Сторінка
1
В умовах швидкого розвитку науки і техніки, коли стрімко зростає потік корисної та необхідної інформації, різко збільшується обсяг бібліографічного матеріалу, який потрібно опрацювати. Під впливом соціально-економічного прогресу відбувається посилена інформатизація суспільства; на зміну традиційним видам ресурсів держави приходять нові, зокрема, - інформація, яка постійно збільшується з кожним роком. За соціологічними даними, об’єм наукової інформації в 70-ті роки подвоювався через кожні 5-7 років, у 80-ті - кожні 20 місяців, а на початку 90-х рр. подвоєння вже йшло щорічно. Це означає, що відбувається процес швидкого "морального зносу" знань, їх "старіння". Успішна навчально-методична та наукова діяльність педагога стане можливою лише за наявності уміння працювати з різноманітними літературними джерелами.
Особливо важливого значення набуває робота з бібліографією в процесі проведення дидактичних досліджень. Вчитель завжди повинен спиратися на певну суму знань, одержаних на попередніх етапах розвитку науки.
Робота над літературними джерелами, виступаючи як окремий метод наукового пізнання, разом з тим є попереднім (пропедевтичним) етапом будь-якого виду дослідження: зокрема, спостереження, експерименту, певних соціологічних методів та ін.
Цілком закономірно, що на початковому етапі визначення та уточнення теми пошукової діяльності дослідник, опрацювавши різні бібліографічні джерела (рукописи та інші друковані матеріали), має чітко і конкретно уявити собі стан проблеми: її постановку, історію виникнення, ступінь розроблення, наявні на сьогодні розв'язки тощо.
Робота з літературою конкретизує тематику дослідження, визначає шляхи його реалізації тощо. Різнобічне, повне та систематизоване вивчення книг, рукописів та ін., - одна із обов’язкових умов наукової сумлінності.
Пізніше, в процесі самої пошукової діяльності власні фактичні теоретичні й експериментальні дані зіставляються із тими, що були раніше опубліковані. Тобто опрацювання необхідної бібліографії в ході дослідження продовжується вже на більш високому рівні.
До наукових джерел дослідники звертаються й на завершальному етапі творчого пошуку, коли потрібно зробити узагальнення всього матеріалу й отримати необхідні висновки.
Таким чином, робота над літературними джерелами пронизує всі етапи дослідження. Але в ході наукового пошуку постійно змінюється її характер. Методика вивчення бібліографії зумовлена специфічними цілями й завданнями творчої діяльності на конкретній стадії формування та розв’язання проблеми.
Робота з книгою – це найскладніша, найважча за своїм напруженням праця, яка вимагає від дослідника (студента чи вчителя) великої наполегливості й стійкості в досягненні певних результатів. Разом з тим, вона сприяє виробленню вміння самостійно аналізувати предмет дослідження, що виявляється у таких аспектах:
а) у чіткому та ясному усвідомленні науковцем основних понять і суджень, важливих умовиводів, які містяться в прочитаній книзі;
б) в умінні розібратися у доведеннях автора, що підтверджують цінність висловлених положень;
в) в умінні відділити від основних тверджень і доведень ті додаткові дані, які не відіграють важливої ролі в науці;
г) у достатньому розумінні дослідником доречності й доцільності наведених у книзі прикладів та ілюстрацій, які підкріплюють доказовість висновків автора;
д) у вмінні критично підійти до змісту наукового джерела і правильно використати одержану інформацію для побудови розв’язків своєї проблеми.
Самостійно працюючи над книгою, дослідник, особливо початківець, вчиться аналізувати явища та процеси, правильно встановлювати зв’язки та взаємозалежності між ними, докопуватися до пізнання істотних ознак, до глибокого розкриття суті різноманітних подій, до власного розуміння найважливіших положень науки.
Але найважливішим для науковця є формування звички до систематичної праці. Він повинен трудитися постійно. У майбутньому це дозволить кожну роботу виконувати без зайвих напружень, що адекватно сприятиме розвиткові інтересу до науки та пошукової діяльності.
Класифікація бібліографічних джерел з педагогічних наук
Всю педагогічну літературу, яка має застосування в наукових дослідженнях, можна розділити за такими ознаками:
У залежності від цільового призначення – обліково-реєстраційна, рекомендаційна, критична (рецензії, огляди, тощо).
За змістом і типом книги – загальнопедагогічна, галузева (з дидактики, методики, школознавства та ін.) й бібліографічна (персональна).
За часом видання – поточна й ретроспективна (дає відомості про літературу минулих років).
За територіальними ознаками – краєзнавча.
Бібліографія бібліографії.
Зупинимося детальніше на класифікації за змістом і типом книг. Сюди входить наукова, науково-популярна та навчальна література. Наукові джерела незалежно від їх виду та форми, служать цілям дослідницької роботи. Вони містять точний і повний зміст висвітлення конкретних проблем. Подається також і науково-довідковий аппарат (коментарі, примітки, покажчики тощо).
Видання науково-популярного типу адресуються широкому колові читачів, які цікавляться актуальними питаннями навчання та виховання підростаючого покоління.
До навчальних джерел належать хрестоматії, публікації різних освітніх документів у підручниках та посібниках тощо.
Здійснюючи дослідницьку діяльність, педагог повинен широко працювати, в першу чергу, з науковою літературою, яку представляють монографії та статті. Монографією називають книгу, написану одним або кількома авторами з конкретної наукової проблеми. Монографії – результат серйозної пошукової роботи. В них детально, аргументовано розглядаються різні аспекти досліджуваної проблеми, подаються певні точки зору на неї, формулюються нові концепції та висновки.
Монографії завжди мають науковий (науково-довідковий) апарат: анотацію, зміст (перелік розділів), посилання на літературу та інші джерела інформації, коментарі, бібліографічні покажчики, додатки, таблиці, графіки тощо.
Наукова стаття (одного або кількох авторів) становить загальний виклад наслідків вивчення якогось питання певної проблеми. У ній розглядаються окремі аспекти досліджуваної теми, висуваються нові положення, робляться висновки. Стаття як оперативна форма подання результатів наукового дослідження часто використовується для творчих дискусій, постановки нових проблем. Вона теж має необхідну аргументацію з відповідними посиланнями (висновками) на використану літературу, джерела інформації і т.ін.
На науково практичних конференціях для ознайомлення учасників з певними підходами до розв’язання загальних (глобальних) проблем, готуються доповіді й повідомлення.
Доповідь – це усний виклад результатів дослідницької роботи. А перші її наслідки або інформація про хід розробки конкретної теми оформлюють у вигляді повідомлення. Вся попередня інформація про підготовлені до конференції доповіді й повідомлення часто публікується у вигляді тез. Тези – це стисло викладені основні положення, у яких наводиться необхідна аргументація, фактичний матеріал доповіді, а також може мати місце наукова полеміка.