Сторінка
5

Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників

У процесі формування пізнавального ставлення до оточуючого чітко простежується єдність інтелектуального та емоційного ставлення до предметів та явищ дійсності, як зазначає у своїх дослідженнях.

У зв’язку з тим, що в емоцiйнiй сферi дитини дошкiльного вiку вiдбувається помiтне розширення дiапазону почуттiв, якi переживає дитина, дитячi емоцiї набувають не тiльки зовнiшньої, але й внутрiшньої форми. Дитина може дещо приховувати свій емоційний стан, певною мірою керувати власною поведінкою. Дитячі емоції позбавляються імпульсивності та миттєвостi, формуються почуття (вiдповiдальнiсть, справедливiсть та інші). Дитина вміє виявляти емоцiї, що свiдчать про iнтерес до процесу пiзнання, бажання пiзнати нове, захопленiсть i таке iнше. Вченi вказують на важливiсть присутностi емоцiй у процесi пiзнання: “Подив при зустрiчi з новим, невiдомим, цiкавим, допитливiсть та цiкавiсть, впевненiсть або сумнiв у власних судженнях, радiсть з приводу рiшення – усi цi емоцiї є необхiдною складовою частиною мислительної дiяльностi”.

Не зважаючи на високу долю емоцiйностi у процесi пiзнання уже з середнього дошкiльного вiку у окремих дiтей, а потiм й у основної їх маси, проявляється певна саморегуляцiя пiзнавальної дiяльностi. Ця думка пiдтверджується М.Поддьяковим, який зазначає, що “Власна активність дитини повністю визначається нею, детермінована її внутрішнім станом. Дитина у цьому процесі є повноцінною особистістю, творцем власної діяльності, вона визначає її мету, шукає шляхи та способи їх досягнення. Інакше кажучи, дитина тут виступає як вільна особистість, яка реалізує свою волю, свої інтереси, свої потреби. Цей тип активності лежить в основі дитячої творчості у самому широкому значенні цього слова. Власна активність зумовлена взаємодією з дорослим. Однак дитина настільки глибоко засвоїла зміст, який дав дорослий, що він, взаємодіючи з її минулим досвідом, перетворився у її досягнення, суттєво змінивши свою форму”.

Отже, у процесi пiзнання дитина виступає як повноцiнна особистiсть, що здатна до визначення своєї активностi, творчостi у дiяльностi, реалiзацiї власної волi, iнтересiв та потреб.

У кінці дошкільного віку створюються необхідні передумови для переходу дитини на новий рівень розвитку – до шкільного навчання. Пізнавальна активність, керована пізнавальними інтересами, закладає основи пізнавальних здібностей дитини, розвиток яких є необхідною умовою формування творчого мислення. Слід зазначити, що усі перелічені особливості пізнавальної активності в дошкільному вiцi перебувають на рiвнi становлення i в подальшому стають підґрунтям для розвитку пізнавальної діяльності.

Працюючи з дiтьми дошкiльного вiку, Т.Кондратенко, В.Котирло, С.Ладивiр також визначають три рiвнi активностi дiтей, що надає характеристикам дiтей бiльшої вагомості та глибини:

високий – дитина завжди активна, iнiцiативна у відповідях та спілкуванні, допитлива, завжди уважна, дотримується вказівок, правильно виконує завдання, проявляє готовність долати труднощі, веде активний пошук рішення, легко контактує з дорослими i однолітками, уміє вирішувати конфлікти;

середній – дитина вiдповiдає тiльки на прохання вихователя; слухає пояснення дорослого, але сама не звертається за допомогою, потребує повторення, вказівок та контролю за ходом дiяльностi; вiдволiкається, наслiдує iншому, завдання виконує за умови додаткового стимулювання; робить спроби долати труднощi, але у випадку невдачi вiдступає; у спiлкуваннi надає перевагу знайомим дiтям, пiдкоряється iнiцiативi iншого, проявляючи конформнiсть;

низький – дитина пасивна, може працювати тільки за умови персонального звертання та постійної допомоги дорослого, байдужа, без спеціальної підтримки не починає діяльність, не працює без взірця, при найменшому утрудненні звертається за допомогою чи відмовляється від діяльності; включається у спільну діяльність на запрошення, але не вміє підтримувати стосунки, часто конфліктує; у дитини переважають ігри сам-на-сам. Зважаючи на визначені науковцями рівні пізнавальної активності, а також досвід власної практичної роботи з дітьми дошкільного віку, зазначимо, що в окремих випадках важко віднести конкретну дитину до визначеного рівня пізнавальної активності. Відчувається необхідність введення проміжного між середнім і високим рівнями розвитку пізнавальної активності дошкільників.

Виходячи з аналізу наукової літератури та особливостей розвитку дітей старшого дошкільного віку, вважатимемо пізнавальну активність дітей дошкільного віку як таку активність, яка формується і розвивається на основі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ, характеризується наявною пізнавальною орієнтацією, ініціативністю, самостійністю дитини, інтересом та оригінальністю. Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури з питань формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку доводить, що становлення пізнавальної активності дитини дошкільного віку відбувається, з одного боку, за рахунок власного досвіду дитини у процесі повсякденного життя. Поряд з цим, особливості розвитку дошкільника передбачають визначальне місце дорослого в організації усього життя дитини, у тому числі й пізнання. При цьому дорослий організовує діяльність дітей, використовуючи різноманітні засоби.

Останнім часом у дошкільній науці та практиці педагогічний інтерес становлять творчі завдання як засіб формування різних сторін особистості. Це стосується, зокрема, і пізнавальної активності. Розкриттю питання використання творчих завдань як педагогічного засобу буде присвячено наступний підрозділ.

Сутність, види, особливості творчих завдань для розвитку дітей старшого дошкільного віку

Серед шляхів розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей у деяких дослідженнях учених підкреслюється необхідність використання в роботі з дошкільниками різноманітних завдань (І.Лернер, М.Махмутов, В.Моляко, Г.Сирота та інші).

У спеціальній психолого-педагогічній літературі поняття “задача” подається досить неоднозначно. Так, за Г.Баллом, термін “задача” використовується для визначення об’єктiв, якi відносять до трьох різних категорій: до категорії дій суб’єкта, вимоги, поставленої перед суб’єктом; до категорії ситуації, яка включає поряд з метою умови, в яких вона повинна бути досягнута; до категорії словесного формулювання цієї ситуації.

Термін “завдання” використовується в роботах науковцiв та розуміється, як вимога (О.Матюшкiн), яка включає в себе питання й мету.

Досить широко представлене поняття “завдання в дитячому садку” в “Українському педагогічному словникові” С.Гончаренка як спосіб організації освітньої роботи з дошкiльниками, який полягає у постановці перед ними iгрових, трудових i навчальних завдань, групових або iндивiдуальних” .

Під творчими завданнями розумітимуться такі, що передбачають наявність суперечностей та утруднень, які у свою чергу посилюють пізнавальні інтереси, стимулюють дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук способів досягнення результату, стимулюють відкриття нового, пожвавлюючи пізнавальні процеси та позитивно впливаючи на пізнавальну активність дітей.