Сторінка
30

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

4. Дуже важливим етапом є моніторинг за виконанням умов кредитної угоди для зниження ризику неповернення кредиту і зменшення в кредитному портфелі проблемних кредитів.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОРЯДКА ВИДАЧІ ТА ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

3.1. Кредитний ризик і його вплив на процес банківського кредитування

Як зазначалося у попередніх розділах кредитні операції складають найбільш питому вагу всіх активів банку і забезпечують більшу частку його доходів. Вони є найбільш прибутковою, але і найбільш ризиковою частиною банківських активів.

Кредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. Слід зазначити, що поняття кредитного ризику асоціюється не лише з процесом кредитування. Кредитний ризик має відношення і до кореспондентських рахунків банку в інших банках, ринкових фінансових інструментів (свопи, форварди, ф'ючерси, опціони), операцій з цінними паперами, а також лізингових і факторингових операцій.

Кредитний ризик поєднує в собі такі ризики, як стратегічний ризик, ризик інновацій, операційний і технологічний ризики, ризик незбалансованої ліквідності і ризик формування ресурсної бази, відсотковий ризик, валютний ризик, ринковий ризик. Вираження ступеня ризику кредитних операцій є найбільш висока відсоткова ставка за операціями, що мають кредитну природу порівняно з іншими активами. Ставки за кредитом повинні компенсувати банку вартість наданих (на певний термін) коштів, ризик зміни вартості забезпечення і ризик невиконання позичальником зобов’язань. Ризик невиконання позичальником зобов’язань визначається великою кількістю факторів, об’єднаних у понятті кредитоспроможність клієнта: юридична правоздатність, фінансове положення, репутація клієнта, якість пропонованого забезпечення, прогноз розвитку фірми, ринковий ризик тощо. Достовірність оцінки залежить від обґрунтованості методики оцінки, своєчасного реагування на зміну фінансового стану клієнта.

При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори, як: репутація, можливість, капітал, умови, застава.

Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов’язання перед банком. Репутацію позичальника банків може визначити тільки тоді, коли він досить добре (через особисті стосунки) вивчає клієнта.

Банкіру не слід забувати, що не є винятком такі ситуації, коли потенційний позичальник свідомо не має намір повернути позичку в банк. Тому тільки впевненість банкіра у чесності і порядності позичальника може бути підставою для довіри до нього.

Можливість - це здатність отримати гроші по своїх активних операціях і конкретних проектах, що будуть прокредитовані, ефективно управляти грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.

Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи загалом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що заходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор "можливості" необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується про кредитувати.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком. Для світової банківської практики характерно, що частка власного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30% від його вартості, 70% вартості проекту банк кредитує.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування.

Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галузей господарства свідчать про те, що критерії для надання позичок мають бути різними.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак банкіру необхідно звернутим увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички, і як часто ця вартість змінюється.

Розрізняють такі види кредитного ризику, як кредитний ризик щодо позичальника, кредитний ризик щодо способу забезпечення позички, кредитний ризик щодо кредитної угоди.

Кредитний ризик щодо позичальника відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих і зворотних зв’язків.

Кредитний ризик щодо способу забезпечення позики відображає міру (ступінь) того, що банку не вдається своєчасно та в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.

Кредитний ризик щодо кредитної угоди відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору, і при цьому банку не вдасться своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.

Таким чином, кредитний ризик щодо кредитної угоди - це одночасний прояв кредитного ризику щодо позичальника та кредитного ризику щодо способу забезпечення позики. Отже, кредитний ризик щодо кредитної угоди завжди буде меншим від кредитного ризику щодо позичальника або дорівнювати йому в разі відсутності забезпечення позики. Ця обставина є дуже важливою при прийнятті практичних кредитних рішень (вирішення питання про надання позики, створення страхового резерву, встановлення адекватної ставки відсотка за кредит). Підставою для прийняття подібних рішень має бути величина кредитного ризику щодо кредитної угоди. На практиці ж дуже часто такі рішення приймаються з урахуванням лише ризику щодо позичальника, що призводить до їх неадекватності.