.

Впровадження особистісно-орієнтованої моделі освіти зумовлює необхідність розвитку дітей у різних сферах їхнього життя. Зокрема, у сфері “Я сам”, що виокремлено у Базовому компоненті дошкільної освіти, йдеться про те, що дитина повинна “мати уявлення про пізнавальну активність у власному розвитку, цікавитися особливостями свого сприймання, пам’яті, уяви, мислення; володіти початковими формами дослідництва, експериментувати, елементарно вивчати навколишній світ”.

Дослідник Д.Годовікова, зазначала, що дошкільний вік синзитивний і найбільш сприятливий для розвитку не тільки образного мислення, але й уяви, психічного процесу, який становить основу творчої діяльності. Дорослий повинен створювати всі умови для того, щоб дитина сама могла вести пошуково - дослідницьку діяльність, вирішувати різні питання по-своєму.

Сучасні психолого-педагогічні праці у контексті проблеми формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку розкривають сутність пізнавальної активності (О.Брежнєва, Л.Буркова, Д.Годовікова, О.Кононко, С.Ладивір, М.Лісіна, Л.Лохвицька, Г.Люблінська, Б.Мухацька, К.Щербакова та інші), її структуру — типи, види, компоненти, основні форми прояву, критерії, показники та рівні (Л.Буркова, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Лісіна, Г.Люблінська, К.Крутій, М.Матюшкін, Б.Мухацька та інші), індивідуальне зростання пізнавальної активності дітей (О.Бєлова, В.Кузьменко, С.Ладивір, Г.Ляміна, В.Пінчук, Р.Хаустова та інші), виокремлюють низку засобів (Л.Артемова, О.Брежнєва, Л.Буркова, Г.Бурма, Л.Венгер, З.Друзь, О.Івакіна та інші).

У працях Д.Богоявленської, Л.Буркової, С.Гавриливої, Н.Дметерко, З.Друзь, Г.Сироти, Г.Стадник особливого значення у роботі з дітьми набувають завдання різних типів і видів.

Актуальність проблеми формування пізнавальної активності, недостатнє висвітлення в психолого-педагогічній літературі зумовила вибір теми дослідження: “Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників”. Об’єкт дослідження — психологічні закономірності формування пізнавальної активності старших дошкільників.

Предмет дослідження — умови формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що застосування у роботі з дітьми старшого дошкільного віку творчих завдань сприятиме позитивній динаміці пізнавальної активності за умови:

організації різних видів взаємодії (дитини з дорослим, дитини з однолітками у малих, а потім більших групах) у межах спеціально створеного педагогічного середовища;

поступове включення творчих завдань до різних видів діяльності дітей;

створення умов для підвищення рівня розвитку у дітей пізнавальної активності (за умови ускладнення творчих завдань від індивідуального вирішення до виконання підгрупами).

Відповідно до мети, об’єкта, предмета та гіпотези визначені основні завдання дослідження:

Вивчити теоретичні аспекти формування пізнавальної активності старших дошкільників та з’ясувати сутність, види, особливості творчих завдань та їх місце у процесі формування пізнавальної активності старших дошкільників.

Виявити рівень пізнавальної активності старших дошкільників.

Визначити умови формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань та експериментально їх перевірити.

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, особливостей формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку); емпіричні (педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези); діагностичні методи (анкетування, бесіда) з метою вивчення рівня та чинників пізнавальної активності старших дошкільників, стану роботи з досліджуваної проблеми у дошкільних навчальних закладах; обсерваційні методи (пряме і побічне спостереження) та вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності розробленої розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань); статистичні (методи математичної обробки експериментальних даних (аналітичні розрахунки в межах методу експертної оцінки при визначенні ефективності розробленої розвивальної методики).

Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що розвиток пiзнавальної дiяльностi, розумової працездатностi, пiзнавальної активностi є важливою стороною дiяльностi людини, здiйснюваної протягом всього її життя. Вченими фiлософами (Аристотель, Ф.Бекон, I.Кант, Г.Лейбнiц, Д.Локк), психологами (Дж.Брунер, П.Гальперiн) та педагогами (М.Матюшкiн, I.Харламов, Г.Щукiна) неодноразово пiдкреслювалася необхiднiсть прийняття суб’єктом активної позицiї щодо пiзнання навколишнього свiту.

Перш ніж визначити сутність поняття “пізнавальна активність”, розглянемо поняття, тісно з ним пов’язане – “активність”. Активний – лат. activus – дiяльний, енергiйний. Активність – посилена діяльність, дiяльнiсний стан. Підтвердження зв’язку активності та діяльності знаходимо також у роботах філософів. У філософії термін “активність” застосовується, як правило, у тісному зв’язку iз тлумаченням поняття “дiяльнiсть”. Дiяльнiсть – специфiчно людська форма активного ставлення до оточуючого свiту, змiст якої складає цiлеспрямоване змiнення i перетворення, осягнення, набуття знань, розпiзнання, пiзнання закономiрностей об’єктивного свiту; сукупнiсть знань у якiй-небудь галузі.