Сторінка
1

Міжнародні банківські розрахунки

ПЛАН

Вступ

I. Сутність та призначення міжнародних банківських розрахунків

II. Види міжнародних розрахунків:

- Відкритий рахунок

- Документарне інкасо

- Документарний акредитив

- Авансовий платіж

- Банківський переказ

- Розрахунки з використанням векселів і чеків

- Розрахунки кредитними картками

- Валютний кліринг

III. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків

Висновок

Список літератури

1. Сутність та призначення міжнародних банківських розрахунків

Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки - регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами, із іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків.

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, із іншого - визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил або закріплюється окремими документами.

З давніх давен в поточних міжнародних розрахунках використалися національні кредитні гроші провідних країн. До першої світової війни перевідні векселя ( тратти ), виписані в фунтах стерлінгів, обслуговували 80% міжнародних розрахунків.

Отже, історична закономірність розвитку платіжно-розрахункових відносин підпорядкована принципу витіснення золота кредитними грошами не тільки із внутрішніх, але і міжнародних розрахунків

Стан міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

à економічних і політичних відносин між країнами;

à валютного законодавства;

à міжнародних торговельних правил і звичаїв; банківської практики;

à умов зовнішньоторгових контрактів і кредитних угод.

Найбільш складними і вимагаючими високої кваліфікації банківських робітників є розрахунки по міжнародним торговельним контрактам. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежа, сума видатків, зв'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторгові партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і після цього закріплюють їх в контракті. При складанні валютно-фінансових і платіжних умов контрактів звичайно проявляється неспівпадання інтересів експортера, що прагне одержати максимальну суму валюти в найкоротший термін, і імпортера, зацікавленого в виплаті найменшої суми валюти, прискоренні одержання товару і відстрочці платежу до моменту кінцевої реалізації

Міжурядові угоди влаштовують загальні принципи розрахунків, а в зовнішньоторгових контрактах чітко формулюються докладні умови. ці умови включають такі основні елементи:

à валюта ціни;

à валюта платежа;

à умови платежа;

à засоби платежа;

à форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Валюта ціни. Від вибору валюти ціни і валюти платежа залежить в певній мірі валютна ефективність угоди. Експортні і імпортні контрактні ціни - різні і залежать від додаткових видатків, що включаються в них по мірі просування товарів від експортера до імпортера:

à перебування на складі країни-експортера;

à шлях в порт;

à перебування в порту;

à шлях за кордон;

à складування за кордоном;

à доставка товара імпортеру.

Існують п'ять основних засобів визначення цін товарів.

1. Тверда фіксація цін при укладенні контракту, при якої ціни не змінюються в період його виконання. Цей засіб застосовується при тенденції до зниження цін на світових ринках.

2. При підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни, а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей засіб звичайно практикується при тенденції до підвищення ринкових цін.

3. Ціна твердо фіксується при укладенні контракту, але змінюється, якщо ринкова ціна зміниться порівняно із контрактною,

4. Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат.

5. Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

Валюта ціни - валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і перелічені вище чинники, що впливають на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядових угод,.

Валюта платежа. Валюта платежа - валюта, якою слід погасити зобов'язання імпортера. При нестабільності валютних курсів, ціни фіксуються в найбільш сталій валюті, а платіж - звичайно в валюті країни імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежа не співпадають, тоді в контракті зазначається курс перерахунку однієї валюти в іншу .

В контракті влаштовуються умови перерахунку:

1) курс певного виду платіжного засобу - телеграфного переводу по платежам без тратт або векселя по розрахункам, пов'язані з кредитом;