Сторінка
10
Зразки творів, написаних учнями.
Берег моря
На малюнку зображене морське узбережжя, пальми, які дивляться у воду. Вони темно-зеленого кольору з довгим чорним стовбуром.
Небо рожево-голубе. Є ще фіолетовий його відтінок. Хмари темно-синього кольору. Вони заступають яскраве сонечко, яке ще пускає свої промінчики у воду. По морю пливуть хвильки, які скоро затихнуть і все засне, бо настане довга ніч.
Настрій легкий, спокійний, сповнений радості від прожитого дня.
Захід сонця
На картині я бачу довгу річку. На її берегах розкинувся густий, темно-зелений хвойний ліс. Синьо-коричневі гори скоро закриють сонечко, яке ще кидає промінці навкруги.
Небо жовтогаряче, червоне, коричневе. Воно яскраве і дуже привабливе.
Коли я дивлюся на небо, то трішки сумую, але я знаю, що завтра буде інший день, такий же сонячний, теплий і веселий. І я знову радію.
Розлогий дуб
На малюнку зображений розлогий дуб. Він росте посеред лану жовтої пшениці. За цим велетнем є ще сіро-зелений ліс. Його майже не видно, але він великий і тягнеться далеко до сірих гір. Дуб від світло-зеленого до темно-зеленого і навіть жовтого кольорів. Від нього падає така ж тінь. Це видно на яскравій пшениці.
Небо голубе, синє і навіть сіре. Воно похмуре, але світло, яке відбивається від жовтого лану, робить його веселішим.
Настрій, коли я дивлюся на цю картину, трішки сумний, задумливий, наче дуб, мрійливий.
Велетень
І справді велетень! Це велика сніжна крижина, яка плаває по воді Північного Льодовитого океану. Вона біла, голуба, на вершечку сірого кольору. Ближче до нашого по прозорій воді плаває ще менший кусень льоду. Він, напевно, відірвався від свого татуся велетня.
Небо сіре, фіолетове. Хмари темно-сині, важкі. Здається, що вони ось-ось впадуть на землю.
Ця картина передає сумний, холодний настрій.
Отже, можна сказати, що діти справились зі своїми завданнями. Вони можуть визначати кольорову лексику, оперують потрібними словами і термінами.
Уміння користуватися кольоровою лексикою можна формувати і на уроках читання. У 3 класі (основний етап формування читацької самостійності молодших школярів) вся навчально-виховна робота з дитячою художньою книжкою планується так, щоб кожний учень навчився, а головне, звик вибирати і читати книжки із загальної для всього класу мети і власних читацьких можливостей, які удосконалюють від уроку до уроку. Систематична, спрямована вчителем робота учнів з книжкою і серед книжок, яка бере свій початок на уроках позакласного читання, але неодмінно продовжується в позаурочний і канікулярний час, повинна стати головним стрижнем усіх уроків позакласного читання.
Мета уроків полягає у формуванні в учнів стійкої потреби самостійно, усвідомлено вибирати і систематично читати книжки, застосовуючи при цьому всі знання, уміння і навички, якими вони оволоділи на уроках читання.
У процесі уроків позакласного читання діти оволодівають прийомами самостійної читацької діяльності: орієнтація в книжках одного автора або однотомних книжках різних авторів відповідно до заданої мети; відтворення вибраної і прочитаної книжки за планом; засвоєння закономірних зв’язків: автор – книжки, тема – автори, тема – книжки, жанр – книжки, жанр – автори. Діти вчаться користуватися такими видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, як рекомендаційний плакат, каталожна картка.
Уроки позакласного читання проводять один раз на два тижні. Вчитель, проводячи бесіду з дітьми за прочитаним матеріалом, оцінює:
– правильність, обґрунтованість і вмотивованість орієнтування учнів у книжці й книжках;
– повноту, точність, емоційність висновків і суджень про прочитане, вміння учнів спертися при відповіді на текст книжки, використати ілюстрації й весь наявний читацький досвід, знання, вміння;
– ставлення учнів до книжок і до самостійного читання, а також громадську користь, яку він приносить як читач (його участь у створенні класної бібліотеки, картотеки, книжкових виставок) .
Виходячи із завдань, які ставить перед собою позакласне читання, вчитель легко може це реалізувати на одному з таких уроків. Взагалі знайомляться діти з таким видом навчальної діяльності ще у 2 класі. Тому зараз, а мова йде про 3 клас, діти свідомо самі можуть легко вибрати і прочитати певну книжку чи певне оповідання.
Вчитель, виходячи з поставленої мети про визначення кольорової лексики у творах В. Сухомлинського, може запропонувати її на одному з уроків позакласного читання. Тобто діти повинні самостійно вибрати оповідання або казки В. Сухомлинського, в яких би зустрічалися «кольорові слова».
Діти з легкістю виконують це завдання. Вони вибирають такі оповідання:
Яблуко в осінньому саду
Пізньої осені маленькі близнятка Оля і Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилось пожовкле листячко.
Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.
Оля і Ніна аж скрикнули від радості.
– Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.
– Зараз ми його зірвемо, – сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.
Олі хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:
– Хай тобі буде яблуко, Ніно…
Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:
– Хай тобі буде яблуко, Олю…
Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.
Віддали їй яблуко.
В маминих очах сяяла радість.
Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.
В цьому оповіданні є такі «кольорові» словосполучення:
пожовкле листячко, жовтий листочок, рожеве яблуко.
Вчитель з дітьми може за цими словосполученнями провести таку роботу:
– Складіть речення з першими словосполученням.
Пожовкле листячко все більше опадало з молоденької яблуньки.
– А яке ще листячко буває восени? Назвіть ці кольори.
Листячко буває коричневе, багряне, червоне, бордове.
– Дітки, а як ви гадаєте, багряне – це яке?
Це яскраво-червоний колір.
– Саме так, багряний – це чистий червоний колір, або ще кажуть густий червоний колір. До речі, у Стародавньому Римі саме такого кольору одяг носив сам імператор, оскільки фарба ця коштувала надто дорого, її добували з черепашок середземноморських равликів (з 10 тисяч черепашок видобували лише однин грам фарби).
– Давайте складемо речення зі словосполученням «рожеве яблуко».
Оксанка в саду зірвала рожеве яблучко.
На зеленій травичці лежало рожеве яблучко.
– А якого кольору бувають яблучка? Вони ж не тільки рожеві?
Зеленого, жовтого, червоного.
– А які квіти бувають рожевого кольору?
Троянди, гладіолуси, жоржини.
– Порівняйте словосполучення «рожеве листячко» і «жовтий листочок». Яка між ними різниця?
Пожовкле листячко – це листячко, яке ще не зовсім жовте, воно ще має зелений колір, а жовтий листочок має лише жовте забарвлення.