Сторінка
6
Та, на жаль, не всі школярі характеризуються позитивними ставленнями до навчальної діяльності. Є чимало байдужих до навчання і навіть тих, хто негативно ставиться до школи. У такому разі одним зі шляхів формування позитивного ставлення до навчання є створення позитивних мотивів навчання. Матеріал на етапі навчально-пізнавальної діяльності має подаватися в такій формі, щоб викликати в учнів емоційний відгук, зачепити їхнє самолюбство, тобто бути достатньо складним, добре ілюстрованим, активізувати пізнавальні процеси психіки. Досягти цього можна груповою формою навчальної діяльності. Саме робота в групах дозволяє залучити навіть слабко вмотивованих учнів до виконання поставленого завдання (дивись додаток В). Вони не можуть відмовитися виконувати свою частину роботи, оскільки виникає бажання бути не гіршим за інших . І знання та навички учні отримають як результат власної діяльності.
На цьому ж етапі уроку на зміну цікавості приходить допитливість. Пробуджувати й підтримувати її можуть допомогти уроки з вивчення творів українських письменників.
Парадокси в явищах природи також пробуджують зацікавленість до уроку й інтерес до знань. Але цього недостатньо для того, щоб учень захотів пізнати суть тих чи інших явищ. Щоб зробити дитину допитливою, необхідно зробити її уважною до явищ природи. Однак, щоб підтримати в ній цю допитливість, не треба ніколи поспішати задовольняти її. Якщо поставити доступні розумінню дитини запитання і дати можливість їх розв'язати, вона дізнається не тому, що їй сказали, а тому що вона сама зрозуміла. У запитанні закладений різний рівень активності школярів. Репродуктивні (відтворювальні) запитання спонукають до відтворення баченого, прочитаного — це низький рівень емоційно-пізнавальної активності учнів.
Описово-ілюстративні запитання вимагають конкретних фактів, прикладів — середній рівень пізнавальної активності школярів.
Оцінювальні запитання вимагають гострої мотивації, стимулюють до висловлення своєї точки зору — високий рівень емоційно-пізнавальної активності.
Отже, репродуктивні, описово-ілюстративні й оцінювальні запитання можуть зробити дитину допитливою. "Ми повинні намагатися, щоб усі ті знання, які ми бажаємо повідомити учням, були надані їхнім почуттям, щоб самі предмети зворушували, приводили в рух, привертали почуття, а останні, у свою чергу, — розумом. Отже, щоб не ми говорили учням, а самі речі" (Я. Коменський).
Існують певні особливості мотивації навчальної діяльності в підлітковий період, оскільки в цей період помітним стає зростання свідомості і самосвідомості дітей. Розширюється сфера їхніх знань про себе, про людей, про навколишній світ. Розвиток самосвідомості підлітка, виявляється в зміні мотивів основних видів діяльності: навчання, спілкування та праці. Дитячі мотиви, характерні для молодшого шкільного віку, втрачають свою силу. На їхньому місці виникають нові, "дорослі" мотиви, які призводять до переосмислення змісту мети і завдань діяльності.
Тому вирізняють такі рівні розвитку мотивації навчальної діяльності підлітків:
1-й рівень: характеризується малою кількістю позитивних мотивів. Позитивні мотиви навчання, ситуативні, короткочасні. Підлітки з низьким рівнем мотивації змушені вчитися, бо цього вимагають батьки й викладачі. Пізнавальні інтереси аморфні. Мотиви самоосвіти відсутні. Як правило, відсутні життєві плани, пов'язані з загальною освітою.
2-й рівень мотивації характеризується тим, що підлітки вже усвідомлюють важливість вивчення загальноосвітніх предметів і розвитку пізнавальних процесів. З'являється інтерес, формується почуття відповідальності, обов'язку. Підлітки цієї групи хоча й усвідомлюють важливість навчання та праці, але дуже приблизно. Ці підлітки орієнтовані на задоволення престижних прагнень. Підліток вивчає матеріал тих предметів, які вважає важливими для себе. Працьовитість розвинута мало. Але можливості виховання мотивації в цієї групи підлітків значно ширші.
3-й рівень мотивації характерний розвитком почуття обов'язку, пізнавального інтересу. Мотив навчання для отримання професії перебуває на вершині ієрархії мотивів. Підлітки починають усвідомлювати необхідність володіння вміннями вчитися. Підлітки цієї групи з успіхом можуть застосовувати пропоновані вчителями завдання та вправи, для того щоб розвинути особисті пізнавальні процеси й інтелект.
Пізнавальні мотиви і почуття підлітків можна спостерігати на уроках: з яким інтересом учні сприймають знання, вирішують завдання контрольної роботи. Крім того, пізнавальну мотивацію, цілеспрямованість навчальної діяльності можна визначити за повсякденним ставленням кожного учня до виконання домашніх завдань, за схильністю до читання, за начитаністю, поінформованістю.
Для діагностики рівня мотивації навчальної й пізнавальної діяльності можна скористатися і спеціальними методами.
Діагностування мотивації є складною проблемою. Ось деякі чинники, що ускладнюють її визначення:
Щоб дослідити мотивації дитини, потрібно виявити широкий спектр рис особистості: потреби, схильності, звички, які дають їй задоволення; засоби, якими вона їх задовольняє; ситуації, стани, які стимулюють ту чи іншу поведінку; особливості установки дитини, які впливають на мотивацію того чи іншого типу поведінки; здатність до самомотивації; баланс між потребами і почуттям обов'язку; і, нарешті, загальну спрямованість особистості.
Мотивація належить до релятивних властивостей особистості й може ситуативно змінюватися, тому однією з важливих проблем залишається проблема стійкості мотивації.
Мотиви часто не усвідомлені учнями. На жаль, не тільки учнями. За дослідженнями, зі збільшенням стажу вчителів зменшується адекватність їхнього уявлення про мотивації учнів. До того ж, дорослі переважно не пам'ятають своїх спонук юності.
• Існують великі індивідуальні розбіжності в мотивах учнів. Достеменно не відомі всі мотиви.
Кожна людина має систему мотивів, що конкурують між собою.
Складнощі у визначенні мотивації виникають часто й тому, що себе ми оцінюємо переважно за мотивами, а інших — за результатами діяльності.
• Для розробки психологічних засад процесу виховання підлітків особливе значення має ієрархія мотивів їхньої діяльності, а виявлення супідрядності мотивів — надзвичайно складне завдання.
Дослідження бажано починати з підліткового віку, коли вплив зовнішніх мотивів зменшується, а вплив внутрішніх — збільшується.
Діагностику можна здійснити за допомогою методики "Карта інтересів", ЦОЛ, методики "Ціннісні орієнтації", "Запитальник для оцінки потреб у досягненні успіху". Спрямованість учня: на себе (Я), на спілкування (С), на справу (Сп) можна виявити відповідними тестами.
Враховуючи релятивний характер багатьох мотивів учнів, можна щороку визначати навчальну мотивацію за допомогою простого опитування "закінчи речення":
"Я вчуся тому, що .",
"Я вчуся для того, щоб .".
Результати діагностики допоможуть визначити провідні напрями роботи з конкретними учнями та учнівськими колективами.