Сторінка
1
а
Національне відродження, демократичні перетворення в Україні потребують розв’язання проблеми національної освіти, докорінного її оновлення і реформування, зокрема у сфері професійної підготовки учителів. Вищі навчальні заклади повинні забезпечити високу якість педагогічного процесу, всебічний розвиток і виховання майбутніх педагогів відповідно до нових завдань і потреб суспільства, що в свою чергу вимагає внесення істотних змін у процес професійного навчання майбутніх педагогів.
Провідну роль у навчанні і вихованні особистості відіграє мова. Її значення у розвитку підростаючого покоління і в подальші вікові періоди підкреслювали майже всі видатні педагоги і психологи минулого і сучасності. Тому рідна мова є одним з найважливіших предметів у професійному навчанні. Її особливе місце у системі навчальних дисциплін визначається тим, що саме від мовленнєвих і мовних знань, умінь, навичок безпосередньо залежать успіхи навчальної діяльності студента, його успішність в оволодінні знаннями з усіх предметів та адекватна інтеграція в соціум.
Педагогічна майстерність вчителя початкових класів неможлива без його мовлення. Воно є найважливішим засобом педагога, що допомагає вирішити педагогічні проблеми: формувати у дітей уміння і навички з різних предметів, створювати позитивну емоційну атмосферу в навчальному процесі, встановлювати контакт між вчителем і учнем тощо.
Рівень лексичного багатства мови вчителя визначається знанням різних шарів лексики і, що ще важливіше, умінням використовувати ці знання.
Вивчення мови невіддільне від розвитку усного і писемного мовлення особистості, передбачає збагачення словника, оволодіння нормами літературної мови на всіх рівнях, формування умінь і навичок зв’язного викладу думок. Саме тому у системі вищої освіти одним із провідних правил навчання виступає збагачення словникового запасу.
Багатство мови, її різноманітність розширює можливості для передачі відтінків думок і почуттів, забезпечує естетичність мови. Таким чином, багатство мови, її якість свідчить про певний рівень мовленнєвої майстерності, про свідоме прагнення урізноманітнити своє мовлення використанням різним мовних засобів.
Робота над словом є одним із засобів організації навчально-пізнавальної діяльності в розвитку мовлення школярів, підвищення їх грамотності. Щоб зацікавити учнів, потрібна систематична, продумана і різноманітна робота. Одним з її видів є робота з кольоровими словами.
У державних документах, які визначили зміст і характер загальноосвітньої і професійної школи, чітко накреслено мету і завдання професійного навчання і виховання: закласти основи всебічного розвитку особистості і забезпечити формування стійких навичок словникового збагачення. Виконанню цих завдань сприяє засвоєння майбутніми педагогами професійно-виробничої лексики. Це стосується й кольорової лексики як компонента професійної-виробничої лексики вчителя початкових класів.
Однак проблема значення кольорової лексики як у плані професійної підготовки педагога, так і в контексті соціально-культурного розвитку учнів початкових класів залишається малодослідженою, чим і зумовлена актуальність обраної теми дипломної роботи.
Об’єктом роботи є кольорова лексика сучасної української літературної мови.
Предмет – вплив кольорової лексики на навчально-виховну діяльність молодших школярів, зокрема на збагачення їхнього словникового запасу.
Мета нашої роботи – вивчити й описати слова-назви кольорів у сучасній українській літературній мові та дослідити особливості збагачення словникового запасу молодших школярів засобами кольорової лексики.
Мета передбачає виконання таких завдань:
1. Вивчити й проаналізувати науково-методичну літературу з досліджуваної проблеми.
2. Проаналізувати лексичну систему сучасної української літературної мови, зокрема розглянути й охарактеризувати лексико-семантичні групи назв кольорів і мовні засоби їх творення.
3. Розглянути шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів.
4. Вказати деякі методичні аспекти збагачення словникового запасу на уроках образотворчого мистецтва та української мови.
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи дослідження:
аналіз науково-методичної літератури;
спостереження;
бесіда;
пояснення;
теоретичне узагальнення.
Практична значущість роботи полягає у можливості використання її результатів учителями початкових класів та образотворчого мистецтва для збагачення словникового запасу молодших школярів.
Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи – 65 сторінок.
Стилістична диференціація української лексики
Сукупність усіх слів, наявних у будь-якій мові, називається лексикою (від грецького lехіs – слово), або словниковим складом цієї мови. Лексика – одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент мовної системи.
Під поняттям «сукупність усіх слів» треба розуміти не просту їх суму, а струнку і складну систему лексичних одиниць мови в їхніх взаємозв’язках і залежностях, що виявляються у процесі мовлення.
Розділ мовознавства, що вивчає склад мови, називається лексикологією (від грецького lехіkоs – словниковий і lоgоs – вчення).
Лексикологія вивчає лексику сучасної мови в цілому, як систему, а також основні типи лексичних значень слів, їхні структурно-семантичні розряди, групує слова за їхнім походженням і за стилістичним вживанням.
Таку лексикологію називають описовою на відміну від історичної лексикології, яка вивчає формування і розвиток лексичного складу мови протягом певного історичного періоду. Існують також інші галузі науки про слово, що вивчають окремі, часткові проблеми лексикології: семасіологія – наука про значення слова і пов’язані з ним питання багатозначності (полісемії), омонімії, антономії; фразеологія – вчення про сталі лексично нероздільні сполучення слів; лексикографія – вчення про укладання різних типів словників. Одиницею лексики є слово.
Лексична система української мови у сучасному її вигляді появилась не зразу. Формувалась вона у ході тривалого історичного розвитку.
Сучасна українська літературна мова використовується в багатьох сферах. Це мова державного урядування й громадських та інших організацією користуються працівники промисловості і сільського господарства, науки й культури, нею здійснюється навчання в різних типах шкіл, ведеться пропаганда технічних та наукових знань, виходять книжки з художньої літератури, науки, техніки, видаються газети й часописи, вона лунає в театрах, на радіо й телебаченні. Отже, використання сучасної української літературної мови в найрізноманітніших суспільних сферах зумовило її функціонально-стильову диференціацію, що виявляється на всіх структурних рівнях, але особливо виразно на рівні лексичному.
Функціональний стиль – різновид літературної мови, який визначається сферою вживання і характеризується особливими лексичними, граматичними, фразеологічними та іншими засобами.