Сторінка
20

Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5-х класів

Важливий аспект – дозування домашніх завдань. Обсяг домашніх завдань є оптимальним та повинен добиратися з урахуванням індивідуальних особливостей і медичних показників.

Учителі-предметники разом із п’ятикласниками також переживають складний період адаптації. Наступність у навчально-виховному процесі виступає основною умовою на перехідному етапі, забезпечує неперервність освітнього простору школярів, цілісний особистісний творчий розвиток кожної дитини, створює середовище для повної соціальної особистісної життєдіяльності та творчого розвитку, навчання, виховання, реалізації пізнавальних потреб. Цьому сприяє робота педагогів з поліпшення умов адаптації учнів 5-х класів. Ми рекомендуємо проведення таких дій:

Використовувати інтерактивні методи навчання та максимально використовувати інформаційні технології;

Створювати дидактичні матеріали, які обов’язково адаптовувати до вікових особливостей учнів;

Виконувати заходи щодо формування компетентного ставлення учнів до свого психосоціального здоров'я;

Ми пропонуємо проводити в школі корекційно-оздоровчі заходи:

Введення в режим навчальних занять усіх класів оздоровчої гімнастики, фізкультхвилинок, дихальних гімнастик;

Нормалізація навчального навантаження;

Вибір методів індивідуального підходу до учнів у процесі навчання на основі фізіолого – гігієнічних та психосоціальних рекомендацій;

Групові й індивідуальні заняття;

Розробити комплекс психофізичних та фізкультурно-оздоровчих заходів;

Підвищувати рухову активність як на уроках так і на перерві;

Дбайливо ставитися до правил раціонального харчування та планування робочого дня;

Залучити батьків до роботи з популяризації здорового способу життя, культури здоров’я та формування психосоціальної компоненти здоров’я в учнів 5 – х класів.

Як відомо, урок є основною організаційною формою навчання в школі. Л. Т. Охотіна виділяє деякі характерні ознаки уроку, що дозволяють доповнювати дане поняття.

1 Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня; не заради того, щоб пройти якісь питання програми. а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань формувати визначені якості особистості.

2. Центральний компонент будь-якого уроку – організація пізнавальної діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення та уява. А необхідними умовами продуктивної роботи мислення та уяви будуть правильна організація сприйняття і пам’яті учнів, створення визначеної установки й організація уваги.

3. Навчання, що виховує, не можна звести до виховних моментів уроку. Всі елементи уроку повинні бути виховними за своєю сутністю координуючим центром усіх виховних засобів, форм і метолів уроку повинна бути конкретна психологічна мета.

4. Успіх навчання залежить не тільки від змісту уроків, удосконалення методики, майстерності вчителя, але і від внутрішніх умов – індивідуально – психологічних особливостей учнів.

Як відомо, навчання — це двосторонній процес. З одного боку, ефективність навчання визначається тим, наскільки вчитель правильно організує розумову діяльність, використовує можливості пам’яті, допомагає учням опанувати методи пізнання і формує у них навички самостійної навчальної діяльності, враховує вікові й індивідуальні особливості. З іншого боку, ефективність навчання залежить від активності пізнання і діяльності самого учня. Безумовно, на діяльність учнів великий вплив має особистість учителя, його активність, готовність до навчання.

Таким чином, на хід уроку впливають моральні, особистісні особливості вчителя, його емоційний стан, уміння володіти увагою класу. З огляду на все це можна припустити, що в основі будь-якого уроку лежить єдиний процес взаємодії вчителя й учнів.

Учитель на уроці включається в різноманітні зв’язки з кожним окремим учнем, із класом, загалом з матеріалом, що викладається. У силу цього сам учитель, на думку І. Я. Зимньої, вступаючи у визначений зв’язок з тим навчальним предметом, зміст якого опановується учнями, виступає для учнів у нових якостях та властивостях: як учитель (коли пояснює новий матеріал), як цікавий співрозмовник (коли організує комунікативну ситуацію, ситуацію спілкування), як дослідник (коли разом з учнями розв’язує задачі).

Виходячи з цього, можна припустити, що вчителя на уроці відрізняє ціла низка психологічних особливостей. Проаналізуємо найбільш значущі особливості.

1. Наявність інтересу до предмета. Вчитель обов’язково повинен любити предмет, що викладається, оскільки байдужість і формалізм ніколи не сховати від учнів. Вони відчувають пасивне ставлення вчителя до свого предмета, відрізняють формальний підхід до його викладання.

2. Високий темп роботи. Між уроками учителю дається невелика пауза у вигляді перерви, у ході якої він повинен підготувати все необхідне для наступного уроку, переорієнтуватися на інший клас, іншу тему, і, звичайно, відпочити

3. Постійна робота перед усім класом. Учителеві постійно доводиться стояти обличчям до класу, що передбачає постійну готовність учителя до спілкування з учнями. Корисно по ходу уроку переміщатися по класу, щоб дати собі невеликий перепочинок, розслабитися.

4. Емоційна перевантаженість. На уроці відбувається постійне спілкування з різними дітьми. Спілкування має як короткочасний, так і тривалий характер. Не секрет, що на уроці часто виникають емоційно напружені ситуації, які супроводжуються образами, радощами, сумом. Це провокує емоційне перевантаження вчителя. Психологи вважають, що одне із найбільш хворобливих переживань учителя пов’язане з недооцінкою його роботи, недостатньою увагою і повагою з боку дітей. Треба врахувати, що діти не завжди уміють виражати вдячність, приховувати своє незадоволення, агресивність, бувають різкими щодо вчителя. У свою чергу, учитель свій поганий настрій, утому також може «вилити» на учнів. Щоб уникнути таких взаємних «ударів», доцільно зняти емоційний сплеск (як самому собі, так і допомогти це зробити учневі); поставити себе на місце учня; спробувати зрозуміти, чим викликаний напружений стан.

5. Активна позиція вчителя з багатьох питань. Учитель є головною діючою особою на уроці. Для цього від нього вимагається постійно високий рівень активності. Дітей треба навчити, змусити слухати, відповідати, працювати.

6. Спостереження на уроці. Педагоги довели що вчитель на початку уроку повинен відчути стан учнів класу для того, щоб утомлених – підбадьорити, збуджених – заспокоїти, «засинаючих» - «розбуркати». Треба відзначити, що, заспокоюючи інших, учитель заспокоює і себе.

7. Індивідуальним стиль. Учитель на уроці спілкується з цілим класом тому, як правило, характеризуючи клас, учитель використовує загальні «епітети», наприклад: «гучний клас», «спокійний клас». Безумовно, така особливість роботи породжує визначений індивідуальний стиль спілкування вчителя з класом у цілому. Однак треба пам’ятати, що на уроці необхідно виробити й індивідуальний підхід до кожної дитини. Якщо вчитель знає, як підійти до учня, як подивитися і підказати, тоді легше досягається і групова взаємодія.