Сторінка
19

Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Висновки до розділу 1. Вивчаючи теоретичні засади пізнавальної діяльності в першу чергу потрібно звернути увагу на психологічний аспект такої діяльності. Він не можливий без наявності і тісного зв'язку таких компонентів як психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів, пізнавальні психічні процеси і їх розвиток, емоційно-вольові процеси і їх формування, індивідуально-психологічні особливості учнів. Ці компоненти становлять психологічну основу розвитку особистості. Розвивальне навчання є важливою умовою просування учня вперед на шляху формування інтелектуальних, моральних, вольових та інших якостей. На уроці у нерозривному зв’язку здобуваються знання і формуються навчально-пізнавальні вміння учнів на теоретичному та емпіричному рівнях. Варто зауважити, що психологічні основи навчання не залежать, по-перше, від типу і структури уроку, специфіки навчального предмета; по-друге, розвиток пізнавальних психічних процесів тією чи іншою мірою здійснюється на кожному етапі уроку. А зміст засвоюваних учнями знань розглядається як один із основних факторів, що визначає ефективність їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а його модернізація – першочерговим завданням відповідних органів освіти. Жоден процес пізнання був би не можливий без мотивів навчальної, а значить і пізнавальної діяльності, тому вчителю потрібно звертати увагу не тільки на формування знань і вмінь, а й на формування мотиваційно-ціннісних орієнтацій. Серед останніх основне місце займають пізнавальні мотиви. Розвиток пізнавальної мотивації прямо залежить від інтерес до знань і до процесу їх здобуття. Розрізняють декілька стадій розвитку інтересу: цікавість, допитливість, пізнавальний і теоретичний інтерес. Пізнавальний інтерес в свою чергу визначає активізацію пізнавальної діяльності. Серед важливих засобів розвитку пізнавальних інтересів можна назвати наступні: пізнавальні завдання, дидактичні ігри, читацькі конференції, олімпіади, конкурси, вікторини, інші засоби, під впливом яких пізнавальні інтереси учнів стають стійкими і дійовими. Досягти пізнавальних цілей було б не можливим без правильної організації навчально-пізнавальної діяльності. У зв'язку з сучасними процесами технологізації та інформатизації суспільства на перший план виходять інформаційно-телекомунікаційні технології навчання. Не втратило своєї актуальності й проблемне вивчення матеріалу, організація системи самостійних робіт, використання ігрових технологій. Крім того, дуже важливим у сучасному навчальному процесі приділяти увагу емоційному аспектові. Оскільки одним із принципів географічної освіти є самостійність учня, то неодмінною складовою вивчення географії має бути й самостійна пізнавальна діяльність. Для того щоб розвивати останню потрібно використовувати творчі завдання та завдання різного рівня складності.

Активні та інтерактивні методи навчання

Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя як авторитарного транслятора готових ідей змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітні технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія. Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слів "взаємний" і "діяти". Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчання діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, створення проблемних ситуацій.

В різних країнах світу з успіхом застосовують елементи деяких інтерактивних методик:

- у роботі задіяні всі учні класу

- учні вчаться працювати у групі (команді);

- формується позитивне ставлення до опонента; кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

- за короткий час опановуються багато нового матеріалу;

- формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення. Це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання.

Призначення такого навчання полягає в тому, щоб по-перше передати знання, по-друге, усвідомити цінність інших людей.

Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими однієї думки над іншою. Під час такого навчання учні навчаються спілкуватися, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Дослідження американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє засвоєнню матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших чи застосування знань — 90%).

Це не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання, адже для нього важливі всі форми і методи пізнання. Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов'язково є так звані пасивні й активні методи навчання. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до того ж великий обсяг інформації запам'ятовують комп'ютери. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні технології, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі. Щоб прискорити процес їх упровадження, необхідно, насамперед, підготувати вчителів до роботи з ними. Це потребує перегляду змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів, а також активне вивчення і впровадження інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі педагогічних закладів освіти.

Слід зазначити, що існує низка проблем щодо впровадження інтерактивних технологій у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. Вони виникають внаслідок авторитарно та репродуктивно орієнтованих методик роботи окремих учителів, які досить скептично налаштовані до змін у власній педагогічній діяльності, а також внаслідок браку інформації та досвіду практичного використання різних методів інтерактивного навчання.