Сторінка
3

Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників

Г.Щукiна зазначає, що прояви пiзнавальної самостiйностi та пiзнавальної активностi дуже рiзноманiтнi. Вони виражаються: у цілеспрямованості пізнавальних дій, їх доцільності, яка мотивується; у характері знань, умінь, способів діяльності, мобільності їх застосування, змістовності запитань, якi звернені до вчителя; у бажанні поширити, поглибити пізнавальну діяльність за рахунок джерел соціальної комунікації, через широке коло читання, телебачення, радіо .

За визначенням Г.Щукiної, активнiсть та самостiйнiсть виражаються у психологiчному настрої дiяльностi школярiв: зосередженостi, увазi, мислительних процесах, iнтересi до дiяльностi, особистiй iнiцiативi.

Поряд з різноманітними формами прояву пізнавальної активності ученими визначаються показники прояву пізнавальної активності. Їх виділення дає можливість більш глибокого та ґрунтовного розкриття особливостей пiзнавальної активностi дiтей рiзного вiку.

Серед показників прояву пізнавальної активності у психолого-педагогічній літературі вченими визначено: захопленість вивченням матеріалу, зосередженість, увага (К.Щербакова), особливий інтерес до предмета (Д.Годовiкова, М.Матюшкiн); яскраво виражене прагнення виконувати рiзноманiтнi, особливо складнi завдання, бажання продовжувати заняття (Д.Богоявленська, М.Матюшкiн, А.Петровський, К.Щербакова); прояв самостійності у доборі засобів, способів дій, досягненні результату, здійсненні контролю (К.Щербакова); спілкування з дорослим, питання до нього, спрямовані на пізнавальні інтереси (Д.Годовiкова, М.Матюшкiн, К.Щербакова); емоційне ставлення до предмета, постійне прагнення до нього (Д.Годовiкова).

У психолого-педагогічний літературі помічено традиційне визначення творчого (високого), iнтерпретивного (середнього) i репродуктивного (низького) рiвнiв пізнавальної активності (С.Ладивiр, В.Лозова, К.Щербакова, Г.Щукiна та iнші). У більшості досліджень можна помітити ріст від її репродуктивного рівня до творчого.

У зв’язку з цим звернемо увагу на чисельні свідчення науковців про тенденцію позитивного росту пізнавальної активності вiд простих до складних своїх проявiв – вiд низького до високого рiвня (В.Лозова, I.Харламов, К.Щербакова, Г.Щукiна та iнші).

Причому, характеризуючи творчий рiвень прояву пiзнавальної активностi, вченими зазначається, що дiти, які умовно віднесені до цього рівня, працюють охоче i тривалий час, самостiйно вирішують пiзнавальнi завдання, шукають власнi способи дiй. Дiти, що виявляють iнтерпретивний рiвень розвитку пiзнавальної активностi, мають менш стiйкий i тривалий iнтерес до пiзнання, працюють самостiйно, але пiдтримують роботу за допомогою запитань до педагога. Репродуктивний, або, як його ще називають, вiдтворювальний рiвень розвитку пiзнавальної активностi, характеризується тим, що дiти, які проявляють його, мають нестiйкий iнтерес до пiзнання, легко вiдволiкаються, охоче виконують завдання за зразком або повторюють за дорослим потрібні дії або слова, вiд самостiйного пошуку вiдмовляються.

Отже, в результаті аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури з’ясовано таке:

1. Пізнавальна активність – це риса особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності;

2. Пізнавальна активність є складним і багатогранним явищем. Вона має структуру, в якій вчені виокремлюють: типи: адаптивний і продуктивний (М.Матюшкін); зовнішня активність і перетворення (В.Дружинін); потенційна і реалізована активність (В.Лозова); власна активність дитини і активність, стимульована з боку дорослого (М.Поддьяков); види: потенційна і функціонуюча; зовнішня та внутрішня; нормативно-гетерономна та ініціативно-автономна; імпульсивна і усвідомлена; ситуативна та інтегральна; репродуктивна, реконструктивна та творча (В.Лозова); перцептивно-мнемічна, наочно-практична, операційно-дієва, творчо-пізнавальна, мотиваційна (К.Крутій); форми прояву: позитивне ставлення до діяльності; уміння бачити і самостійно формулювати пізнавальну задачу; допитливість; сумлінність; оригінальність; цілеспрямованість, доцільність пізнавальних дій та інші; рівні: виконавський, реконструктивний, творчий; репродуктивно-наслідувальний, пошуково-виконавський, творчий; високий, середній, низький.

У зв’язку з необхідністю дослідження пізнавальної активності дітей дошкільного віку необхідно розглянути її особливості на результатах конкретних досліджень. Достатнє орієнтування у цьому питанні можливе при бiльш досконалому вивченнi вiкових та iндивiдуальних особливостей розвитку пізнавальної активності дiтей дошкiльного вiку, визначенні засобів формування цієї риси особистості.

Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільників

Вченими зазначено, що саме в дошкiльному вiцi у дітей закладаються риси майбутньої особистостi, формується самосвiдомiсть та свiтосприймання, вiдбувається загальний психiчний розвиток, дошкільники набувають необхiдного досвіду для подальшої життєдiяльностi, накопичують враження вiд пiзнання свiту, в цей період відбувається iнтенсивне становлення пiзнавальної активностi (Л.Виготський, П.Гальперiн, Д.Годовiкова, Г.Люблiнська, М.Матюшкiн, Л.Обухова, Г.Урунтаєва). Таким чином, відбувається розвиток усiх сфер дитини: особистiсної, мотивацiйної, емоцiйної, когнітивної.

Як зазначає, В.Суржанська в організації дитячого пізнання дорослий виступає як співробітник, помічник дитини. Задовольняючи природну потребу у пізнанні навколишнього середовища, дитина має змогу розкрити різні сторони своєї особистості: проявити пізнавальні інтереси у певних видах діяльності, переживати різноманітні пізнавальні емоції, прагнути до самостійності, проявляти пізнавальну активність.

Вивчення та аналіз фiлософської, психолого-педагогiчної та методичної лiтератури з проблеми дослiдження, а також данi педагогiчної практики свідчать, що незважаючи на досить широкий спектр обговорення проблеми формування пiзнавальної активностi дiтей дошкiльного вiку, залишається недостатньо вивченим питання про особливостi цього процесу, його роль у розвитку кожної дитини як неповторної iндивiдуальностi.

У наукових дослідженнях, присвячених проблемі формування пізнавальної активності дитини дошкільного віку, знаходимо характеристики цієї риси особистості: активнiсть, спрямована на весь зовнiшнiй свiт, що має основний орiєнтовний рефлекс, який розвивається на базi пiзнавальної потреби i виражається у побудовi взiрця свiту через орiєнтовно-дослiдницьку чи пошукову дiяльнiсть (Д.Годовiкова); це пізнавальна діяльність, у процесі якої дитина вчиться, пізнає оточуючий світ (О.Проскура); це допитливiсть – певна якiсть особистостi, яка спрямовує дитячі пiзнавальнi потреби на всiх етапах життя i у рiзних видах діяльності: грi, навчаннi, працi (Л.Проколiєнко); “…пізнавальна активність як така, в якій дитина виступає як суб’єкт, який створює свій досвід до певної міри самостійно; водночас вона є реципієнтом зовнішніх впливів” (Б.Мухацька).