Сторінка
37

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Що стосується України, то прострочена заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам, поки що незначна, але за дев’ять місяців 2006 року зросла на 94% (за аналогічний період минулого року - на 50.7%). Ще одною з проблемою з якою стикнулися банки в 2006 році – це перехід позичальників з одного банку в другий. По підрахункам банкірів, з початку 2006 року об’єми перекредитування українців зросли наполовину. [] По кількості звернення при перекредитуванні лідирує іпотека, потім іде автокредитування. Перехід позичальників обумовлюється декількома причинами. Головна – більш низькі ставки на кредити. Друга причина це більш вигідні умови для позичальника по наданню кредиту. Так наприклад, коли позичальник раніш оформив кредит і вже сплатив більшу долю по ньому, вирішить оформити кредит ще і на купівлю автомобіля. При цьому, коли іпотечний кредит к цьому часу буде вже практично сплаченим, то банк може надати автокредит, при якому гарантією буде раніш закладена нерухомість. Крім того, зміна банку може мотивуватися поганим відношенням банку до своїх позичальників. Міграція позичальників вже почала бентежити банкірів і в деяких фінустановах вже почали обговорювати комплекс мір, які можуть протидіяти цьому явищу. Зокрема фінустанови почнуть ужесточати санкції за передчасне погашення кредитів – збільшувати розмір штрафних санкцій Найближчим часом Правління Національного банку збирається розглянути питання щодо введення нормативу довгострокової ліквідності.

Висновки:

1. Кредитні операції складають більшу частку всіх активів банків. Вони є найбільш прибутковою, але і найбільш ризикованою частиною банківських активів. Кредитний ризик – це ризик несплати у визначний строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори як: репутація позичальника; можливість; капітал; умови; застава. З метою мінімізації кредитних ризиків в банку відповідно до причин їх виникнення здійснюють управління кредитним ризиком банку на двох рівнях – на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.

2. З огляду на світовий досвід можна впевнено стверджувати, що основною інституційною структурою, яка виконує функції посередника щодо обміну інформацією про платоспроможність позичальника, залишається кредитне бюро.

3. Резерви під кредитні ризики поділяються на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як “під контролем”, “субстандартні”, “сумнівні”, а також “безнадійні”.

Висновки

1. Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. З розвитком суспільного відтворення з’явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту. Центральне місце серед них посідає коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави. Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв’язку з рухом вартості на засадах зворотності і платності.

2. Основними принципами кредитування є : цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

3. Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов’язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту – грошову та товарну, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.

4. Сутність кредиту конкретизують окремі елементи кредитних відносин. Це об’єкти та суб’єкти кредиту. Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому. Суб’єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

5. Основними видами кредиту є : комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий.

6. Виникає багато розбіжностей у кількості функцій кредиту. Різні дослідники визначають різну кількість цих функцій, але загальновизначеною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування; контрольно-стимулююча; функція капіталізації вільних грошових доходів.

7. Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички. Але цього "сприяння" часто виявляється недостатньо, і позички повертаються не своєчасно, не в повному обсязі чи взагалі не повертаються. Захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником і слугує принцип забезпеченості позичок. Основним (первинним) забезпеченням кредиту є поточна і майбутня фінансова стабільність та прибутковість позичальника, а також доходи від проекту, який позичальник має намір профінансувати. В разі якщо якість кредитного проекту не відповідає вимогам Банку, то він може відмовити у фінансуванні такого проекту, навіть якщо позичальник запропонує ліквідну заставу (вторинне забезпечення).

8. Проведене дослідження аналізу динаміки змін кредитного портфеля банків України за період з 01.01.2001 року по 01.10.2006 рік показав, що він мав найбільшу питому вагу в структурі загальних активів (не скоригованих на резерви за активними операціями) і в середньому щорічно це зростання становило більше 40% від суми загальних активів. Абсолютний приріст цього показника за період з 01.01.2001 року порівняно з 01.01.2005 року склав 101 631 млн. грн., або 255%. Тенденція збільшення частки кредитного портфеля в загальних активах виявлено в першому півріччі 2006 року. Відсоток кредитного портфеля на 01.01.2006 року збільшився порівняно з 01.01.2005 роком на 1.4 % (з 68.7% по 70.1%). На 01.10.2006 року відсоток кредитного портфеля в загальних активах банків склав 76.4%. Абсолютний приріст кредитного портфеля за дев’ять місяців 2006 року склав 30 671 млн. грн., або 19.6%. Але надмірно високе значення показника питомої кредитного портфеля в структурі активів не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути і наслідком істотних фінансових негараздів у банківській установі (наприклад, у разі, коли більшість кредитів сумнівні до повернення, а всі ліквідні активи вже витрачено на виконання платіжних вимог клієнтів). Дуже мала частка кредитів у структурі активів може свідчити про домінування в ній не міжбанківських кредитів і державних цінних паперів, а основних засобів, дебіторської заборгованості, нарахованих, але не отриманих доходів чи інших складових, які не приносять банку прибутку. Аналіз структури кредитного портфеля за напрямками кредитування за період з 01.01.2001 року по 01.10.2006 рік (дев’ять місяців), показав, що основна частка кредитного портфеля українських банків була сконцентрована в портфелі кредитів, наданих суб’єктам господарювання. При цьому більшу частину кредитів склали довгострокові кредити. За дев’ять місяців 2006 року їх відсоток склав більше 50% від кредитного портфеля. За той же період зросла частка кредитів наданих фізичним особам. Абсолютний приріст цих кредитів з 01.10.2006 року порівняно з 01.01.2005 роком склав 47 209 млн. грн., або в 4 рази . Аналіз частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі банків України показав, що в 2006 році (дев’ять місяців) відсоток цих кредитів в кредитному портфелі склав більше 50%, а питома вага довгострокових кредитів, наданих суб’єктам господарювання склала більше 30%.