Сторінка
14

Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників

Протягом експериментальної роботи широко застосовувалися ігри з арифметичними паличками (Катя Т., Ахмед С., Каріна Б., Євгенія Є., Костя К., Денис С., Оля К., Василиса Д., Наташа В., Альона Ж.). Наприклад, одна з них мала на меті викладання візерунку по пам’яті. Поступово кількість паличок у візерунку збільшувалася.

Під час проведення таких ігор ми постійно акцентували увагу на тому, що кожна дитина повинна виконувати завдання самостійно, не відволікаючись, що сприяло розвитку прагнення дітей до активного пізнання, розмірковування, розвитку розумових і творчих здібностей. З накопиченням у дітей умінь запам’ятовувати, вони почали уважно і вдумливо спостерігати за оточуючим, застосовуючи в подальшому накопичену інформацію про навколишнє (світ природи, людей, діяльність, взаємини) у творчій діяльності (комбінуючи, заміняючи частини, гіперболізуючи). Здійснення колективного аналізу виконання дітьми завдань давало можливість формувати у дошкільників уміння бачити як позитивне, так і вказувати на недоліки у власній роботі та роботах однолітків, що сприяло формуванню у вихованців адекватної самооцінки та почуття гуманного ставлення до інших людей.

Робота з дошкільниками на цьому етапі передбачала і розвиток перспективи логічного мислення в умовах підгрупи (Ахмед С., Костя К., Статс П., Альона Ж., Настя Г., Вітя І., Аліса С.).

Так, у завданні “Круть-верть”, дітям пропонувалися спеціальні картки з символами, геометричними фігурами. Розглянувши їх, дитина повинна була самостійно визначити закономірність розташування у просторі, обертання, напрямі та інше. Такі завдання формували у дітей уявлення про послідовність виконання ігрових, практичних дій з орієнтацією на символ, допомагали винайти логічний зв’язок між послідовними етапами будь-якої дії. З боку педагога окремим дітям надавалась певна допомога. Так, дорослий застосовував прийом підкресленої довіри, впевненості у самостійному і успішному виконанні завдання дітьми. Іноді, використовуючи прийом короткочасного зняття опіки, дорослий накреслював разом з дітьми, що треба зробити, і відходив, удаючи зайнятість іншими справами.

Окрім логічного мислення ці завдання розвивали дитячу увагу, уміння орієнтуватися у просторі. Ускладненням завдання була робота з простими кресленнями, за якими дитині необхідно було збудувати споруду. Дошкільники набували уміння на око сприймати і розуміти послідовність дій, їх етапність, результативність; здійснювати дії у відповідності зі сприйнятою послідовністю, пояснюючи її, а також визначати етапність виконання дій різноманітного змісту.

З набуттям дошкільниками певного досвіду, для розвитку уміння логічно мислити, дітям пропонувались завдання на складання розповіді за певною послідовністю картинок на різні теми: “Як Сонце з Місяцем зустрічалось”, “Як коровай до нас на стіл потрапив”, “Звідки до нас прийшла книга” (це завдання викликало труднощі у більшості дошкільників під час проведення констатуючого обстеження). Причому, це завдання мало на меті не тільки розвиток мислення, а й мовлення, уваги, уяви, уміння об’єднувати події у певну послідовність, створюючи захоплюючий і цікавий сюжет.

Окрема група завдань була спрямована на розвиток уваги, оскільки уміння уважно спостерігати за тим, що відбувається, запам’ятовувати інформацію і потім відтворювати її, за потребою змінювати, відіграє важливе значення у становленні більш високих рівнів пізнавальної активності дитини з елементами творчості. Ці завдання різнилися від подібних, які застосовувалися на першому етапі роботи тим, що потребували від дітей уміння уважно слухати, виконувати завдання самостійно, оцінювати власну відповідь і відповідь товариша.

