Сторінка
5

Лексика кольору в українській мові

З погляду на структуру вся мікросистема характеризується формами чотирьох словотворчих типів:

1. Кореневі, безсуфіксні назви кольорів (білий, чорний, сірий, синій, зелений і под.).

2. Назви, утворені від іменникових основ за допомогою суфіксів (лимон – лимонний, буряк – буряковий, вишня – вишневий і под.).

3. Назви, утворені від прикметникових основ за допомогою суфіксів об’єктивної оцінки (синій – синюватий, синенький, зелений – зеленавий і под.).

4. Складні утворення від основ різних лексико-граматичних розрядів слів (темно-червоний, яскраво-зелений, лимонно-жовтий та ін.).

Як явища історичні, ряди назв не є замкнутими, нерухомими системами, вони можуть поповнюватися новими словами. Однак функціонування їх не зводиться тільки до змін кількісного порядку.

Системні зв’язки в лексиці певною мірою обумовлені закономірністю зв’язків явищ дійсності. Наявність у різних предметів матеріального світу спільних сторін і ознак визначає виникнення у свідомості людини асоціативних зв’язків між ними, що знаходить своє відображення в мові. Одна і та ж назва може бути місцем перетину різних рядів, утворюючи складні перехрещення. Так, наприклад, слова «золотий» і «срібний» можуть означати: матеріал, з якого виготовлено предмет (золотий годинник, срібна монета); колір предмета за колірною схожістю до цих металів (золоте волосся, срібна борода) та інше значення.

Якою багатою не була б система слів мови, навколишніх предметів, явищ, ознак завжди більше, слову часто доводиться означати більше, ніж один клас предметів, ознак, якостей чи дій.

Система слів і система значень слів мови складаються у взаємозв’язку і протягом довготривалого розвитку.

У процесі пізнання навколишнього світу склався той комплекс назв кольорів, який може бути представлений набором семантичних моделей з різним ступенем продуктивності, що реалізується у мові в різні періоди її розвитку.

1. Назви основні («ядро»), значення яких не мотивоване з погляду носіїв сучасної української літературної мови.

2. Назви, що означають колірну якість опосередковано за колірною схожістю («периферія»).

3. Назви іншомовного походження, морфологічно оформленні за словотворчими типами сучасної української літературної мови («периферія»).

Аналіз семантичних рядів назв кольорів дозволяє говорити про семантичне багатство і різноманітність цієї лексико-семантичної групи, про її словотворчі і семантичні зв’язки з іншими пластами лексики.

Дослідження показало, що лексико-семантична група назв кольорів є системою, центром якої є «ядро», що складається із семи семантично незалежних слів (червоний, білий, чорний, жовтий, синій, зелений, голубий). «Периферія», дистанціюючи різні відтінки основного тону, розміщена навколо ядра. Між колірними тонами не існує різких фізичних та психологічних меж.

Назвам кольорів «ядра» характерні такі ознаки:

1. Невивідність основи.

2. Первинність колірного значення при наявності вивідних (переносних) значень.

3. Неможливість визначення його мовного значення через інші назви кольору (порівняйте «червоний», «жовтий» і «оранжевий», який визначається як середній між червоним і жовтим).

4. Можливість утворення від даного слова різних вивідних і складних слів (білий – білизна, білість, білосніжний та ін.).

5. Здатність входити у склад фразеологізмів та порівняльних зворотів із значенням кольору (пустити червоного півня, червоний, як рак).

6. Частотність вживання (члени «ядра» в середньому в 10 разів частотніше, ніж члени «периферії»).

7. Стилістична нейтральність слова. (Порівняйте: червоний і вишневий).

8. Вільна сполучуваність і його об’єктивна необумовленість. (Порівняйте: карий і коричневий).

«Периферія» характеризується:

1. Залежністю лексичного значення слова, тобто можливістю визначення значення через відповідні назви інших кольорів (наприклад: малиновий – темно-червоний, янтарний – золотисто-жовтий, прозоро-жовтий і т.ін.).

2. Кожна лексична одиниця «периферії» є членом мовного синонімічного ряду, що групуються навколо основної назви кольору, члена «ядра».

3. У складі синонімічних рядів одиниці «периферії» займають залежне положення, що зв’язано з їх семантичною і лексичною специфікою, з наявністю у них спеціальних уточнюючих функцій, що не властиво назвам «ядра».

Генетично назви кольорів органічно пов’язані зі словами предметного значення. Семантичні та етимологічні дослідження слів свідчать, що назви кольорів виникають як слова-характеристики, відбивають у своєму лексичному значенні ту абсолютну властивість чи ознаку предмета. Так, наприклад, в основі назви кольору «вишневий» лежить порівняння з кольором плодів стиглої вишні. Назви барв, утворенні за колірною схожістю, виникли пізніше порівняно з так званими «первинними кольорами» (червоний, жовтий, синій, зелений), в результаті подальшого розвитку абстрагуючої властивості людського мислення.

Збагачення словника кольорів підпорядковується певним законам, воно йде в основному у напрямку розширення назв відтінків основних кольорів спектра. Це прикметники вивідні від назв металів, плодів, рослин, тварин, мінералів, продуктів харчування, явищ природи, назв тканин, назв технічних витворів з яскраво вираженим забарвленням.

Через наявність внутрішньої форми ознака, виражена похідними назвами кольорів, не сприймається як абсолютна, безвідносна.

Прагнення людської свідомості до нових засобів вираження якісних градацій кольору сприяє утворенню в мові складних назв кольорів, що передають їх різні відтінки, дають їх психологічну характеристику (темно-жовтий, світло-червоний, ніжно-голубий, разючо-білий і под.), а також позначають змішані кольори та їх відтінки (зеленувато-жовтий, молочно-білуватий, попелясто-жовтий і под.).

На сучасному етапі розвитку мови колірна лексика в основному поповнюється саме за рахунок складних назв, які використовуються в художній літературі для портретної характеристики дійових осіб, змалювання пейзажів.

Назви кольорів сучасної української літературної мови об’єднані семантико-граматичною спільністю в семантичне поле.

Оскільки семантичний зміст слова не є незалежним, а обумовлений тими відношеннями, які складаються в сфері протиставлення явного слова іншим словам того ж поля, представляється можливим на основі структурних моделей вільних словосполучень, в яких дані елементи можуть зустрічатися, виділити семантичне поле назв кольорів.

Назви кольорів – прикметники проявляють своє значення тільки у сполученні з певними семантичними групами іменників.

Семантичне поле назв кольорів у сучасній українській літературній мові неоднорідне, воно складається з трьох шарів: 1) назв кольорів з максимально високим асоціативним полем: білий, жовтий, зелений, синій, червоний, чорний, сірий (валентність 16-18); 2) назв кольорів з середнім асоціативним полем: блакитний, рожевий, рудий, сивий, жовтогарячий (валентність 6-15); 3) назв кольорів з мінімальним асоціативним полем: беж, болотяний, бордо, гірчичний (валентність 1-5).