Сторінка
8

Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників

Вивчення планування вихователями своєї роботи виявило як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, переважна більшість вихователів (75%) планує у своїй роботі використання пізнавального матеріалу як на заняттях, так і у повсякденному житті. Але, на жаль, у плануванні індивідуальної роботи з дітьми нами було помічено лише “відпрацювання” певної пізнавальної пасивності, неуспішності (вправляння у читанні або складанні умов математичних задач), а робота з урахуванням індивідуальності дитини, її неповторних рис особистості, а також таких проявів, як пізнавальні інтереси, емоційні стани, стиль діяльності, який дещо визначається темпераментом, не планується і не проводиться, що призводить до неефективного використання робочого часу. При цьому у 88% випадків педагогами не стимулюється творча активність, а робота мислення дитини залишалася на репродуктивному рівні, який характеризує лише відтворення завдання, поставленого вихователем, тобто за взірцем.

Проведена робота показала, що вихователям бракує теоретичних та практичних знань з питань стимулювання пізнавальної активності старших дошкільників, визначення індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини, застосування засобів, що активізують творче продуктивне мислення дошкільника. Працівники дошкільних навчальних закладів потребують конкретних методичних посібників діагностики та корекції пізнавальної активності взагалі, індивідуальних особливостей її прояву у дітей зокрема.

Аналізуючи результати проведеного заняття “Давайте познайомимось!”, зазначимо, що:

дошкільники виявили інтерес до особистості педагога, до нової інформації; окремі діти одразу вступають у контакт з дорослим, виявляють ініціативу у спілкуванні як під час заняття, так і після його закінчення (Настя Л., Ксюша Ч., Костя К., Віталік Т. та інші діти);

пізнавальній діяльності дітей старшого дошкільного віку притаманні деякі пізнавальні емоції (цікавість, здивованість, радість від усвідомлення нового, прагнення пізнати сутність та інші);

діти не виявляють самостійності у пізнавальній діяльності, охоче відповідають на однотипні запитання, виконують завдання за зразком. Пізнавальну діяльність окремих дошкільників можна охарактеризувати як самостійну (Катя М., Сашко О., Віра К.); ці діти іноді дають оригінальні відповіді, які демонструють розвинене у них почуття гумору.

Аналіз виконання завдання “Пригоди ведмедика” дітьми дозволяє зазначити, що:

11% дітей із загальної кількості дошкільників не могли визначити будь-який з варіантів послідовності подій так, щоб це виглядало логічно та завершено. Так, Юра Н., Олена Т., Руслан К., Віта Р., Кирил Х. та інші діти не могли виконати завдання самостійно, потребували підказування. Емоційність ці діти виявляли по-різному.

Наприклад, Юра Н. шумно розглядав картинки, коментуючи кожну з них, розповідаючи, що намальовано, формулюючи вголос запитання то до дорослого, то до самого себе. Руслан К. постійно запитував, так чи не так він розташував картинки. Олена Т. і Віта Р. посміхалися ніби самі собі, але розташування картинок у певну послідовність так і не розпочали;

у 44% випадків діти визначали послідовність розташування декількох карток, пояснюючи з допомогою підказок дорослого, що сталося. При поясненні дорослим, що сталося, діти сміялися, коментуючи, який же ведмедик чудний, і що йому потрібно було будувати снігову бабу у затінку під деревом (Поля В., Наташа В., Артем Л., Вітя І., Максим Б. та інші);

у 35% випадків виконання дітьми завдання констатували відносну самостійність дитини (Артем К., Олена К., Ксюша Ч., Ваня Г., Сашко Р. та ін.), прагнення подати оригінальні коментарі у розповіді про пригоди ведмедика, давали йому поради, намагаючись тим самим встановити причину подій;

окремі дошкільники (17%) виявили високий рівень виконання цього завдання. Так, Микита Р. самостійно розклав картинки у певну послідовність, передбачивши два варіанти розвитку подій, оригінально коментував історію ведмедика. Сашко О. у своїй розповіді підкреслював кумедність ситуації, в яку потрапив ведмедик, який був неуважним. Ці діти ініціативні, допитливі, кмітливі, уміють спілкуватися як з однолітками, так і з дорослими.

Спостереження за діяльністю дошкільників під час виконання завдання “Конструювання фортеці” дало змогу виявити такі особливості прояву дітьми пізнавальної активності:

діти мають уявлення про конструктивну діяльність з різними конструкторами. Загальний рівень розвитку конструктивних умінь та навичок можна охарактеризувати як середній. На нашу думку, це зумовлено тим, що набори конструкторів не поновлюються, їх кількості не вистачає для організації спільної конструктивної діяльності дошкільників і тому вихователь планує цей вид роботи на другу половину дня як самостійну ігрову діяльність дітей;

у переважній більшості випадків, отримавши завдання, дитина просто виконувала його, не намагаючись ставити запитання і отримувати будь-яку додаткову інформацію, не виявляючи ініціативу у спілкуванні. Із бесід з вихователями було з’ясовано, що таке ставлення дітей спричинено тим, що дорослі не втручаються у конструктивну діяльність дітей, не вживають заходів щодо її збагачення та розвитку;

виконання завдання дітьми показало їх захопленість конструюванням, але більшість споруд не відрізнялася оригінальністю ідей, багатством конструкторських знахідок. Як показують результати спостереження, хлопчики виконали це завдання краще, ніж дівчатка. Вихователі підтвердили, що такі результати мають місце, оскільки хлопчики частіше обирають конструктор для своєї ігрової діяльності.

Аналізуючи дитячі роботи (Завдання “Домалюй і розкажи”), визначали рангове місце малюнків по всій виборці дітей. За малюнки, якi зустрічалися один раз, дитина отримувала 3 бали (водоверть, метеорит, тир, тулуб, каска, ялинкова іграшка, браслет та інші); два-три рази - 2 бали (таця, бублик, персик, чашка, яма, вікно, очі, стіл та інші); чотири i більше разів – 1 бал (колесо, апельсин, мандарин, сонце, буква “О”, квітка, яблуко, годинник та інші).

По кожній дитячій роботі підраховувалася середня кількість набраних балів. Це дало змогу мати картину показників оригінальності по кожній окремій дитині та усій групі дітей. Кожна дитина в результаті обстеження займала своє рангове місце за оригінальність.

Враховуючи дані кожної дитини, було підраховано середній показник оригінальності в групі за формулою обрахунку середнього арифметичного, враховуючи бали, які набрала кожна дитина.

Аналіз дитячих робіт показав велику зацікавленість дітей завданням. Дошкільники, проявляючи ознаки допитливості, намагалися спочатку пригадати, а потім вигадати, де зустрічаються предмети, що містять в своєму складі коло, діти ініціативно спілкувалися з експериментатором, пригадуючи предмети круглої форми.

Малюнки, що траплялися один раз по всій виборці дітей, у переважній більшості супроводжувалися коментуванням дитиною своєї творчої знахідки.

Аналіз дитячих автопортретів дозволив виявити характер самооцінки дітей старшого дошкільного віку. Оцінювання автопортретів дошкільників відбувалося з урахуванням таких особливостей: