Сторінка
26

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Частка проблемних кредитів з початку 2001 року зменшилась порівняно з 01.01.2005 з 11.3% до 3.2% і склала 8.1 % (таблиця 2.9). Тенденція зменшення частки проблемних кредитів мало місце і в 2006 році (дев’ять місяців). Незважаючи на позитивні зміни в динаміці і структурі кредитного портфеля банків, завдання щодо поліпшення його якості залишається актуальним. Мовиться передусім про зменшення "поганих" та збільшення частки довгострокових кредитів, а також позичок, спрямованих в інвестиційну діяльність, у пріоритетні галузі економіки, пов’язані з інноваційним розвитком. Частка довгострокових кредитів у портфелі зросла за період з 01.01.2001 року порівняно з 01.01.2005 роком на 42 222 млн. грн., а за дев’ять місяців 2006 року порівняно з 01.01.2005роком довгострокові кредити виросли на 85 513 млн. грн.(таблиця 2.3). Значна частина кредитних коштів, як і раніше, спрямовується у невиробничі галузі, в основному - в торгівлю та посередництво у торгівлі, так в 2004 році частка цих кредитів склала 34.1, а в 2005 році вже становила 41.8 відсотків. Основну частку проблемних кредитів в 2006 року спричинили кредити надані фізичним особам. Прострочена заборгованість по кредитам наданим фізичним особам за дев’ять місяців 2006 року збільшилась на 94%. []

Таблиця 2.9

Частка проблемних кредитів (прострочені та сумнівні) у кредитному портфелі банків України

"Продовження таблиці 2.9"

Таблиця

Сумнівна заборгованість за останні чотири роки в кредитному портфелі ВАТ "СЕБ БАНК"

Завдання менеджменту при управлінні проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління.

Оскільки повністю уникнути втрат за кредитами неможливо, інколи їх розглядають як вартість ведення банківського бізнесу. Але це не означає, що банк має змиритися з такими збитками, адже в цьому разі заподіяна банку шкода значно більша, ніж сума неповерненого кредиту. Велика кількість прострочених кредитів призводить до падіння довіри до банку з боку вкладників та акціонерів, виникнення проблем з платоспроможністю та ліквідністю, погіршення репутації банку. Крім того, банк повинен нести додаткові витрати, пов’язані з вимогами щодо повернення кредиту, частина активів банку заморожується в формі непродуктивних. Такі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашення кредиту.