Сторінка
4

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

· юридично самостійними особами;

· здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто мати дохід як гарантію виконання своїх зобов’язань;

· взаємно заінтересованими у співробітництві один з одним та готовими підписати відповідні угоди.

Сутність кредиту проявляється через його функції. Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не якоїсь окремої його форми чи окремого виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі форми і різновиди кредиту. Тому функції кредиту сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію.

Будучи проявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, функції характеризують суспільне призначення кредиту, ту "роботу", яку він виконує в суспільстві. Як і сама сутність кредиту, його функції є явищем об’єктивним та динамічним. Кожна з них формується стихійно, розвивається в міру розвитку самої сутності кредиту й економічного середовища, в якому він функціонує. Нав’язати чи позбавити кредит певної функції вольовим способом неможливо. В працях дослідників, таких як О.Лаврушина, А.Гальчинського, Б.Івасіва [5, 7, 9] виникає різнобій щодо визначення кількості функцій кредиту: одні називають дві функції, другі - три, а треті - шість, вісім а то й більше функцій кредиту.

Найменше розходжень серед дослідників кредиту спостерігається щодо перерозподільної функції. Її загальне визначення, очевидно, ґрунтується на самій сутності кредиту як форми зворотного руху вартості та на чітко вираженій "роботі", яку виконує кредит в економічній системі - переміщення ресурсів між її окремими суб’єктами, секторами тощо на засадах повернення.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:

- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;

- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже одержання вищих прибутків. Це створює можливість для запровадження новітньої техніки, прогресивного коригування структури виробництва, підвищення його ефективності.

Розвиток перерозподіленої функції, удосконалення практичного механізму її реалізації має ключове значення для підвищення ролі кредиту, для швидкого подолання економічної кризи і забезпечення економічного зростання в Україні.

Різного тлумачення в літературі у різних авторів набула така функція кредиту, яка пов’язана із забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах. Б.Івасів називає її просто емісійною функцією , а А. Гальчинський - функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності, що надається в розпорядження підприємницьких структур. Ця функція на думку автора органічно пов’язана з функцією перерозподілу. Істотно відрізняється позиція, що до цього питання О. Лаврушина [7, с. 188]. Цю функцію кредиту він зводить до заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями. Такій різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію.

На погляд авторів підручника “Гроші та кредит” [1, с. 391], функція кредиту, що реалізується в грошовій сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей. Кредитний механізм дає можливість гнучко розширити масу платіжних засобів в обороті, коли потреба в них зростає: через збільшення маси комерційних векселів та маси банківських депозитів, завдяки прискоренню грошово-кредитного мультиплікатора, розширенню рефінансування комерційних банків центральним банком. При скороченні потреб обороту всі ці складові маси платіжних засобів можна зменшити. Але забезпечує це не кредит сам по собі, а державні органи монетарного управління. А чи захочуть вони це зробити, скориставшись можливостями кредитного механізму, залежить не від кредиту, а від цілей монетарної політики.

Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, "що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди" [5, с. 214]. Проте наявність такої функції кредиту багато хто заперечує, посилаючись на те, що контроль властивий не тільки кредитним відносинам, а й багатьом іншим - фінансовим, торговельним тощо, тобто він не є родовою ознакою лише кредиту.

Контрольна складова кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом іобмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив. Більше того, сам кредитний контроль не зводиться до перевірки дотримання контрагентами умов угоди як це загальноприйняте, а включає ґрунтовний економічний аналіз та оцінку контрагентів, передусім кредитоспроможності позичальника, прогнозування можливого ризику напередодні укладання угоди. На цьому ґрунті визначаються відповідні умови кредитування, що включаються в угоді, які самі по собі стимулюють економічну поведінку суб’єктів кредиту - як позичальників, так і кредиторів. Тому є підстави розширити назву цієї функції - назвати її контрольно-стимулюючою. Така назва повніше відповідатиме змісту цієї функції кредиту і краще відбиватиме її відмінність від контрольної функції інших інструментів.

Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А.Гальчинським - функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотній рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу [7, с. 188].