Сторінка
35

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

У сфері кредитування підприємств і організацій кредитне бюро відіграє особливо активну роль. При цьому обсяг інформації, що акумулюється бюро, включає безліч різних даних, які отримуються як від кредиторів, так і від самих компаній, не тільки про діяльність потенційного позичальника, його фінансове становище, а й про інших його кредиторів, акціонерів та менеджерів.

В Україні уже закладено підвалини з метою формування таких відносин - створено Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, яке з 2007 року почне реально функціонувати і яке є надзвичайно важливим інструментом спрощення, пришвидшення доступу до кредитних ресурсів, а також зменшення ризиків. Його створили (дата державної реєстрації - 26 липня 2005 року) 30 банків, Асоціація українських банків і дві страхові компанії: Кредо-класик та Страхова група ТАС. За словами віце-президента АУБ Антоніни Паламарчук, частка банків - учасників бюро становить близько 70% ринку кредитування населення.

Основою для створення бюро кредитних історій стала започаткована НБУ ще у 2001 році Єдина інформаційна система реєстру позичальників. Механізм роботи новоствореної організації дає змогу знизити небезпеку неповернення кредитних ресурсів та передбачити істотне збільшення обсягів кредитування насамперед для населення, малого й середнього бізнесу, а позичальники мають можливість розраховувати на зменшення відсоткових ставок. Комерційні банки використовуватимуть базу даних кредитного бюро, в якому акумулюватиметься як позитивна, так і негативна інформація про ймовірних позичальників. Усі учасники кредитного бюро матимуть рівний платний доступ до інформації за умов, що клієнт банку не проти отримання даних про його кредитну історію. Але створення і функціонування такої структури потребує розв’язання багатьох проблем: прийняття відповідних правил гри в умовах наближення України до Європейського союзу; підвищення рівня капіталізації банків та формування адекватної ресурсної бази; оптимізація структури банківської системи; удосконалення вітчизняного банківського законодавства. Ефективне розв’язання цих проблем дасть змогу забезпечити підвищення фінансової стабільності та стійкості банківської системи України як запоруку подальшого економічного зростання країни на шляху інтеграції у європейське співтовариство.

3.3. Створення резервів під кредитні операції банків

Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає а акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, що існує для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

Цей підхід базується на одному з принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності - принципі обережності, згідно з яким банки мають оцінювати якість своїх кредитних портфелів на звітну дату з погляду можливих втрат за кредитними операціями. Для покриття цих втрат передбачається створення спеціального резерву перерахуванням частини коштів банку на окремий бухгалтерський рахунок (контрактивний рахунок банку - пасивний рахунок, що стоїть на боці активу та зменшує суму активів), з якого в разі неповернення кредиту списується відповідна сума. Джерелами формування спеціального резерву у фінансовому звіті є витрати комерційного банку (клас 7 Плану рахунків). За умови, якщо такий резерв не сформований, втрати за кредитними операціями відшкодовуються за рахунок капіталу банку. Значні розміри кредитних ризиків можуть призвести до повної втрати капіталу і банкрутству банку. Отже, створення спеціального резерву для покриття нерозподілених кредитних ризиків дає можливість уникнути негативного впливу на розмір основного капіталу одним зі способів самострахування банку.

Крім спеціального резерву, який формується за рахунок прибутку до оподаткування, банки створюють загальний резерв, джерелом формування якого є прибуток. Створення та використання загального резерву регулюється чинним законодавством кожної країни. Здебільшого кошти загального резерву спрямовуються на покриття втрат за кредитами, які виникли з вини банку, на відшкодування судових витрат, на покриття втрат у повному обсязі, якщо коштів спеціального резерву для цього виявилося недостатньо.

По кожному наданому кредиту банки формують резерви для покриття можливих витрат від неповернення кредиту. Резерви формуються в тій валюті в якій надається кредит.

Формуються два види резервів:

1) під стандартну заборгованість за кредит (за рахунок чистого прибутку);

2) під нестандартну заборгованість (20% за рахунок валових витрат, решта за рахунок чистого прибутку).

Стандартна заборгованість - це заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав або зобов’язання (в тому числі аваль), строк виконання за якими ще не настав.

Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

З переходом на міжнародні стандарти обліку та звітності в українській банківській системі з 01.01.1998 року порядок формування резерву максимально наближений до міжнародних правил.

Таблиця 3.3. - Аналіз формування резервів комерційними банками під кредитні операції