Сторінка
2

Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів

Завдання нашого дослідження:

вивчити стан розробленості проблеми формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу;

визначити рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу;

розробити модель та ефективні педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я на уроках з основ здоров’я в учнів 5-го класу;

здійснити експериментальну перевірку ефективності застосування моделі та педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу на уроках з основ здоров’я;

розробити рекомендації вчителям щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я під час навчання учнів основам здоров’я.

Гіпотеза дослідження: формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів 5-го класу буде результативним за умови впровадження моделі, що функціонує за наявності необхідних педагогічних умов.

Об’єкт дослідження – процес формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 класу.

Предмет дослідження – модель та педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-го класу.

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, соціологічної, психологічної літератури для уточнення змісту поняття «психосоціальна компонента здоров’я»; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та педагогічні умови здійснення процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів п’ятих класів, узагальнення для обґрунтування теоретичних основ проблеми;

емпіричні: педагогічний експеримент, опитування, формувальний експеримент для перевірки дієвості розробленої методики.

методи математичної статистики, для обробки даних та підтвердження достовірності результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу наукової літератури нами було уточнено поняття як «психосоціальна компонента здоров’я»; уточнені причини погіршення рівня психосоціальної компоненти здоров’я, фактори формування і розвитку психосоціальної компоненти здоров’я в учнів на сучасному етапі; розроблено і обґрунтовано педагогічну модель та методичні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні методики застосування психофізичних вправ в навчально-виховний процес на уроках з основ здоров’я в 5-му класі, науково-методичних рекомендацій для вчителів зазначеної дисципліни, з урахуванням специфіки використання психофізичних вправ на уроках.

Психосоціальна компонента здоров’я у педагогічному і валеологічному контексті

Проблематиці формування здоров’я школярів приділяли увагу відомі фахівці, які визначили основні шляхи виховання фізично здорової особистості (Н. Амосов, І. Брехман, О. Дубогай, Г. Сердюковська, В. Язловецький).

Більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г. Апанасенко, Ж. Глозман, М. Гончаренко, Н. Денисенко, Ю. Лисицин, А. Маслоу) акцентують увагу на тісному взаємозв’язку психічного та соціального здоров’я, розглядаючи ці поняття з точки зору основних проблем соціалізації та міжособистісної взаємодії, адекватного ставлення до себе та інших, самоактуалізації та самореалізації особистості.

Існує значне розходження і відносно визначення основних дефініцій «здоров’я». У літературних джерелах, підкреслюється необхідність розглядати здоров’я не тільки як категорію медичну, але й як соціально-психологічну і філософську.

Такий підхід, на нашу думку, має сенс, оскільки людина – істота не лише біологічна, а і соціальна. Прояви її здоров’я або нездоров’я пов’язані не тільки з оптимальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі. Тому, на наш погляд, категорія «здоров’я індивіда» повинна розглядатися у контексті постановки і вирішення цілого ряду питань, що стосуються психологічних характеристик особистості, зокрема проблеми її психічного здоров’я.

Беручи до уваги, що психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості, розпочнемо його розгляд з проведення загального аналізу поняття «здоров’я» та інших понять, які з ним пов’язані. На сучасному етапі розвитку науковці дискутують над рядом проблематичних понять, зокрема таких, як сутність здоров’я, рівень здоров’я, його якісні й кількісні характеристики та інші.

Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) записано, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Таке ж саме визначення подається у психологічному словнику під редакцією Б. Мєщєрякова та В. Зінченка (автори посилаються на статут ВООЗ). Крім цього, у словнику вказується, що у широкому розумінні під поняттям «здоров’я» дослідники розуміють можливість організму людини адаптуватися до нових умов з мінімальними затратами ресурсів і часу.

Отже, аналіз зазначеної роботи не дає нам чіткої уяви про види чи компоненти здоров’я особистості. Тож варто розглянути думки інших фахівців з цього приводу. О. Урбанович при розгляді питань, пов’язаних зі здоров’ям, веде мову про три види здоров’я: фізичне, психічне та духовне. При цьому автор робить висновок, що психічне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптації, соціалізації та індивідуалізації.

За визначенням М. Бачерикова, В. Петленка і Є. Щербини, «психічне здоров’я» – це такий відносно стійкий стан організму і особистості, який дає змогу людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні й психічні можливості, а також навколишні природні і соціальні умови, здійснювати й забезпечувати свої індивідуальні й суспільні (колективні) біологічні та соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізичних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відносин в організмі.

Так, за визначенням В. Бєлова і А. Шмакова, психічне здоров’я визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями.

Б. Петраков і Л. Петракова вказуючи на складність і багатоаспектність визначення психічного здоров’я та роблять висновок, що психічне здоров’я – це динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детермінованість психічних явищ, гармонійний взаємозв’язок між відображенням обставин дійсності і ставленням індивіда до неї, адекватність реакцій на оточуючі соціальні, біологічні, психічні і фізичні умови, дякуючи здатності людини самоконтролювати поведінку, планувати і здійснювати свій життєвий шлях у мікросоціальному і макросоціальному середовищі.

За А. Ребером, термін «психічне здоров’я» часто використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою».