Сторінка
10

Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

традиційна оцінка не відбивала багатоманітність особистісних якостей та поведінкових мотивів;

була розрахована на уніфіковану усереднену дитину;

не враховувала природу та закони розвитку особистості, зокрема потребу у спонтанній пошуково-творчій активності, а також потребу в наданні діяльності особистісного змісту;

в традиційній оцінці не були виражені нові досягнення дидактики та психології, в тому числі здобутки теорії розвивального навчання;

крім стимулювання навчальної активності, оцінка в руках педагога виконувала функцію соціального контролю-заохочення або покарання за поведінку; вона була інструментом соціального тиску, за допомогою якого вчитель стимулював не тільки навчальну активність, але й належну поведінку дитини в класі. Іноді він змушений був надавати оцінці каральних функцій, бо не мав інших засобів наводити порядок у класі. Коли дитина не здатна до самоконтролю або має авторитарні особистісні тенденції, тобто поважає силу і не реагує на слово, педагог використовує авторитарний тиск як метод контролю поведінки. Тим самим авторитарність в психічній структурі дитини підживлювалась і розвивалась ще інтенсивніше, бо виховувався конформізм, стимулювались шкільні фобії та неврози;

6) оцінка відбивала не стільки рівень розвитку інтелекту та творчих здібностей дитини, скільки рівень засвоєння знань, тобто рівень репродуктивних здібностей.

Тому велінням часу був перехід від традиційної п'ятибальної шкали до нової системи оцінювання знань, яка б передбачала поряд із контролем за репродуктивним засвоєнням знань та навичок, стимулювання та моніторинг психічних якостей, пов'язаних із вищими творчими проявами особистості.

Серед них можна назвати такі:

творчий інтелект та здібності, які виявляються у вмінні вирішувати нестандартні задачі, будувати гіпотези, створювати нові ідеї тощо;

пізнавально-пошукова активність;

висока самостійність та самоконтроль;

ініціативність.

У новій дванадцятибальній системі вищий рівень оцінки -11 та 12 балів – передбачає заохочення пошукової пізнавальної активності та творчих здібностей, зокрема в діяльності по написанню рефератів та науково-дослідних праць. Знімається також репресивність оцінки, бо будь-які оцінки вважаються позитивними і запроваджений полегшений перехід з одного класу в інший з будь-яким рівнем знань. Безперечно, що все це сприяє подоланню атмосфери страху, шкільних фобій, заохочує дитину до самостійності та творчості. Але звернемо увагу на деякі неоднозначні або навіть негативні моменти, пов'язані із шкільною реформою.

По-перше, іноді забувається, що вищі творчі оцінки мають ставитись при об'єктивній умові створення творчих навчальних ситуацій, тобто необхідна перебудова дидактики на засадах проблемного навчання. Якщо цієї перебудови не відбулося, то творчі оцінки стають формальністю, і виникає ризик дискредитації цього напряму реформи.

Якщо раніше в навчальному процесі мало місце протиріччя між необхідністю розвитку творчого потенціалу дитини та нетворчою навчальною діяльністю й нетворчою оцінкою, то зараз часом виникає протиріччя між нетворчою навчальною діяльністю та творчою оцінкою.

Це протиріччя ще підсилюється екстенсивним розвитком освіти, яка на деяких напрямах йде шляхом збільшення кількості знань, що викладаються учневі, а не шляхом поліпшення якості викладання. Зростання кількості знань в епоху НТР висуває до освіти вимогу оптимізації освітнього процесу, який би допомагав дитині знайомитись із сучасними досягненнями науки. Це можна робити двома шляхами – екстенсивним та інтенсивним. Інтенсивний шлях, зрозуміло, передбачає розвиток у дитини здатності самостійно опановувати знання, а також "тренування" здатності це робити, тобто розвиток навчально-пізнавальних здібностей.

Насправді ж відбувається протилежне – кількість та обсяг предметів у школі зростає, кількість уроків, які треба готувати – також. Навантаження дитини у школі вже перейшло певні граничні показники. Якщо за конституцією країни робочий день дорослої людини не повинен перевищувати восьми годин на добу, то робочий день дитини складає 6 годин у школі та 3-4 години уроків вдома. Рівень "інтелектуальної експлуатації" дитини, якщо можна так сказати, дуже високий і має тенденцію до зростання. Особливо це стосується деяких сучасних підручників.

Таким чином, існує певна невідповідність між творчими критеріями вищих оцінок і репродуктивною психодидактичною структурою навчального процесу, який поки що погано пристосований до творчих підходів.

По-друге, стрибкоподібне зниження функції оцінки як знаряддя соціального контролю, що вибило з рук вчителя "зброю", якою він наводив порядок та стверджував свій авторитет, не забезпечувалось паралельним зниженням рівня авторитарності дитячої психіки та несприятливості умов, в яких працює вчитель. А ці умови, як відомо, пов'язані з високою наповнюваністю класів, відносно високим рівнем невротизації дітей та педагогічного колективу, недостатнім рівнем матеріального забезпечення діяльності вчителя. Все це іноді призводить до зниження авторитету вчителя, підвищення конфліктності та невротизму його діяльності.

З іншого боку, оскільки послаблюється роль зовнішнього стимулу до діяльності – оцінки, в авторитарної дитини знижується мотивація до навчання. Адже авторитарна людина потребує такого зовнішнього локусу контролю, бо механізми вольової саморегуляції і самоконтролю в неї не розвинені, їх функцію виконують екстернальні фактори соціального тиску, зокрема оцінка.

Визначальним в процесі навчання є свідоме засвоєння знань і вмінь, тому навчальний матеріал потрібно вивчати в процесі активної пізнавальної діяльності учнів.

Активізувати процес навчання можна різними способами. Їх вибір залежить від багатьох умов, зокрема: а) від змісту навчального матеріалу; б) наявного обладнання; в) обсягу знань попередніх курсів та раніше вивчених тем; г) від рівня оволодіння прийомами навчальної роботи; д) рівня розвитку пізнавальних здібностей класу. Взагалі, серед способів активізації пізнавальної діяльності учнів слід виділяти: а) основні; б) визначальні.

При вивченні фізичної географії Південної (Північної) Америки важливо звернути увагу на: а) застосування проблемного підходу до навчання; б) реалізація системи самостійних робіт; в) навчання учнів різних прийомів навчальної роботи; г) розв’язання пізнавальних завдань, задач.

Найефективнішим способом організації активної пізнавальної діяльності школярів є проблемне навчання. Суть його полягає в тому, що під час вивчення нового матеріалу вчитель створює таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування. Результат проблемного навчання полягає не лише в глибинних і міцніших знаннях або нових прийомах навчальної роботи, а й у тому, що мислення учнів набуває нових якостей, зокрема стає: а) глибшим, б) жвавішим, в) гнучкішим. Учні ставляться критичніше до власних знань і матеріалу, який вивчається. Для проблемного навчання слід добирати навчальний матеріал, який потребує знання процесів утворення і розвитку (зміни) географічних об’єктів, явищ, процесів про причинно-наслідкові зв’язки, залежності.