Сторінка
8

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Розмір кредиту, як правило, дорівнює ліквідаційній вартості застави (вартість термінової реалізації її на ринку). Оскільки ліквідаційна вартість у більшості випадків менша за оціночну, оціночна вартість застави має перевищувати суму кредиту. В цілому реалізація застави повинна компенсувати кредитору не тільки неповернення кредиту, а й несплачені проценти по ньому.

Більш надійними активами як застави є нерухомість та акції, що перебувають в обігу на біржовому ринку. Менш надійними, такими, що можуть мати досить низьку ліквідаційну вартість, є товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість.

Інформація про існування, місцезнаходження та стан застави часто є обов’язком позичальника. Тому банку дуже важливо контролювати ці параметри та забезпечити, наскільки це можливо, існування і задовільний стан застави. Для цього спочатку треба перевірити активи, що виступають як застава, щодо цесій чи інших прав на них. У процесі контролю за кредитом слід вести записи та проводити регулярні перевірки місцезнаходження і стану застави.

Якщо заставою є товарні запаси, необхідно забезпечити:

1) надання позичальником регулярної інформації про місцезнаходження, склад товарних запасів, що заставлені, про терміни знаходження цих товарів у запасах;

2) подання позичальником письмового підтвердження відсутності інших вимог щодо заставлених запасів;

3) перевезення, якщо це можливо, заставлених запасів на спеціалізовані склади, що перебувають під контролем третьої незалежної сторони.

Застава переважно має використовуватись банком не для поліпшення якості сумнівного кредиту, а як додатковий захід для поліпшення якості стандартного кредиту. Залежно від якості та ліквідності активів, що приймаються у вигляді застав, вони можуть бути оцінені по-різному.

Для забезпечення максимальної вартості застави банки, як правило, встановлюють співвідношення між розміром кредиту та вартість конкретного забезпечення. Так, для готівки це співвідношення дорівнює 1, для високоліквідних цінних паперів - 0,8, для високоякісної дебіторської заборгованості та майна - 0,6-0,8, для товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) - 0,5-0,6. [13, с. 430]

При аналізі дебіторської заборгованості з метою встановлення відповідного коефіцієнта розглядається диверсифікація заборгованості за термінами та дебіторами. Виявляється прострочена заборгованість. Порівнюються обсяги і терміни дебіторської заборгованості з іншими по галузі. Чим вища дебіторська заборгованість, тим більшим буде коефіцієнт перерахунку (до 80%), тим більша частка заборгованості буде прийнята як забезпечення.

Проводити оцінювання товарно-матеріальних запасів, як правило, складніше, ніж оцінювання дебіторської заборгованості. При оцінюванні товарно-матеріальних запасів аналізуються: структура та якість запасів, можливість реалізації, стабільність цін, можливість псування чи морального старіння, можлива ліквідаційна вартість, сезонний характер. Чим ближче стадія виробництва до готової продукції, тим більша частка товарно-матеріальних запасів може бути прийнята як застава.

У періоди інфляції вартість застави може зростати, що дає можливість банку повернути позичальнику частину вартості застави. Якщо кредит погашається частками, банк може встановити механізм періодичного зменшення вимог до застави.

Для оцінки забезпечення кредиту в банк згідно діючого порядку надання кредитів подається пакет документів кредитному експерту відділу кредитного ризику (крім кредитів, сума яких не перевищує еквівалент 10 000,00 доларів США. По таким кредитам оцінку забезпечення здійснює кредитний експерт кредитного відділу).

Банк вимагає від позичальника забезпечення кредиту відповідно до чинного законодавства і у прийнятній для банку формі.

Відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечення кредиту оформляється окремим(-и) договорам(-ами) після укладання кредитного договору, але неодмінно до видачі кредиту. Договір застави (іпотеки) готує до підписання кредитний експерт відділу кредитного ризику (крім кредитів, сума яких не перевищує еквівалент 10 000 доларів США). На паперовому носії договір повинен бути завізований виконавцем, начальником відділу ризику, юристом.

Якщо рішення Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління передбачає поруку 3-ї особи по зобов’язанням позичальника, оформляється договір поруки. Договір готується до підписання кредитним експертом кредитного відділу. Такий договір не передбачає нотаріального посвідчення, не обліковується на позабалансових рахунках, не вимагає реєстрації в будь-яких державних реєстрах.

Для передачі майна в заставу (іпотеку), до оформлення договору застави (іпотеки) необхідно:

· якщо забезпеченням є рухоме майно - витяг з реєстру обтяжень рухомого майна про відсутність обтяжень за іншими зобов’язаннями;

· якщо забезпеченням є іпотека:

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджує відсутність податкової застави, арешту за рішенням судів тощо;

- витяг з Державного реєстру іпотек про відсутність обтяження майна іпотекою за іншими зобов’язаннями;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про відсутність заборони на відчуження (арешт) майна;

- витяг з Державного реєстру правочинів про відсутність або наявність правочинів з нерухомим майном.

У випадках, передбачених законодавством України, або за рішенням Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління договір застави (іпотеки) повинен бути завірений нотаріально.

У випадках, передбачених законодавством України, або за рішенням Кредитного комітету, Кредитної комісії, Правління, предмет застави (іпотеки) повинен бути застрахований на користь банку.