Сторінка
25

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Кредитний експерт під час дії кредитного договору зобов’язаний контролювати своєчасність та повноту надання позичальником документів, необхідних для оцінки фінансового стану позичальника, виконання ТЕО, або бізнес-плану (якщо він передбачений), виконання умов кредитного договору та договору (ів) застави (іпотеки), страхування, поруки.

На підставі наданих документів кредитний експерт проводить моніторинг:

- стану погашення кредиту (постійно);

- сплати процентів (постійно);

- належного використання суми кредиту, відповідно до умов кредитного договору. В разі надання кредиту на поповнення обігових коштів, перевірка використання кредиту здійснюється один раз на місяць шляхом моніторингу поточного рахунку; в разі надання кредиту в інвестиційну діяльність (для придбання основних засобів рухоме, нерухоме майно, будівництво, освоєння землі перевірка використання кредиту здійснюється після кожної видачі коштів шляхом моніторингу поточного рахунку, перевірки документів, що є підставою оплати, документів, що свідчать про отримання товарів, послуг);

- виконання умов надання кредиту (постійно);

- точності відображення інформації по кредиту, в разі змін умов кредиту, забезпечення по кредиту;

- об’єктивних та суб’єктивних змін стану позичальника (не рідше на три місяці) шляхом: аналізу бухгалтерських, фінансових документів; аналізу операцій по рахунку позичальника; аналізу балансу та звітності про прибутки та збитки; періодичного відвідування позичальника.

- наявності та умов зберігання заставного майна, в разі необхідності, його переоцінку (не рідше одного разу на місяць, якщо забезпеченням є товари в обороті, переробці, майнові права на дебіторську заборгованість; не рідше одного разу на три місяці - інше рухоме майно, нерухоме майно, інші майнові права тощо).

Якщо кредит використовується на цілі, що відрізняються від цілей, зазначених у кредитному договорі, спостерігається погіршення фінансового стану позичальника, втрати або пошкодження предмета застави або порушення інших суттєвих умов кредитного договору та або договору застави (іпотеки), банк розглядає, в залежності від ступеню розвитку проблеми, можливість призупинення подальшого кредитування, направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, звернення стягнення на предмет застави.

Якщо платежі по кредиту (проценти та або основна сума боргу) не надходять у встановлені в кредитному договорі строки чи у випадку інших негативних змін стану позичальника, кредитний експерт повідомляє про це керівництво та встановлює посилений контроль за погашенням кредиту та сплатою процентів.

Основні події, що можуть визвати підвищений контроль кредиту: більш низькі, ніж очікувалось надходження коштів на рахунок, зниження реалізації товарів та послуг; несплата, або сплата із запізненням процентів або основної суми боргу чи його частини; зниження вартості забезпечення по кредиту; фінансові показники відображають погіршення стану позичальника.

Якщо кредитний експерт вважає, діловий і фінансовий стан позичальника погіршився до стану, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може вимагати від позичальника надати програму дій, яка виправить ситуацію та вжити заходів, що знижують ризик банку.

Якщо програма, розроблена позичальником для виправлення ситуації, негативно оцінюється банком, він має право вимагати надання додаткового забезпечення кредиту або розірвання кредитного договору та дострокового повернення кредиту.

Банк має право регулярно перевіряти предмет застави (іпотеки). Кредитний експерт відділу кредитного ризику здійснює контроль наявності та збереження предмету застави (іпотеки) впродовж усього терміну дії кредитного договору.

Банк має право вимагати від позичальника збільшення суми застави або заміну предмета застави (іпотеки) в період дії кредитного договору, у випадку, якщо банк встановить, що в силу різних причин вартість застави зменшилась.

У разі коли позичальник не виконує своїх зобов’язань по кредитному договору банк, згідно з чинним законодавством, звертає стягнення на предмет застави (іпотеки) з метою погашення суми заборгованості.

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управлінні кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дозволяють банку мати сумнів щодо його повернення.

Кожний банк у своєму портфелі має проблемні кредити, тому головне питання полягає у встановленні доступного для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості кредитного портфеля. Для зарубіжних банків прийнятним є такі значення показників: питома вага списаних кредитів у загальному обсязі виданих - 0,25-0,75%; питома вага прострочених кредитів (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих - 0,5-3%. Якщо останній показник досягає рівня 7%, то становище банку визначається як кризове. Здебільшого це означає, що кредити були надані слаборозвиненим країнам або країнам, що розвиваються. Для вітчизняної банківської системи значення аналогічних показників мають широкий діапазон коливань: від 2 до 50 % і вище. У середньому по банківській системі питома вага проблемних кредитів в обсязі сукупного кредитного портфеля (130 банків) у 1997 р. становила 20-22 %.