Сторінка
25

Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Саме такий варіант дискусії робить акцент на процес презентації точки зору та її аргументації і пропонує наступну процедуру роботи за "технікою акваріума": - постановка проблеми перед класом; - вчитель розподіляє клас на групи, що сидять у колі; - вчитель або самі учасники обирають того, хто буде представляти позицію цілої групи; - групи швидко обговорюють проблему, щоб дійти згоди; - представники груп збираються у центрі класу і відстоюють свої позиції, допомагати дозволяється лише записками, де сформульовано вказівки; - вчитель дозволяє представникам взяти "тайм-аут" для консультацій; - обговорення закінчується або після закінчення призначеного часу, або після вирішення проблеми ; - проводиться критичне обговорення "техніки акваріума" цілим класом.

Хід дискусії:

- Висунення проблеми. - Розподіл учасників на групи, розподіл ролей. - Обговорення проблеми. - Представлення результатів обговорення. - Продовження обговорення і підведення підсумків.

Рольові ігри

Дидактична (навчальна) гра – це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату . На відміну від ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів в ігрове моделювання явищ, що вивчаються, та надає їм новий життєвий досвід.

Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів: 1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід. 2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання. 3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле. 4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалося; коли виникали труднощі; які ідеї з'явилися протягом гри). Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми.

Повноцінне розгортання навчального процесу, побудованого на дидактичній грі, передбачає від вчителя, який у процесі навчання виконує різні ролі, значного особистісно-професійного потенціалу. Атмосфера гри трансформує позицію вчителя, який балансує між ролями організатора, помічника і співучасника загальної дії. Він забезпечує тонку межу між ігровою дією, у яку втягнуті учні, і спеціальною фіксацією навчально-пізнавальних результатів гри. Таким чином, використовуючи дидактичну гру у своїй педагогічній роботі, вчитель сам може виконувати такі функції: Інструктора: допомагає учасникам гри зрозуміти правила (детальне інструктування учасників до самої гри може їх заплутати, тому його потрібно звести до мінімуму). Судді-рефері: контролює процес, не втручається в гру. Тренера: може надавати учасникам допомогу. Ведучого: якщо попередні ролі були пов'язані з підготовкою та проведенням імітаційної гри, то ця роль належить до завершального етапу – обговорення. Аналізуючи різні моделі навчання на основі гри, можна представити їх загальну схему:

Створення ігрової проблемної ситуації

Хід гри: - дії учасників за ігровими правилами, - розгортання ігрового сюжету, - Підведення підсумків, - самооцінка гравців, - аналіз ігрової ситуації, - навчально-пізнавальні підсумки гри.

Сутність навчання полягає у тому, що воно викликає, пробуджує і урухомлює низку внутрішніх процесів розвитку учнів. Ці процеси можливі лише у сфері взаємовідносин із довкіллям, у дискусії і співробітництві з товаришами, але продовжуючи внутрішній хід розвитку, вони стають внутрішнім надбанням самого учня. Навчити учнів співпрацювати дуже важливо вже тому, що це залучає їх до предметної діяльності. В цьому і полягає сутність діяльнісно-кооперативного підходу до навчання.

Практичне заняття за методом "снігова куля"

Цей тип заняття складний за своєю методикою, проте може відіграти важливу роль у підготовці спеціаліста до самостійної наукової діяльності. До планів практичних занять обов'язково додаються проблемні дискусійні питання, вирішити які легше у невеликій групі. Об'єднуємо студентів у групи по двоє-троє, даючи змогу обговорити проблему протягом 5 хв. Наступний крок – об'єднання маленьких груп по дві, а згодом – в одну-дві великі, щоб поступово, аналізуючи складне питання, зібрати достатньо матеріалу та спільно вирішити проблему. Відповідають переважно учні, які обізнані з цього питання, або ті, кого висуває група (групи).

Переваги та недоліки у застосуванні інтерактивних методик

Отже, групова форма роботи в порівнянні з іншими має низку переваг: - за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший; - висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; - формується вміння співпрацювати; - формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми; - розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль).

Як і кожна форма роботи з учнями в аудиторії під час навчального заняття, групова форма недосконала, не є самоціллю у педагогічному процесі. Впровадження нових методик викладання у школу потребує від вчителя змінити і ставлення до своєї ролі в аудиторії, як до керівника процесом навчання. Це викликає у нього і певні упередження: - страх втратити керівну роль у навчальному процесі; небажання мати клопіт із змінами у навчальних курсах; - хвилювання втратити контроль за навчанням учнів а також побоювання того, що працюючи в групах, не всі учні активні; - неможливість постійно підтримувати на занятті "залізну" дисципліну і тишу.

Вважаємо, що кожен вчитель має право обирати такі форми роботи, які відповідають меті навчальної дисципліни.

Усе зазначене вище дає підставу зробити висновок про те, що інтерактивне навчання реалізує конкретну мету – створити комфортні умови навчання та виховання, які забезпечать активну взаємодію всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні суб'єкти навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, створення проблемних ситуацій. Використання інтерактивних форм навчання допомагає вчителеві співпрацювати з усім класом, з кожним учнем і учням між собою. Використання інтерактивних технологій навчання — не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери у класі, яка найкраще сприятиме співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дасть змогу реалізовувати особистісно-орієнтоване навчання. Інтерактивні технології розподіляють на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. В ході застосування інтерактивного навчання необхідно дотримуватися структури такого уроку, що включає мотивацію, надання необхідної інформації, інтерактивну вправу —, центральну частину заняття, підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, у вигляді дискусії, в письмовій та усній формі. Вона завжди містить декілька елементів: фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток. Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. На інтерактивному уроці можна використовувати елементи дискусії. Існують й інші активні методи навчання, такі як: креативне навчання, метод проектів, навчання у співробітництві. Найголовніше, що всі перелічені вище методи навчання так чи інакше сприяють та організовують навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроці.