Сторінка
1

Ринок факторингових послуг в Україні

На сучасному етапі глобалізації й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків для української банківської системи стало актуальним підвищення конкурентоспроможності та ефективності надання фінансових послуг в умовах подальшого входження України до світового конкурентного середовища [4]. Досить новим для української економіки є ринок факторингових послуг. Проте через нестабільність економічної ситуації та інфляційні процеси він і досі не набув належного розвитку. Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах переходу до ринкової економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин, дослідження розвитку факторингових послуг в Україні сьогодні надзвичайно актуальне [3].

З-поміж зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практики здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз. Аспекти розвитку ринку факторингових послуг і дослідження перспектив їх запровадження в Україні висвітлено в роботах вітчизняних науковців: Л. Гутко [1], І. Наумця [2], О. Остафіля [3], Є. Склепового [4], А. Солтана [5].

Факторинг - це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхуванням ризиків, пов'язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською заборгованістю [4]; переуступка боргових прав підприємства іншому суб'єктові, який гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові кредити в банку [3]. В Україні сума першого авансового платежу, як правило становить 80-85%, іноді до 90% від суми постачання. У світовій практиці рекордний розмір фінансування сягав 94% (у Мексиці), тоді як в Англії й інших західноєвропейських країнах, де факторинг має найміцніші позиції, - у середньому 60%. Іншу частину, за винятком комісії, клієнт отримує уже після оплати товарів чи послуг його контрагентом [4].

Зауважимо також, що факторинг є засобом короткострокового фінансування (зазвичай від 7 днів до 90 днів) [5].

Головним призначенням факторингових послуг є зменшення неплатежів, прискорення товарообігу й створеня стабільної системи фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємств, що позитивно позначається на розвитку економіки країни в цілому [1].

Ринок факторингових послуг в Україні знаходиться ще на стадії зародження [3]. На відміну від розвинених країн в Україні найбільшими оператарами даного ринку є не спеціалізовані компанії , а банки (понад 90% ринку). При цьому за сукупним обсягом наданого фінансування лідирує Укрсоцбанк (близько 60% ринку, 600 млн. грн. за 8 місяців), а за поточним факторинговим портфелем - ТАС - Комерцбанк (40% ринку, 132 млн. грн. станом на 01.11.2005 р.). Активно просувають факторинг також ХФБ-Україна, БІГ-Енергія, Українська фінансова група, Райффайзенбанк. Серед нечисленних факторингових компаній найактивнішими є Арма Факторинг, що протягом 2005 року профінансувала постачання на 75 млн. грн., і створена в 2005 році Перша факторингова компанія [2].

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 70-80% від зазначеної суми.

Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як в Україні, так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейської факторингової асоціації влітку 2001 року. Її головне завдання - розвиток факторингу на відносно нових ринках - на постсоціалістичному просторі. Одним із основних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторний договір. Це договір між факторинговими компаніями, котрий укладається, наприклад, для міжнародних факторингових операцій, коли одна зі сторін працює в країні експортера, інша - в країні імпортера. Співробітництво країн регіону, безумовно, відкриває широкі можливості для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами.

Також, на нашу думку, одним із перспективних напрямків розвитку факторингу в Україні є оновлення інструментарію запровадження таких послуг. Мова йде про сучасну форму - факторинг з регресом, який доволі популярний в індустріально розвинених країнах [4]. У випадку схеми з регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості у дебітора, має право через визначений термін зажадати гроші з клієнта. Факторинг із регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування - у такому випадку кредитний ризик залишається на продавцеві, хоча ліквідний ризик банк бере на себе.

За факторингу без права регресу довгостроковий платіж фактора на користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не повертається на вимогу фактора [5].

Основний чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, - відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання [3].

Отже, ми можемо зробити висновок, що для використання переваг факторингу в Україні вкрай важливо на державному рівні вирішити правові суперечки - що ж саме вважати факторингом та які установи мають право на здійснення таких операцій. І хоча українськими фінансовими установами факторинг використовується ще недостатньо, останнім часом, з розвитком банківської системи, такі послуги стають привабливими для суб'єктів господарської діяльності України не лише як форма захисту від ризиків, а й засобом оптимізації фінансових потоків банку та клієнта, що, безперечно, є запорукою розвитку вітчизняного ринку факторингових послуг.

Література:

1. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.

2. Наумець І. Фактор боргу // Галицькі контракти. - 2005. - № 49. - C. 34-35.

3. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 12. - C. 89-92.