Сторінка
17

Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

Однією з найскладніших (і одночасно творчих) проблем є пошук змісту для конкретного клієнта, що самовизначається. Але єдиного змісту (для всіх однакового) бути не може. Винятки становлять лише епохи воєн і моральних випробувань, коли народ або окремі шари суспільства об'єднані загальною ідеєю. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними.

Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості — не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавчого потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: темою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання. Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототожнюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею.

Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах. Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації — професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація. Професійний вибір, на відміну від професійного самовизначення (за Є.І.Головахою), — «це рішення, що стосується лише найближчої життєвої перспективи школяра». Він може бути здійснений «як з врахуванням, так і без врахування віддалених наслідків прийнятого рішення», і «в останньому випадку вибір професії як конкретний життєвий план не буде опосередкований віддаленими життєвими цілями». Дж.Сьюпер вважає, що протягом життя (кар'єри) людина змушена робити безліч виборів (сама кар'єра розглядається як «вибори, що чергуються»).

Особливості соціально-професійної адаптації молоді

Професійна адаптація - найважливіший етап процесу професійного самовизначення людини. На цьому етапі виявляються недоліки попередньої професійної орієнтації і професійної підготовки, здійснюється процес формування нових установок, потреб, інтересів у сфері праці і, нарешті, виявляється, наскільки життєві плани виявилися реальними. Тому адаптація є своєрідним критерієм ефективності роботи профорієнтації з молоддю.

Професійна адаптація - це “процес пристосування, учнів до майбутньої професії в загальноосвітніх школах, профтехучилищах, технікумах, ВНЗ і так далі до умов їх професійної праці внаслідок чого відбувається закріплення кадрів в народному господарстві” .

Багато дослідників вважають, що процес професійної адаптації починається безпосередньо на виробництві, інші стверджують, що початок цього процесу закладаються ще в школі і підрозділяють його на чотири періоди: підготовка до праці в школі, вибір професії, професійна підготовка, початок трудової діяльності.

Під професійною адаптацією розуміють також “соціально-економічний процес пристосування людини до освоюваної професії” . В процесі адаптації відбувається активне включення особи в ту або іншу соціальну, професійну групу, освоєння соціально-психологічних стосунків в цій групі.

Отже, в професійній адаптації можна виділити дві взаємозв'язані сторони: професійну і соціально психологічну.

“Професійна адаптація включає оволодіння необхідними знаннями, вміннями, навиками, вмінням швидко орієнтуватися в різних виробничих ситуаціях, контролювати і програмувати свої дії” .

“Соціально-психологічна адаптація полягає в пристосуванні молодого працівника до правил поведінки, що діють в конкретній соціально-професійній групі. Сюди входить ознайомлення з цілями і завданнями колективу, його традиціями, стосунками між керівниками і підлеглими і тому подібне”.

В процесі пристосування до трудового колективу можна виділити три стадії:

1. ознайомлення з новою ситуацією.

2. стадія пристосування до цієї ситуації - працівник переорієнтовувався, визнає головні елементи нової системи цінностей, але у нього зберігаються як рівноцінні багато колишніх установок.

3.стадія асиміляції - повне пристосування до трудового колективу, засвоєння його установок.

Професійне виховання учнів.“В процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого працівника можна виділити три чітко виражених періоду:

1. Період надходження в професійний учбовий заклад (професійна орієнтація в школі, мотивований вибір старшокласниками тієї або іншої професії, професійне навчання).

2. Період навчання в професійному учбовому закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями і навиками, попередня апробація правильності вибору, розвиток професійних здібностей).

3. Початок трудової діяльності (професійна адаптація в період проходження виробничої практики, закріплення і розвиток отриманих в школі, профтехучилищі, технікумі, ВНЗ умінь і навиків, набуття досвіду роботи, остаточне ствердження у вибраній професії)”.

Робота за рішенням завдань, що стоять на кожному з цих етапів, і складає суть процесу професійного виховання.

Всі форми професійного виховання можна об'єднати в три групи: індивідуальні, групові, масові.

Методи професійного виховання можна також об'єднати в три групи: методи формування свідомості особи, методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки,методи стимулювання поведінки і діяльності.

Дослідження взаємозв'язку школи і сім'ї в профорієнтації

Школа, сім'я і громадськість формують дитину як майбутнього активного члена суспільства. Більш того, особа дитини формується під впливом суспільних стосунків, в яких безпосередньо протікає його життя і діяльність. На рівень трудової підготовки дітей значний вплив роблять умови сімейного виховання.