Так, у роботі з Євгенією В., Дмитром С., Василисою Д., Артемом Л., Наташею Ч., Олею К., Васею Ч. та іншими дітьми нами застосовувалися різноманітні завдання, серед яких “Стоніжка” (Додаток З). Виконуючи його, дошкільники повинні були порахувати, скільки разів вихователь назве слово “сто”, читаючи вірш.

Завдання такого типу зацікавлюють дітей своїм змістом, викликають позитивні пізнавальні емоції, своєю формою спонукають до самостійності, ініціативи, а також оцінки правильності виконання.

Додатково проводились ігри-тренінги, які були покликані розвивати у дітей елементарний самоконтроль, здібність до саморегуляції своїх дій.

На цьому етапі приділялась увага завданням на розвиток образних форм пізнання, розширення кола об’єктів пізнання – предметів, що оточують дитину, людей, світ самої дитини, природи (“Портрет”, “Вернісаж”, “Дари ланів”, “Що уміє вітер” та інші).

Наприклад, гра “Портрет” мала на меті розвивати увагу і пам’ять дітей. На картці у вихователя з геометричних фігур було зображено портрет казкового персонажу. Деякий час діти його роздивлялися, а потім, коли він прибирався, діти повинні відтворити його на своїх картках: “В кого вийде краще?”. Гра також мала варіант ускладнення. Діти розбивалися на дві команди i після того, як портрет прибирався “ланцюжком” по черзі викладали на фланелеграфi чи на столі портрет своєї команди: “Чия команда швидше i точніше?”.

Поряд з цим дiтям пропонувалися вже відомі ігри типу “Танграм”, “Колумбове яйце”, “Квадрати”, “Майстер з молоточком” та інші. Метою цих ігор було розвинення логічного мислення, уваги, творчих здібностей, швидкості реакції, пам’ятi.

У результаті цього діти практично, на основі виміру на око, порівнювали, рахували різноманітні геометричні фігури, самостійно знаходили спосіб оцінки і виявлення відносин між ними, встановлювали зв’язки та залежності груп геометричних фігур, закономірності перетворення одних фігур в інші.

Експериментальна робота на цьому етапі передбачала коло завдань, що продовжували розв’язувати проблему розвитку дитячої уяви у окремих дітей в умовах підгрупи. Діти мали можливість при виконанні доступних пізнавальних завдань застосовувати різні способи та прийоми пізнання, знаходити варіанти їх застосування при передачі різноманітних образів. Ця група завдань була суто творчою, що не тільки впливало на позитивне зростання пізнавальної активності, але пробуджувало фантазію, стимулювало до спроб експериментування.

Наприклад, у творчому завданні “Як фігури у схованки грали” дошкільники отримували завдання “перетворити” предмет або вигадати нові образи, використовуючи форми кіл, квадратів, прямокутників, трапецій, трикутників, ромбів та інших. Причому, “перетворювати” можна як одну окрему фігуру (коло: сонечко, парасольку, яблуко, букву О, квітку та інші), так і об’єднуючи між собою декілька (два кола: колеса автомобіля, вишні, окуляри та інші).

Так, виконуючи це завдання, Ваня Г. намалював з допомогою кола: лампу, повітряну кульку, кнопку вмикання телевізора, бублик, обличчя, апельсин, колесо, рогалик і яблуко.

Ускладненням цього завдання було пропонування дошкільникам на листі паперу хаотично намальованих фігур, які дитина, перетворюючи в образи, повинна поєднати у певний сюжет. Виконуючи це завдання, Христина Ж. намалювала дерева з вишнями, повз яких їде машина, у яку люди збирають врожай. Таким чином, дошкільники у своїх малюнках демонстрували деяку схожість з предметами реального світу, передаючи як загальні, типові, так і характерні ознаки предметів або живих істот. Діти користувалися різними техніками і способами малювання, а також різними матеріалами: гуаш, акварель, кольорові олівці, крейди.