Сторінка
16

Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Особливості використання моделі у навчально-виховному процесі: уявність, проблемна ситуація переживається учнем у процесі; основу діяльності складає ігрове моделювання, проводиться у групах за певними правилами; рефлексія включає в себе як результати, так і шляхи їх досягнення; учень у безпечній обстановці набуває такого самого досвіду, і як і в реальності, потребує затрат часу на підготовку і проведення; між "вільною" грою та дидактичною грою існують ряд відмінностей, що і повинні бути враховані вчителем.

Ігрова діяльність притаманна дитині. У ході гри на основі зміни ролей; та ігрових ситуацій відбувається соціалізація дитини, набуття нею певного соціального досвіду тощо. "Вільна гра" має свою внутрішню мотивацію, яку, на відміну від навчальної не потрібно створювати. При цьому у грі діти використовують власний досвід, виявляють не тільки самостійність, а й ініціативу (встановлення правил, вибір шляхів, створення умов, беруть на себе відповідальність за прийняті рішення). Але виявилося, що між "вільною грою" і дидактичною (навчаючою) грою є низка суттєвих відмінностей, які вимагали свого вирішення, а саме:

дидактична гра має навчально-розвивальну мету, яка виходить за рамки "вільної гри";.

складні соціальні установки не є індивідуальним відбитком загальних зразків соціальної або групової поведінки, тому у гру вводяться певні правила, що обмежують діяльність і самостійність учня;

вона вимагає досягнення певного результату (що у вільній грі абсолютно не обов'язково), який може бути однозначно зафіксований і оцінений вчителем;

вона проводиться не тоді, коли цього хоче учень, а тоді, коли це заплановано вчителем.

Існують декілька досить складних видів класифікації дидактичних ігор, але для пересічного вчителя, який складає власні нескладні ігри або використовує вже розроблені ігри, достатньо знати, що ігри поділяються на імітаційно-моделюючі та рольові.

Імітаційно-моделюючі ігри присвячені вирішенню певної проблеми, набуттю процесуальних компетенцій, рефлексії шляхів вирішення проблеми, і, хоча вони можуть включати у себе розподіл ролей, це ролі "технічні" (керівник, доповідач, секретар тощо), в яких емпатія (перевтілення в образ) має менше значення, ніж у рольових іграх.

Блок імітаційно-моделюючих ігор включає декілька груп (типів ігор). Перший тип, який іноді називають комбінаторними іграми, представлений різноманітними іграми, для яких характерні відсутність спеціальних ігрових процедур, імовірнісний характер процесу гри, ігрові дошки (розкреслені "поля"), різноманітні фішки тощо. Ці ігри використовуються для формування мовленнєвої культури, перевірки знань певних понять, географічної номенклатури тощо. В іграх даного типу залучається пам'ять учнів, тому їх доцільно застосовувати під час закріплення, повторення і узагальнення матеріалу в 5-7-му, рідше у 8-9-му класах. Це II (репродуктивний, "алгоритмічний") рівень мислення, коли учень виконує дії по пам'яті без підказки.

Іноді (коли учні давно вивчали необхідні поняття, учень не може пригадати поняття без підказки, існує необхідність провести корекцію неправильно названого поняття тощо) виникає необхідність організувати дані ігри по пам'яті з підказкою, тобто на І (репродуктивному, "учнівському") рівні мислення.

Другий тип – різноманітні вікторини типу "Перший мільйон", "Що? Де? Коли?" тощо – також використовується переважно під час закріплення, повторення та узагальнення матеріалу. Це II рівень мислення (дія без підказки, по пам'яті), який дає можливість розширити коло матеріалу, що перевіряється, за рахунок введення окремих фактів, статистики тощо. Такий тип ігор може використовуватися як у середній, так і в старшій школі.

Третій тип ігор даної групи представлений так званими стратегічними іграми. Це більш складні ігри, які, на відміну від попередніх, вже мають певне рольове забарвлення (тобто дії учнів диктують не тільки сама ситуація та організаційно-управлінські правила гри, а й особливості поведінки, що накладаються на гравця роллю. Це ІІІ (часткового-пошуковий, "евристичний"), а іноді й IV ("творчий") рівень мислення. Стратегічні ігри використовуються для вивчення нового матеріалу і набуття нового досвіду за нестандартних умов і узагальнення вже вивченого матеріалу. Вони сприяють більш глибокому зв'язку знань учнів з життям та практичною діяльністю, розширюють їх емпіричну базу, ведуть до розуміння учнями проблем суспільства, формування у них рис активного громадянина тощо. Ігри даної групи вимагають значної кількості часу (до одного-двох уроків мінімум), високорозвинених абстрактного і критичного мислення, певного досвіду дослідницької роботи, навичок і культури ведення дискусій. В їх основі лежить вирішення різного роду проблем (ситуацій, явищ тощо) шляхом моделювання.

Як правило, ігри такого типу проводяться у старших класах, хоча за певних умов вони є досить ефективними і в основній школі.

Деякі дидакти поділяють стратегічні ігри на проблемні і ситуаційні їх основна відмінність полягає в тому, що при проблемній грі учні, об'єднані в групи, вирішують певну проблему за сталих, заданих сюжетом гри умов. Групи можуть або вирішувати одну й ту саму проблему, пропонуючи своє власне рішення, або ж кожна група вирішує часткову проблему, а сукупність вирішення часткових проблем веде до вирішення проблеми у цілому.

У ситуаційних іграх у ході гри передбачено зміну її умов. Гра будується_ за принципом комп'ютерних "квестів". Для цього ігровий цикл поділяється на етапи ("кроки"). Після закінчення першого "кроку" вчитель використовує картки "випадкових подій", які описують нові умови, до яких гравці змушені прилаштовуватися. Це вносить у гру певний азарт і динаміку.

Проблемні ігри доцільні для проведення на уроках географії у старшій школі, але впроваджувати їх вже необхідно у 7 класі основної школи. Окрім того, слід врахувати, що ситуаційні ігри підпорядковуються логіці гри, а не логіці навчально-виховного процесу, тому їх бажано використовувати на етапі закріплення, повторення та контролю, а стратегічні – на етапі вивчення (виконавчо-діяльнісному) навчального матеріалу.

Рольові ігри, на відміну від імітаційно-моделюючих, мають більший емпатійний акцент. Їх завдання полягає у створенні відповідного емоційного фону заняття, набутті учнями досвіду емоційно-ціннісної діяльності, формуванні ціннісних орієнтацій тощо. Рольові ігри мають гнучкіші правила, обмежені роллю, високий рівень узагальненості, стимулюють фантазування, уяву, творчість, що відповідає психолого-віковим можливостям і засобам соціальної адаптації учнів 5—8 класів.

Найбільш розповсюдженими рольовими іграми є театралізовані вистави, театралізовані ігри і проблемно-дискусійні ігри. Основні відмінності між театралізованою виставою і театралізованою грою полягають у тому що в останній тексти ролей, складають самі учні: й питома вага імпровізації більша.